Дикі речі творяться сьогодні в Україні: через відмову від підписання угоди про асоціацію з ЄС, наголошую, не повноцінного членства, а формального документа, який не містив жодних подальших зобов’язань сторін, у столиці нашої держави гинуть люди. Так звана «мирна революція» всього за два місяці переросла у затяжну збройну сутичку. А прагнення євроінтеграції дивним чином перетворилося на боротьбу за владу.
Очевидно, що опозиційні політики підловили діючу владу на чи не єдиній стратегічній помилці та максимально скористалися цим шансом. Але хіба здатні українські опозиціонери самотужки зреалізувати блискавичний сценарій «революції»? Я впевнений, що ні. Бо в нинішньому протистоянні використані сотні методів із практики закордонних політтехнологів, які, як дві краплі води, схожі на тактику та стратегію «кольорових революцій» у пострадянських державах, країнах Близького Сходу та Азії. Тобто, після розвалу СРСР та «помаранчевої революції» Україна втретє стала полем для експериментів європейських, російських та заокеанських технологів. А, можливо, і закордонних спецслужб, які заради результату, як відомо, не цураються жодних методів.
На таке припущення наштовхують, на жаль, трагічні події на столичному Майдані – загибель активістів. Безперечно, сумуємо за хлопцями, які полягли від куль. Але хто і навіщо застрелив на вулиці Грушевського у Києві 20-річного охоронця Євромайдану, вірменина з Дніпропетровська Сергія Нігояна? Опозиція стверджує, що стріляли снайпери-правоохоронці. Хоча МВС офіційно заявляє, що вогнепальну зброю взагалі не застосовує. Чи це так – дізнаємося після судмедекспертизи та балістичного дослідження куль. А поки можемо лише здогадуватися, чи вбивство є злочином правоохоронців, чи навмисною провокацією зацікавлених осіб. Кому вигідна смерть активіста, який здобув популярність на Майдані, бо він, вірменин, міг українською декламувати вірші Тараса Шевченка? Самі бачимо, яке обурення викликала загибель активіста, скільки прихильників майдану додалося через трагедію. Натомість, смерть учасника акції спротиву завдала нищівного удару по іміджу та рейтингу влади. Тому цілком логічно, що ні владі, ні президенту не вигідна трагедія. Інакше кажучи, наказ стріляти в демонстрантів – це самовбивство для влади.
Наголошую, це моя суб’єктивна думка-припущення, яке базується на подібних випадках застосування політтехнологій у світі для захоплення влади. До речі, першим технологію «мирної революції» успішно застосував національний герой, борець за незалежність Індії Махатма Ганді. Далі стратегію вдосконалили американські та європейські політтехнологи. Її підхопили аналітики ЦРУ для переворотів у «бананових» республіках. Використали і на Близькому Сході. В нинішній Україні стратегія «мирної революції», повністю базована на методах політтехнологів, спочатку успішно прижилася. Однак згодом, це очевидно, опозиція втратила контроль над стихійним натовпом. Або над нами знову влаштовують експеримент іноземні політтехнологи. А як інакше можна пояснити вбивство молодих українців нібито представниками влади – правоохоронцями, якщо ці постріли є вироком для влади? Це братовбивство суперечить логіці, позбавлене раціоналізму. А тому, я вважаю, війна і смерть на барикадах вигідна тому, кого не влаштовує подальший розвиток подій на Майдані, де мирні революціонери проти мирних міліціонерів. Це суперечить законам жанру, ламає всі стереотипи новітніх політтехнологів. А в кінцевій меті не дозволить досягти головного – захоплення влади.
Олег Батюк, депутат Волинської обласної ради від Партії регіонів.