На депутатських зборах 25 січня опозиційні обранці обласної ради створили
Волинську обласну Народну раду і вже наступного дня на Віче в Луцьку оголосили
склад виконкому. За задумом отців-засновників, цей самопроголошений орган
мусить перейняти на себе владні функції облдержадміністрації. Попри те, що Майдан
де-юре відсторонили від всезагальних виборів до Народної ради, ця новоспечена
структура вважає себе легітимним правонаступником облдержадміністрації. Що,
м’яко кажучи, не лише порушує принципи демократії, а й закон – ст. 109
Кримінального кодексу України. Адже такі дії можна розцінювати як спробу повалення
конституційного ладу в країні та захоплення державної влади. Окрім цього,
сумнівним є об’єктивність та неупередженість новоствореного виконкому НР, де
чільні посади ділили виключно опозиційні депутати.
Суперечливими є не тільки спосіб створення НР, але й назва
самопроголошеного органу. Як відомо з історії, Народна Рада – це парламентська
опозиція 1990-х. Була сформована наприкінці травня 1990 р. із нардепів Демократичного
блоку Верховної Ради. Завдяки НР ухвалено Декларацію про державний суверенітет
України та Акт проголошення Незалежності 24 серпня 1991 р. Тобто це виключно
представницький чи-то законодавчий орган, аж ніяк не виконавча влада. У
сьогоднішньому випадку, Народна рада Волині мала би перейняти на себе максимум
повноваження облради. Звісно, через голосування у сесійній залі облради або
через всезагальні вибори волинян. Однак чомусь новоявлені лідери не поспішають
допускати простих людей до процесів формування народної влади. Краян лише
активно підживлюють гаслами та закликами.
Наступна колізія стосується обрання т. зв. виконкому Волинської
обласної Народної ради. Самопроголошений орган з’явився буквально з «кавової
гущі», і немає жодного документа, який би засвідчував його легітимність.
Відповідно немає й жодного «живого» підпису під задекларованими намірами. Поки
що усними… Мабуть, опозиціонери чудово усвідомлюють можливість відповідальності
за дії, спрямовані на захоплення державної влади.
Сумнівним є й розподіл посад голови «облдержНародної Ради», його заступників
та новоявлених начальників управлінь. Тим більше, що після «роздачі портфелів» деякі
нові керівники посіли одразу два владних крісла, не сумісні за законом одне з
одним. Скажімо, на правонаступника керівника облдержадміністрації претендують
нинішній керівник Народної ради Волині народний депутат Євген Мельник і його
соратник із партії «Свобода» нардеп Анатолій Вітів. Оскільки виконавча влада
несумісна із представницькою, то обоє мусили би зректися депутатства в
парламенті. Однак поки що ні Мельник, ні Вітів і словом не обмовилися про
складання депутатських повноважень. А може, з огляду на переформатування уряду
та стрімкий кар’єрний злет хтось бачить себе вже у міністерському кріслі?
Однак скласти депутатські повноваження опозиційні лідери не ризикнуть із
кількох причин.
По-перше, обоє знають про ефект владного «маятника»: сьогодні відмовився
від мандата, став губернатором, а завтра – вже безробітний. Приклад поряд – в
особі екс-нардепа, екс-голови облдержадміністрації Володимира Бондаря.
Натомість бути парламентарем вигідніше – це виборна посада, стабільна робота,
незалежна від призначення.
По-друге, нардеп Анатолій Вітів – студент-першокурсник вузу, тверезо
оцінює свої мізерні шанси взагалі без вищої освіти очолити область. Тому навряд
чи буде випробовувати долю і піде з парламенту. Щодо Євгена Мельника, то
принаймні освіта та власні амбіції дозволяють йому сподіватися на посаду голови
облдержадміністрації. Проте нардепу ще треба обійти прямих конкурентів –
екс-губернатора Володимира Бондаря та лідера волинського «УДАРу» Ігоря
Алексєєва. Тут можуть виникнути серйозні проблеми. Бо попри те, що Володимир
Бондар, точніше, політичний устрій за його губернаторства скомпрометував себе в
очах волинян, екс-голова облдержадміністрації залишається суперником пана Мельника
із трохи більшим парламентським досвідом і вмінням керування областю. Та й Ігор
Алексєєв може завадити одностайній підтримці нардепа Євгена Мельника, зважаючи
на своє членство в «УДАРі» – політичній силі Майдану, яка практично залишилася
за бортом під час розподілу ласих посад на Волині. Звісно, лідер «ударівців»
може задовольнятися нинішньою посадою першого заступника голови виконкому
Народної ради. Однак йому в потилицю дихає ще один перший заступник (парадокс –
два «перших») Віктор Швидкий. Оскільки кандидатура добродія Алексєєва відверто
програє колишньому начальникові обласного УМВС (та ще й місцевому координатору
київського Майдану!), то навряд чи стратегів «УДАРу» влаштує посада першого
заступника нового голови Волинської НР, яка таки може дістатися відставному
міліцейському генералові.
