Турійська селищна об’єднана територіальна громада утворена 18 серпня 2017 року. До її складу увійшли Турійська селищна рада (смт Турійськ), Дольська сільська рада (села Дольськ, Растів), Кульчинська сільська рада (села Кульчин, Мировичі, Ставок), Перевалівська сільська рада (села Перевали, Осереби, Охотники, Торговище).
Після розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області», до складу громади доєднались ще 11 сільських рад – Боблівська, Дулібівська, Клюська, Купичівська, Маковичівська, Мокрецька, Новодвірська, Озерянська, Селецька, Соловичівська, Туличівська. 17 липня 2020 року Турійська громада увійшла до складу Ковельського району, межує з Доросинівською, Вишнівською, Голобською, Ковельською, Колодяжненською, Луківською, Оваднівською та Затурцівською громадами.
Журналісти “Волинської газети” поспілкувалися з головою Турійської громади Олексієм Миколайовичем Безсмертним.
– Олексію Миколайовичу, ми скористалися пропозицією нашого колеги Василя Трофимука розповісти про Вашу громаду, тож сьогодні завітали у Турійськ.
– Мені приємно поспілкуватися з журналістами відомої обласної газети. В Україні завжди були гостям раді. Українському народові, зазвичай, у всі часи притаманна була гостинність. Господар завжди готовий був поділитися добрими новинами. Традиції маємо зберігати і не відмовлятися від того, що маємо щось добре. За статистикою наша громада одна із найбільших за кількістю населених пунктів. Їх у нас 52, які займають територію понад вісімсот квадратних кілометрів. Якщо провести діагональ, то віддаль від точки до точки становитиме близько сімдесят кілометрів.
Територія нашої громади становить орієнтовно три четвертих колишнього Турійського району. Але головний мінус у тому, що для такої великої територіальної громади щодо кількості населених пунктів, а значить і щодо кількості інфраструктурних закладів порівняно мала чисельність населення. Якщо порівняти нас із Любешовом та Любомлем, то ми програємо в цій позиції. У нас проживає дев’ятнадцять з половиною тисяч людей. Звичайно, ми не можемо конкурувати з тими територіальними громадами, які мають близько тридцяти тисяч. І якщо якісь кошти державні виділяють на підтримку певної території, то якраз враховують не кількість населення пунктів, а кількість населення. Тут, як мовиться, є певна проблема, бо не так легко давати лад тій кількості закладів чи освітніх, чи культури, які маємо на сьогоднішній день.
– Безперечно, складнощі є. І все ж громада не зупиняється на пів дорозі, а робить все можливе навіть в умовах війни не зупинятися на досягнутому. Їхали до вас і примітили, що окремі дороги в належному стані.
– Якщо говорити про дорожню мережу на нашій території, то поки що не панікуємо, але є певна проблема, зокрема, фінансового забезпечення того всього, що функціонувало. На жаль, багато речей не від нас залежить. Їх відповідно мають вирішувати інші структури або приватні, або державні. Та ж сама дорожня мережа перебуває на балансі відомства автомобільних доріг, яке і покликане утримувати шляхи в належному стані. Не веду мову про дороги місцевого значення, які є на балансі територіальної громади.
Причина в тому, що дороги не обслуговуються з однієї простої причини: служба доріг не фінансує підрядника, який би мав би виконувати всі роботи на дорогах. У більшості всі кивають на те, що на території є влада і вона має тримати скрізь порядок. А його, на жаль, не має. І навіть якщо момент війни в якійсь мірі нівелює це питання, все одно не настільки, щоб люди, так скажемо, їздили чи скакали на ямах.
Низька якість дорожнього покриття створює чималі незручності і для перевізників. Хто хоче, аби його транспорт служив менше технічних термінів. Це ж додаткові затрати для кожного перевізника. Ну, і якщо плюс до того малою є кількість пасажирів, то, зрозуміло, високої рентабельності підприємству очікувати даремно. Саме тому перевізники один за одним відмовляються відповідно їздити в далекі села. У той же час у людей знову ж таки виникає питання: за що наші діти, чоловіки воюють? За те, щоб ми не мали змоги при потребі вчасно в лікарню поїхати, щоб ми не могли вирішити якісь побутові питання? Отака сьогодні проза життя.
