Народний фронт

Ця зустріч – логічне продовження нещодавньої розмови із волонтерами Президента України Петра Порошенка. Волинську волонтерську громадськість у тій бесіді представляли Костянтин Зінкевич із Володимира-Волинського та Валерій Шварцкоп із смт Рожище. 

«Ми говорили просто. Так – як є… Частина розмови відбулася без участі журналістів – коли йшлося про конкретні частини та конкретних командирів», – розповів про зустріч в Адміністрації Президента Костянтин. Більшість журналістів краю із ним знайома. Заочно. Бо саме із його зведень із відряджень на Схід ми часто дізнаємося правду про ситуацію там. 

Та, власне, йшлося у стінах облдержадміністрації не про конкретний внесок кожного у спільну справу, а радше – про конкретні пропозиції. 

За словами Володимира Гунчика, влада нині розглядає варіанти забезпечення волонтерів паливно-мастильними матеріалами. Адже значну суму коштів (10-12 тис.) вони витрачають лише на те, щоби один раз доставити передачу на Схід. Голова облдержадміністрації повідомив: розмовляв із цього приводу з народними депутатами України, які мають вплив на нафтотрейдерів. Обранці погодилися поклопотати про передачу паливно-мастильних матеріалів волонтерам. Залишилося подумати, як це можна зробити. 

Присутні у залі тут же запропонували створити благодійний фонд, через який люди за нормальними цінами могли би купувати солярку, бронежилети тощо. Адже, розповідають, нині селами курсують продавці й  пропонують, для прикладу, бронежилети уже за 8-10 тис. грн, а на ринку елементарні рукавиці для військових вартують 700 грн!  Навзаєм інші волонтери нагадали, що при Спілці ветеранів Афганістану діє фонд, якому можна довіряти. Тож керівнику організації Григорієві Павловичу належить подумати, як можна цю справу організувати, щоби пальне було доступним волонтерам. На пропозицію присутніх також вирішили допомогти афганцям із юристами та бухгалтерами. Організації бракує кваліфікованих кадрів, які могли би професійно втілювати в життя всі механізми: правові та фінансові. Володимир Гунчик тут обіцяв посприяти. 

Ще одна проблема, котра нині актуальна для добровольців-помічників, – необхідність спрощення ввезення в Україну великовантажних автомобілів для тих підприємств, з яких мобілізували мало не всю техніку. Назріла, кажуть волонтери, і зустріч із колективом Ягодинської митниці. Допомогти її організувати просили голову облдержадміністрації. Мама військовослужбовця Галина Ковальська озвучила  слушну думку щодо ймовірного використання на потреби бійців АТО конфіскату – тих же цигарок, консервів чи й навіть автомобілів. Усі ці питання – уже в роботі, повідомив Володимир Гунчик.

Чимало уваги приділили проблемі доставки на Волинь поранених бійців. Наразі солдати, які потребують лікування, зі Сходу доїжджають – хто як може. Ці клопоти – на плечах волонтерів. Проблема – в юридичній площині, зауважив завідувач урологічного відділення Нововолинської центральної міської лікарні Олег Шипелик, який наразі як волонтер курує медичний напрямок допомоги на Волині: мовляв, якісь речі можуть зробити тільки військові медики, а цивільні до цього не мають доступу. Крім того, за словами лікаря, гостро відчувається брак санітарного транспорту для перевезення поранених додому. Досі нема єдиного бачення, що таке аптечка солдата і санітарна сумка – хто як може, так їх і рихтує.

Є труднощі і з доїздом на Волинь (та й назад) тих військовослужбовців, які прибувають у відпустки. Один зі свіжих прикладів: під час останнього вояжу волонтерів на Схід назад у фурі, яка туди курсувала з продуктами та речами, їхали кільканадцять солдатів. Це – у сорокаградусну спеку і в неймовірно жахливих умовах! Волонтери вже купують броньований автобус, який зможе курсувати з Донеччини у Володимир-Волинський. Тепер спільно з владою поміркують, як зробити, аби він справно курсував. 

Окрема тема – оформлення довідок про поранення. Рідні бійців стверджують, що з цим у госпіталі – труднощі. Мовляв, це через те, що у військових квитках багатьох волинських учасників АТО – ні слова про АТО! Почувши про таке, Володимир Гунчик попросив повідомляти йому конкретно кожен такий випадок, із іменами та фактами – допомагатиме особисто.

 Словом, розмова вдалася відверта, хоч і «гаряча». Жару традиційно додавали материнські сльози та емоції, що не завжди слугувало на користь спільній справі. Але, як слушно зауважив хтось із присутніх помічників, на Волині – найактивніші волонтери, вони працюють, мов у мурашнику, не чекаючи наказів чи державних грошей. Але й зовсім не будуть проти, коли держава візьме на себе частину їхніх неймовірно важких клопотів.

А наскільки результативною була розмова, дізнаємося за два тижні. Голова облдержадміністрації наголосив: такі зустрічі планує що два тижні – аби тримати руку на пульсі та спілкуватися віч-на-віч.