До речі, кандидати на посади заступників керівника області – ще одне слабке
місце Народної ради Волині. Висуванець «УДАРу» Ігор Алексєєв мало відомий
загалу, ще й має серйозні внутрішньо-організаційні проблеми в облорганізації
партії, де окремі члени скаржаться самому Кличку… Інший заступник – Віктор
Швидкий – теж не може почуватися впевнено, зважаючи на його неоднозначну репутацію
часів служби в правоохоронних органах, де і тоді, й зараз процвітав «Беркут»…
А що вже казати про кандидатів у заступники – колишнього луцького мера
Богдана Шибу та кандидата в мери Андрія Козюру?! Їх прямо засвистали на
луцькому Майдані, коли Євген Мельник оголосив про такі призначення!
Саме це і стало першим глевким
млинцем у кадровій політиці НР. А також гіркою пігулкою для відомих політиків-перевертнів,
які щиро вірили, що з’ява на сцені луцького Майдану, не важливо під чиїм
прапором, гарантує «прохідне місце» у владній обоймі. Зважаючи на казус,
довелося шукати інші кандидатури. Щоправда, де і серед кого вибирати –
проблема. Бо кадрова лава закінчується… Вожді майдану таки відшукали ще двох
камікадзе: пана Шибу замінив член ради ВО «Майдан» Ігор Дильов, а замість пана Козюри
призначили громадську діячку Лілію Кревську. Цього разу лідери луцького Майдану
не наважилися публічно, на народному віче, оприлюднювати імена нових членів
виконкому – повідомили через прес-службу. А раптом знову «зафукають»?
Хоча побоювання не даремні. Адже і виконавчий директор обласної
Асоціації захисту прав малого та середнього бізнесу «Бізнес-Волинь» Ігор Дилов,
і громадська діячка, колишня заступниця керівника Луцького міськвно Лілія
Кревська мало відомі волинянам. Зоряним часом і найважливішою заслугою для пана
Дильова став Майдан, якому він допомагав матеріально й організаційно. А пані
Кревська більше відома лучанам не за громадськими звершеннями, а як «опальний»
заступник начальника відділу освіти Луцької міськради, котра заради своєї
чиновницької посади навіть судилася з мерією. І таки повернулася в жадане
крісло…
Щодо керівників інших владних підрозділів Волині, які, за логікою,
мусять продовжувати розбудову інфраструктури, медицини, освіти, культури та
розподіляти фінанси в краї, то в цій царині самопроголошеної Волинської
обласної Народної ради повний безлад і невизначеність. Виконком спромігся назвати
відповідальних лише за два, так звані, напрямки – аграрним керуватиме заступник
голови Асоціації фермерів Волині, депутат облради від «Свободи» Микола
Собуцький, а молодіжним напрямком-сектором – активістка луцького Майдану,
голова ВМГО «Національний Альянс» під проводом Ігоря Гузя юна Майя Москвич.
Нагадування про їхні посади не випадкове. Бо ці двоє керівників із
різношерстого виконкому Народної ради Волині – чи не єдині, хто відповідає, так
би мовити, своєму профілю: фермер хоче займатися сільським господарством, а молодіжний,
хоча й політичний діяч – молодіжною політикою. Всі інші новоспечені керівники
перебирають на себе переважно кардинально протилежні своєму фахові напрямки. Як-то
правоохоронці хочуть опікуватися соціальними питаннями, бізнесмени та юристи
прагнуть навчати освітян і медиків, керувати економікою та розподіляти фінанси
області.
Що з того вийде?
Можливо, відповідь криється у нетлінній байці Гліба Крилова «Квартет»:
«Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье, и уши ваших понежней, – им отвечает
Соловей. – А вы, друзья, как ни садитесь, все в музыканты не годитесь»?
P.S. Поки номер готувався до друку стало відомо, що
Волинський окружний адміністративний суд визнав протиправними дії голови
Ковельської районної ради П. Г. Якубука та Ковельської районної ради щодо
винесення на розгляд ради, обговорення на пленарному засідання сесії районної
ради 27 січня 2014 р. проекту рішення «Про створення Ковельської районної
Народної ради» та його прийняття.
Максим ПРИХОДЬКО.
На фото: кавова гуща.