Олексій Будчик із с. Навіз Рожищенського р-ну – єдиний у селі письменник. І хоча майже 30 років викладає у школі фізичну культури, втім кожної вільної хвилини народжує поезію.
– Творчістю зайнявся, ще як був старшокласником. Вважав це цікавим дозвіллям, – зізнається поет. – Але з 2000-го року став кращі свої вірші викладати у збірочках, друкувати і дарувати поціновувачам щирого слова.
За 16 років творчої праці у світ вийшло п’ять друкованих книг Олексія Будчика. А шосту «Україна. Революція. Війна» автор видав уже цьогоріч – до других роковин Майдану.
– Аби моє слово було правдивим, брав участь у двох революціях – 2004-го і 2014-го. Неодноразово їздив на Майдан. І прямо там, поміж барикад, народжувалися рядки «Древко стискає рука до болю. Вітер полоще державний стяг. Щоб не украли в народу волю – Йдемо, забуваючи страх», – розповідає пан Олексій.
Очевидцем самих розстрілів поет не був, адже в будні викладав уроки фізкультури. Втім страшний лютий 2014-го ліг в основу багатьох поезій сільського письменника.
Коли почалися події на Донбасі, педагог неодноразово бував у зоні АТО: допомогу бійцям передати, правдивих новин та емоцій набратися і все це знову викласти у віршах: «Напишу СМС після бою», «Ти знай, удома моляться за тебе», «Не забере війна у матері дитя».
– «Україна. Революція. Війна» – це скромна книга на 120 сторінках, – зауважує Олексій Будчик. – Але у ній я намагався поділитися тим, що болить сьогодні чи не кожному українцеві.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.