«Максим Орлик», «Брюс», «Піп», «Роберт», «Андрій»,
«Свєнціцький»… Такими були псевдо в кадрового українського націоналіста Дмитра
Мирона, який народився на Тернопільщині, а віддав життя за Україну в столиці
нашої держави. Він вижив у польських тюрмах, вцілів від большовицьких куль, але
був убитий гітлерівськими окупантами прямісінько біля Оперного театру м. Києва!
Крім меморіальної дошки на споруді, що ще нагадує про героя Дмитра Мирона?
Дмитро Мирон народився 5 листопада 1911 р. у с. Рай
Бережанського району на Тернопільщині. Вже в молоді роки долучився до
Організації Українських Націоналістів, за що кілька разів відбував тюремне
увязнення в польських катівнях.
У 1939 р. молодий патріот
– політично-ідеологічний референт Крайової Екзекутиви ОУН на
Західноукраїнських, редактор «Бюлетеню».
Мирон-Орлик очолив роботу по налагодженню на
українських землях, що ввійшли до Генерал-Губернаторства Польща, нелегальної
мережі ОУН. В цей час він був членом Революційного Проводу ОУН, крайовим
провідником ОУН Західних Окраїн Українських Земель.
Коли большовики і нацисти розділили Польщу у вересні
1939 р., Богдан Мирон після нелегального переходу кордону на радянську
територію, розпочав роботу по відновленню підпільних структур ОУН, які зазнали
серйозних втрат від репресій сталінського карального органу нквд.
«Тепер він займає посади організаційного референта
Крайової Екзекутиви ОУН Західних Українських Земель та крайового провідника ОУН
ЗУЗ. В цей період потрібно було створити нове підпільне керівництво та
відновити зв’язки з обласними організаціями; виробляти нову тактику й методи
боротьби, нові форми конспірації. Радянська агентура докладала всіх зусиль, щоб
піймати керівника ОУН, але арештувати Дмитра Мирона їм не вдалось. Проте заарештували
його сестру Тосю Мирон, яку у червні 1941 року закатували у Тернопільській
тюрмі.
В 1940 році він закінчив основоположну ідеологічну
працю «Ідея і чин України». Вона було видано у підпіллі на циклостилі під
псевдонімом «Максим Орлик». Це найповніший виклад української націоналістичної
ідеології того часу й важливий історичний документ політичної думки тодішніх
керівників визвольного руху», – зазначається в «Вікіпедії».
Ось його визначення нації із цієї праці:
«Нація – це не лише біологічно-психологічний,
суспільно-історичний і духовно-етичний твір, але це також політичний твір, що
проявляється у волі й здібності керувати самим собою, творити власне самостійне
життя, творити власну державу. Тільки через державу нація виступає як
самостійний предмет історії, як суверен. Нація є джерелом і підставою найвищої
неподільної державної влади».
«Нація – це вищий ступінь розвитку народу. Це
ідейно-політичне оформлення й завершення народу. Нарід стає нацією, коли
витвориться у нього спільна воля й ідея творити власне життя, політично себе
оформити, коли усвідомить собі своє історичне покликання…».
Після невдалого проголошення націоналістами
незалежності у м. Львові 30 червня 1941 року українські
революціонери-націоналісти вирішили взяти адміністративну владу на місцях:
областях, районах, до Києва спрямовано Особливу групу, яка складалася з
провідних членів ОУН під керівництвом Ярослава Старуха, Дмитра Мирона та Василя
Кука з метою скликати Народні Збори й повторно проголосити Відновлення
Української Держави зі столицею у м. Києві. Ця Київська Особлива група (близько
30 чоловік) добралась до міста Василькова під Києвом. Але німці 31 серпня 1941
року арештували частину її членів, зокрема й Дмитра Мирона.
«Арештованих відправили до Львова через Білу
Церкву-Житомир-Луцьк. Допити і тортури почались у Житомирській тюрмі, але ніхто
з арештованих не признався навіть до своїх власних прізвищ. У Луцьку трьом
в’язням – Миронові Дмитру, Кукові Василеві та Онишкевичу Тарасові –пощастило
втекти з-під арешту й через Волинь добратися до м. Львова.
Після вересневих арештів, що їх провело гестапо в
Україні та в Німеччині, ОУН перейшла в глибоке підпілля й почала збройну
боротьбу проти німецьких окупантів. У вересні 1941 року Дмитро Мирон взяв
активну участь у І-й Конференції Проводу ОУН, на якій розроблено детальний план
підпільної діяльності проти німецьких окупантів. У постановах Конференції
наголошувалось на необхідності поширення діяльності ОУН на всі українські
етнографічні землі, включаючи й Кубань. Після закінчення нарад Дмитро Мирон
відбув до Києва, де з жовтня 1941 року очолив Провід ОУН на Осередньо-Східних
Українських Землях (ОСУЗ)», – зазначається у «Вікіпедії».
Нацистські спецслужби таки вистежили Дмитра Мирона та
заарештували його в м. Києві. 25 липня 1942 року під час спроби втечі мужнього 31-річного
патріота розстріляли гестапівці прямо біля будівлі Оперного театру…
Саме там зараз встановлено меморіальну дошку…
Ще є пам’ятник на його честь у
рідному с. Рай. А чому у м. Луцьку, де він разом і останнім Командувачем УПА
Василем Куком зумів вирватися з гітлерівської неволі, ніяк їх обох не
пошановано?
Роман УСТИМЧУК.
На фото з відкритих джерел: меморіальна дошка на честь
Дмитра Мирона.