37
волинських сімей готові співпрацювати, аби не повертати дітей в інтернатні
заклади.
Про це стало відомо під час засідання «круглого
столу» за результатами реалізації проекту, в рамках якого обстежено 424
волинських сім’ї, до яких через пандемію повернулися діти з інтернатів.
Моніторинг родин проводився, починаючи з липня цього
року, в рамках спільного проекту Міністерства соціальної політики України,
Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та громадської спілки «Українська мережа за права
дитини».
Загалом в Україні через пандемію коронавірусу 42
тисячі дітей, серед яких – діти з інвалідністю, повернулися з інтернатних
закладів у свої родини. Аби вивчити умови їх проживання, визначити потреби
дітей у цих родинах та відреагувати на їх запити, й ініціювали проект «Оцінка
та реагування на виклики щодо захисту дітей під час пандемії COVID-19».
За словами керівника програм захисту дітей Дитячого
фонду ООН (ЮНІСЕФ) Аветисян Наіри, проект націлений на оцінку ситуації сімей, у
які через карантин повернулися діти з інтернатів, надання невідкладної
підтримки тим сім’ям, які вирішили залишити дітей та не повертати їх в
інституції. Разом з тим, проект допомагає зміцнити спроможність системи захисту
дітей та соціального захисту, аби попередити потрапляння дітей в інституції у
найближчому майбутньому.
Проект запроваджувався у 5 пілотних областях
України, серед яких і Волинська. Моніторинг проводили 26 міждисциплінарних
команд, до складу яких входили: представники служб у справах дітей, центрів
соціальних служб, відділів освіти, ювенальної превенції, спеціаліст (начальник)
інклюзивно-ресурсного центру, центру первинної медико-соціальної допомоги,
соціальні працівники сільських рад.
Відтак, у результаті моніторингу волинських сімей
спеціалісти оцінили потреби 577 дітей, найбільш вразливі з яких отримають
гуманітарну допомогу. Загалом моніторингом охоплені 2 міста, 5 районів та 8 ОТГ
Волинської області.
Як стало відомо, батьки називали різні причини для
влаштування дітей в інтернатні заклади, зокрема, це психічне і фізичне
захворювання дитини, фізична інвалідність. Крім цього, дитину могли віддати в
інтернат через погану поведінку у школі та низьку успішність. У більшості родин
не було на кого залишити дитину. Менший відсоток безробітних або бідних
батьків, деякі з яких не мали свого житла.
«Ми мали можливість долучитися до проекту і отримати
новий досвід. За ці роки спостерігаємо, що завдяки високоякісним соціальним
послугам, зокрема, психологічній, консультативній підтримці, соціальному
супроводу, в сім’ях помітно покращується життєва ситуація. Моніторинг показав,
що громада приділяє мало уваги реформі деінституціалізації – роками все
працювало за однаковими схемами і ніхто особливо не переймався тим, щоб змінити
ситуацію. Моніторинг дав можливість зрозуміти, які є виклики у громадах,
службах і центрах, на що потрібно звернути увагу в подальшому плануванні
стратегії розвитку, а батьки дізналися про причини потрапляння дітей в
інтернатні заклади. Враховуючи всі складові, є розуміння, що потрібно робити
далі», – прокоментувала Вікторія Скриннікова, регіональна координаторка проекту
благодійного фонду «Карітас-Волинь».
Одним із результатів проекту стане підготовка
рекомендацій до регіонального плану реформування інтернатних закладів та
розробка змін до нормативно-правових актів, які стосуються реформи
деінституціалізації. Напрацьовані практики реінтеграції дітей у сім’ї планують
розширити на всю Україну.
Дар’я
ОНІМОВА.
Фото
ілюстративне.