Не виділяють кошти на дорогу. А в місцевому бюджеті їх також нема. Питання і в тому, що ми і не можемо напряму фінансувати такі роботи. У нас, приміром, є дорога, яка перетинає територію громади від Лукова до Луцька. Вона обласного значення і відповідно перебуває на балансі служби автомобільних доріг. Підрядником на ній взагалі є якась невідома організація, яка зуміла виграти тендер. Вона навіть не волинська. Наскільки я знаю, у неї навіть відповідної техніки обмаль. Ми не маємо ніякого контакту з тією організацією. Вона і дороги не обкошує, і тим більше ніяких ям не латає.
З цього приводу до нас постійно люди звертаються. Ми ініціюємо звернення з цього приводу самі і, крім того, кажемо жителям, аби й вони зверталися до різних органів та служб. Під час сесійних засідань приймаємо рішення та різні звернення, аби поліпшити стан справ у громаді. Ми не проти, аби фізичні особи також телефонували на гарячі лінії міністерств і відомств. Тобто ми не за те, щоб вони не мовчали, навпаки, щоб стукали в усі двері, де тільки можна. Кругом стукаємо разом. Єдине, що ми могли б зробити, то виділити субвенцію з місцевого бюджету на цю дорогу для замощування ям службі автомобільних доріг, бо вона перебуває в неї на балансі. Хоча знову-таки ми не маємо стільки фінансів для того, щоб фінансувати такі структури як служба автомобільних доріг. Мова не про те, аби там раз дати якихось сто тисяч. Ми говоримо про гроші набагато більші.
– Але ж, опріч доріг, громаді доводиться вирішувати і ряд інших життєво важливих питань, у тому числі й тих, що стосуються допомоги нашим Збройним силам.
– Війна додала ряд проблем кожній громаді. Маємо все робити, аби наблизити для усіх таку бажану перемогу. Знаю, що не так просто вона дається. Тому ми завжди з особливою увагою ставимося до всіх запитів наших захисників. Постійно із бюджету громади виділяємо кошти, коли отримуємо звернення від військових частин. Жодного не залишаємо поза увагою, бо добре розуміємо проблеми фронтовиків, які до нас звертаються. Не відмовляємо нікому. Хоча знову ж таки тут є один нюанс. У нашій державі до кінця не врегульоване питання щодо надання безпосередньо якихось матеріалів тим частинам, які звертаються. І все ж приємно констатувати, що за роки війни не траплялося випадку, аби ми хоча б одній з військових частин, яка зверталася, ми відмовили.
Так, ми одна із громад, яка передала зразу ж, на початку війни, без жодних там вагань, коли звернулися військові, шість з шістнадцяти шкільних автобусів, які в нас підвозили дітей до навчальних закладів. Так, самі собі створили додаткову проблему, але допомогли військовим, яким транспорт необхідніший, аби вчасно вивозити поранених з поля бою. Не буду казати, що залишились один на один з тією проблемою, бо якась все-таки допомога була з збоку районної та обласної адміністрацій. Звичайно, основний тягар все-таки довелося нести громаді, бо не так просто стало возити дітей.
Зрештою, ситуація нормалізувалася, в тому числі й завдяки допомозі з боку зарубіжних партнерів. Зокрема, в нас склалися добрі стосунки із німецьким містом Бад-Ненндорф, звідки передали нам один мікроавтобус на соціальні потреби. Мають передати і ще один. Нами закуплений ще один шкільний автобус. Ну, і практично за два роки, після того як ми передали шкільні автобуси, автобусний парк практично вже поновлений. Зрозуміло, що це додаткові фінансові навантаження, які лягли на громаду, але не за рахунок батьків. Тож якщо нам ще і почати ладити дороги, які в нас не на балансі, то фактично нам не буде за що жити і за що утримувати ті ж самі садочки та школи.
