Чужі війська приведені в повну бойову готовність, яку продемонструють уже 20 вересня… Наші ж танкісти продовжують звичайну службу за законами мирного часу.
Чому російські наземні та повітряні сили опинилися біля нашого порога та що вони мають намір робити далі? Як повідомляють колеги з газети «Вечерний Брест», головною ударною силою потужного угрупування, розгорнутого на території Берестейщини, стали підрозділи 2-й гвардєйской Таманской ордєна Актябрьской рєвалюціі Краснознамьонной ордєна Суворова мотострілецької дивізії російської армії під командуванням генерал-майора Андрєя Сичєвого.
Цікаво, що сформували це з’єднання в липні 1940-го в українському Харкові. Дивізія була спочатку стрілецькою, і в такому статусі вступила у Велику Вітчизняну. З боями відступала до Москви, а потім наступала аж до Східної Прусії (нині – Калінінградська область РФ, – авт.). За мужність та героїзм їй було присвоєне звання гвардійської, а бойовий прапор прикрасили високі державні нагороди.
Саме Таманська дивізія була в березні 1953 р. введена в Москву, щоб підтримувати громадський порядок під час похорону Сталіна. Цей досвід застосування армійських з’єднань для виконання поліцейських функцій виявився не останнім. В усякому випадку, саме танки цього угрупування прибули до Москви в серпні 1991 р. за наказом ГКЧП, але певна частина екіпажів бойових машин перейшла на бік демократичних сил. А в жовтні 1993 р. гармати таманців уже розстрілювали російський «Білий дім», де бунтівний спікер парламенту Руслан Хасбулатов забарикадувався, щоб протистояти волюнтаристській владі Президента Бориса Єльцина.
Понюхали пороху нинішні гості гостинної Брестської області і в 1999 р., коли за наказом Кремля наступали на опозиційну Ічкерію (в російському варіанті – Чечню, – авт.). Тож не дивно, що саме представники цього елітного підрозділу російської армії завжди беруть участь у парадах Перемоги на Красній площі…
На залізничному вокзалі Бреста уже розвантажено ешелони з особовим складом та бойовою технікою, котрі вирушили в місця розгортання.
Як годиться, організатори провели врочистий мітинг із застосуванням процедури хліба-солі та дівчатами в національних білоруських вбраннях. А щоб сторонніх очей було якомога менше, то виступали чиновники та генерали за огорожею 111-го артилерійського полку.
Генеральний консул РФ у Бресті Нікіта Матковскій наголосив, що спільні білорусько-російські навчання під кодовою назвою «Запад-2013» «не спрямовані проти когось конкретно, а покликані посилити боєздатність армій двох країн із метою захисту своїх держав у випадку виникнення військової загрози… Історичний та духовний зв’язок нинішнього покоління військовослужбовців із солдатами минулих часів накладає на учасників стратегічних навчань особливу відповідальність за зразкове виконання поставлених перед ними завдань».
А генерал-майор Андрєй Сичєвой попросив журналістів обов’язково написати, що «увесь особовий склад дивізії гордиться наданою честю разом із братами-білорусами брати участь у навчаннях на героїчній брестській землі».
У свою чергу Брестський обласний військовий комісар Євген Зайцев повідомив, що в активній фазі навчань 20-26 вересня візьмуть участь до 2500 військовослужбовців білоруської та російської армій, а всього буде задіяно понад 13000 солдатів та офіцерів, більше 50 бойових літаків та вертольотів і понад 300 танків Т-90, бронетранспортерів БТР-80 та іншої бронетехніки.
Варто лише зауважити, що жодної активності підрозділів Володимир-Волинської окремої механізованої бригади, єдиної бойової одиниці української армії, розквартированої неподалік кордону, не виявлено… Солдати та офіцери несуть службу за законами мирного часу. Нещодавно, наприклад, один із танкових екіпажів за результатами виступів отримав звання найкращого в Збройних силах України. Щоправда, техніка у 51-й окремій мехбригаді застаріла і явно поступається за бойовими характеристиками значно сучаснішим танках і бетеерам росіян. Та й «броні» в нас – як кіт наплакав…
І з цього приводу чомусь пригадався старий радянський анекдот. Лєонід Брєжнєв, кажуть, заявив: «Войни нє будєт. Будєт такая борьба за мір, што камня на камнє нє останєтся!».
Він актуальності не втратив?
Наш кор.