– Підприємства чи агрофірми, які розташовані на вашій території, підсобляють громаді, коли є така необхідність.
– У більшості йдуть нам назустріч. Якщо господарник має землі на певній території, то він відчуває відповідальність і за неї, прагне щось зробити в тому чи іншому населеному пункті. Прикладом може служити фермерське господарство «Перлина Турії», яке очолює Володимир Яренчук. Це одне з найпотужніших господарств в нашій територіальній громаді. У Володимира Арсентійовича ніколи не виникає проблеми щодо розчистки доріг від снігу чи щодо грейдерування. У його селах з тим завжди ідеальний порядок.
Аналогічна ситуація і в господарстві «Батьківщина», яке займається свинарством. Там також досить відповідальний керівник. Може пригадуєте, в радянський період ні хвалити, ні ганити когось було не прийнято. Але як тоді, так і зараз без доброго господарника нічого не відбувається. До їхнього числа належить і Корецький Павло Анатолійович, під орудою якого і знаходиться господарство «Батьківщина», а його син в одному з військових підрозділів захищає Україну.
– У вас нещодавно відбулася чергова 58 чергова сесія Турійської селищної ради. Про що на ній йшлося?
– Депутати розглянули понад сімдесят питань порядку денного, які попередньо вивчалися на профільних комісіях. Без заперечень проголосували за внесення змін у раніше прийняті програми, зокрема: програми патріотичного виховання молоді, підготовки та проведення приписки і призову юнаків на строкову військову службу, матеріально-технічного забезпечення військових формувань, здійснення заходів щодо територіальної оборони та підготовки громадян до національного спротиву, мобілізаційної підготовки та мобілізації на території Турійської селищної ради на 2021–2025 роки; програми забезпечення особистої безпеки громадян, підтримання публічного порядку та публічної безпеки, в тому числі безпеки дорожнього руху, а також протидії злочинності на території Турійської селищної ради територіальної громади на 2024–2026 роки.
Було затверджено Статут КНП «Турійський центр первиної медико-санітарної допомоги» у новій редакції.
Три питання порядку денного стосувалися сфери освіти. Зокрема були розглянуті питання: про функціонування груп подовженого дня у закладах загальної середньої освіти Турійської селищної ради у 2024/2025 навчальному році; Про організацію підвозу учнів ліквідованої Свинаринської філії опорного закладу «Купичівський ліцей». Також йшлося про безкоштовне харчування дітей, які потрапили у складні життєві обставини та дітей із сімей, які потрапили у складне матеріальне та соціальне становище. У цьому навчальному році кількість таких діток збільшилася на 27 осіб, і загалом становить 148 дітей.
Одноголосно було прийняте рішення внести зміни в рішення сесії селищної ради від 19.09.2024 № 46/7 „Про затвердження Програми фінансової підтримки КП «Турійська лікарня планового лікування» на 2024 рік”.
Було вирішено направити 50 000 гривень на потреби військових, відповідно до поданого запиту. Крім того, депутати прийняли рішення безоплатно передати одній з військових частин зарядну станцію.
А ще заслухали звіт керівника Турійського селищного ринку Раїси Бойчун та проголосували за продовження строку дії контракту.
Розглянули низку питань підготовлених відділом земельних відносин, екології та агропромислового розвитку та відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та комунальної власності та інші. Традиційно у цей день, як і на попередніх засіданнях, депутати та працівники селищної ради зібрали для ЗСУ 8570 гривень.
Схвалили проєкт договору про співробітництво Турійської громади з Білокриницькою, яка стосуватиметься сфери культури та туризму у формі реалізації спільних проєктів.
– Олексію Миколайовичу, наскільки важливими для Вас є співпраця з іншими громадами?
– Ми подружилися з двома українськими громадами – Білокриницькою із сусідньої Рівненської області та Солонянською, що на Дніпрянщині. Остання орієнтовно такої величини і кількісно, як наша. Познайомилися з їх представниками у Німеччині. Двічі зустрілися і вирішили налагодити стосунки.
Тепер щоразу, коли вирушаємо до наших захисників, буваємо у них. Завантажуємо антидронові сітки, беремо, скажімо, для наших хлопців зарядну станцію, вартість якої орієнтовно десь 1200 $, і рушаємо на південь. Пізно ввечері доїжджаємо до Солонянської громади. Вони нас завжди радо зустрічають. У них є переобладнаний зі шкільного гуртожитку будиночок для внутрішньо переміщених осіб. Але, зважаючи на близькість до фронту, зараз там ніхто не живе. Там є бойлер, можна нагріти гарячої води, чиста білизна, постіль, ліжка, завжди можна кілька годин перепочити. А вранці, починаючи від м. Оріхів і далі на Покровськ, по лінії фронту їдемо на Куп’янськ, відтак на Золочів Харківської області, що неподалік від Вовчанська. Ось такий маршрут наших волонтерських поїздок.
– Адреси мабуть наперед відомі. Ви провідуєте своїх громадівців?
– Їдемо зазвичай там, де ми вже сконтактували із нашими земляками, котрі захищають Україну від ворога. Уже і їхні рідні часто передають для них всілякі передачі і посилки. Люди в громаді знають, що будуть такі поїздки, готують передачі, ми контактуємо з ними. Ось лише один приклад. Жителі села Новий Двір вирішили зібрати яблука у громадському садку, а виручені кошти задонатити односельчанину Олександру Новосаду, який веде збір на тепловізор та акумулятори для рацій. Чоловік боронить Україну у складі 66 бригади мотопіхоти.
Новодвірці не вперше об’єднуються для доброї справи. Гуртуються задля проведення благоустрою у селі, а ще частіше, щоб допомоги нашим воїнам. І того разу на заклик директорки місцевого будинку культури Людмили Держанович на збір яблук прийшли і діти, і люди старшого віку. За декілька годин спільними старанням зібрали яблук на 4113 гривень, які відразу ж передали на тепловізор односельчанину.
– Який настрій у наших воїнів?
– Про це якраз і хотів би сказати. Для мене найбільший позитив від того, як там побудеш. Таке враження, що тут, на мирній території, проблем у людей набагато більше, ніж там. Якщо зустрічаєшся із тими людьми, які воюють, відчуваєш, що в них більше якоїсь теплоти, добра в очах, аніж тут, на місці в нас. Жодного разу не було, щоб хтось поглядом чи словом обмовився, що в них щось не так. Суть не в тому, що ми привезли. Вони раді, що просто побачили людей зі своєї землі, рідної громади. Ми отримуємо надзвичайно велике моральне задоволення, буваючи там. Здавалося б, там має бути напруга, а ні… Вочевидь ті, хто ходить десь близько біля смерті, сприймають все по-іншому. Принаймні, за всі ці поїздки не було жодного випадку, щоб хтось нам сказав: “Чого ви приперлися?”, “Щось не те привезли”, “Мало”… Вони задоволені, що ми приїхали… Ось такий позитивний настрій…
– З чим і куди їздили на передову останнього разу?
– Маршрут недавньої поїздки від Турійської громади до наших захисників так само пролягав з міста Оріхів Запорізької області через Покровське на Дніпропетровщині в місто Покровськ Донецької області, також вдалося відвідати земляків у Краматорську, Слов’янську і завершальним стали Вовчанськ та Золочів на Харківщині. Завдяки спільним старанням, небайдужості та згуртованості підприємців, аграріїв, працівників селищної ради, територіального центру, медичних закладів вдалося придбати і передати військовослужбовцям 11 дронів, генератор і автошини. Вкотре дякуємо невтомним працівникам волонтерського швейного цеху за пошиті вироби. Завдяки співпраці селищної ради і центру зайнятості виготовлені для наших воїнів 13 маскувальних сіток. Щира вдячність працівникам закладів освіти за випічку, мешканцям громади, в тому числі ромам з Мокрецького старостинського округу, – за продукти, а про квашені сезонні овочі потурбувалися працівники селищної ради.
До формування вантажу також долучилися волонтери з Києва, які є вихідцями з Турійська, вони не вперше доєднуються до спільної доброї справи. На цей раз надали зарядну станцію, антидронові сітки, медикаменти та інші необхідні військовим речі.
Наступну поїздку попередньо заплановано на середину жовтня до місць дислокації сотої бригади. Але остаточно маршрут буде сформовано відповідно до звернень військовослужбовців та родин захисників, напрямки охоплюватимуться різні, де є потреба наших земляків.
– Ви були у Німеччині. Як там сприймають українців?
– Ми побували у м. Бад-Ненндорф, що розташоване в землі Нижня Саксонія. Воно входить до складу району Шаумбург. Адміністративний центр об’єднання громад – Ненндорф. Площа – 23 км кв. Населення становить 11 189 осіб. Ми там представляли громаду, розповідали про життя в Україні. Були запитання. Хтось міг кинути репліку, мовляв, ви ж розумієте, що через війну в Україні є проблеми і в Німеччині, виникають певні фінансові труднощі. Єдиною відповіддю, яку вважав за правильну, було: “Не ми ж почали ту війну! Не наша ж у тому провина, що вона йде і що вона почалась…” Тому вважаю, що сприйняття було добре. Свідчення цьому й
договір про соціальне партнерство із цим німецьким містом. Це один із позитивних результатів нашого триденного робочого візиту, який відбувся на запрошення німецьких друзів.
– Як він проходив?
– У рамках цього візиту ми взяли участь у засіданні ради міста Бад-Ненндорф, на якому одним з важливих питань було налагодження німецько-української співпраці. Під час засідання я презентував німецьким колегам нашу громаду, описав її сильні сторони, озвучив потреби і проблеми, зокрема й ті, що виникли через агресію росії. Наші німецькі друзі висловили підтримку турійчанам, яка є важливою у цей складний для нашої країни час.
Бад-Ненндорф стало першим містом у Шаумбурзі, яке уклало солідарне партнерство з українською громадою.
– Що самі німці кажуть про візит вашої делегації?
– Принаймні бургомістр м. Бад-Ненндорф Майк Шмідт під час нашої спільної зустрічі із журналістами наголошував: «Ми розглядаємо цей візит, як важливий крок до міжнародного зв’язку, який не тільки розширює наші культурні горизонти, але також може привести до сталого співробітництва й таким чином створює основу для можливого партнерства міста в майбутньому». Думаю, це об‘єктивна оцінка, що свідчить про обопільну зацікавленість у співпраці.
– Чи можна говорити вже про якісь результати цієї співпраці?
– Ось для прикладу. Під час цього візиту ми також ознайомилися із діяльністю шкіл Німеччини. А одним з предметних питань обговорення – стала закупівля шкільного автобуса для нашої громади. Зустрічі офлайн із німецькими партнерами дали можливість не лише краще ознайомитися із цією громадою у культурному, економічному та соціальному плані, а й обговорити багато важливих моментів, напрацювати дорожню карту подальшої співпраці. Зокрема, обговорювалися кроки до заснування Асоціації під керівництвом нашого німецького друга – члена ради Юліана Кельтерборна.
– Олексію Миколайовичу, а як Турійській громаді вдалося вийти на такий високий міжнародний рівень?
– Налагодження міжнародної співпраці із громадою міста Бад-Ненндорф розпочалося минулого року. Першим кроком стала зустріч-знайомство в режимі онлайн, під час якої були напрацьовані вектори подальшої співпраці. Також представники Німеччини із дружнім візитом побували на Турійщині. А в жовтні 2023 року на благодійній основі для потреб Турійської громади м. Бад-Ненндорф передав мікроавтобус марки Мерседес-Бенц, який використовується для потреб наших мешканців у соціальних цілях.
Невдовзі вже після цієї поїздки з м. Бад-Ненндорф від Юліана Кельтерборна надійшла гуманітарна допомога – 4-х LCD-телевізори, 65-х LCD-монітори, 4-х шкільні дошки, портфелі і шоломи велосипедиста для закладів освіти нашої громади. Це сталося і завдяки небайдужості та активному сприянні директора благодійного фонду “Моя допомога Україні” Петра Сухацького.
Цього літа представники міста Бад-Ненндорф (Німеччина), з яким Турійська громада в березні уклала соціальне партнерство, під час своєї поїздки в Україну завітали і в нашу громаду. Ми говорили про подальшу співпрацю і надання допомоги.
До речі, як я вже розповідав, що турійчани активно працюють над налагодженням партнерських відносин з громадами не лише за кордоном, а й в Україні. Вважаю, що це дасть нові можливості для реалізації спільних проєктів та залучення інвестицій.
– Про Солонянську громаду Ви вже згадували.
– А тепер ще кілька слів скажу про Білокриницьку громаду Рівненської області. 19 липня цього року я зі своїм заступником Жанною Яковініч та начальником відділу економічного розвитку, інвестицій та проєктної діяльності Тетяною Хомик побували в селі Біла Криниця на Рівненщині. А невдовзі відбувся дводенний робочий візит делегації Білокриницької громади на Турійщину.
Відбулися відео презентації кожної з громад, відтак обговорили співробітництво у сфері культури і туризму, втілення проєктів, спрямованих на розвиток соціально-економічної сфери. Наш терцентр соціального обслуговування презентував гостям проєкти: «Соляна шахта – інноваційна послуга з реабілітації, покращення здоров’я та профілактики хвороб літніх людей», «Впровадження інноваційних послуг для реабілітації учасників АТО та їх сімей», завдяки якому був облаштований кабінет лікувально-профілактичної фізкультури. Директор терцентру детально розповів нашим гостям про надання соціальних послуг мешканцям громади, роботу соціального таксі.
Також представники з Білої Криниці ознайомилися із роботою Центру надання адміністративних послуг, ще одним вдало реалізованим проєктом Турійської громади. Діяльність ЦНАПу показало затребуваність даної структури, яка вже надає 267 видів послуг і їх кількість надалі збільшуватиметься.
– Турійщина – ще й край з великим потенціалом розвитку сфери туризму.
– Саме так і ми зацікавлені спільно з партнерами, зокрема білокриницькою громадою, залучати кошти міжнародних донорів. Ми показали гостям Турійський парк, де мріємо створити різні тематичні зони для відпочинку турійчан, а також познайомили з візитівкою нашої громади – історико-культурним комплексом «Вовчак – Волинська Січ». Він став місцем не лише відродження нашої історії, а й патріотично-військових вишколів молоді, реабілітації військових та проведення різноманітних творчих заходів.
Під час візиту було презентовано рекреаційну інфраструктуру, проведено екскурсію екопарком «Аміла», який має багато цікавих локацій і одна з найпопулярніших – оленяча ферма. Гості мали можливість відвідати музей села Радовичі, де ознайомились з історією та побутом місцевих мешканців, та наймузейнішим, як каже сам директор Купичівського ліцею, закладом освіти громади. Там діють: музей історії села Купичів, музей історії розвитку школи та єдиний в Україні музей солом’яного мистецтва «Солом’яне диво»…
Додам, що цій зустрічі сприяли Волинський та Рівненський регіональні офіси проєкту USAID «ГОВЕРЛА», завдяки яким Турійська громада має можливість налагоджувати муніципальне співробітництво, та Департаменту економічного розвитку, зовнішніх зносин та з питань туризму і курортів Волинської ОДА.
Василь ТРОФИМУК, Михайло САВЧАК, Володимир ПРИХОДЬКО, Сергій ЦЮРИЦЬ.
На фото: Олексій Безсмертний біля прапорів перед своїм робочим кабінетом; під час триденного робочого візиту представників Турійщини на чолі з Турійським селищним головою Олексієм Безсмертним та його заступницею Жанною Яковініч до міста Бад-Ненндорф; Олексій Безсмертний приймає делегацію Білокриницької громади.