Дню
Незалежності України присвячується… Вірш невідомого автора періоду Визвольних
змагань українського народу під час Другої світової війни і ще довго після
неї…
Нас
питають, якого ми роду?
Нас питають, якого ми роду?
І кому ми торуєм шляхи?..
То ж-то ми на вратах Царгороду
Залишили до нині щити.
То-ж-то наша долоня шершава
Так стискала залізо меча,
Що німота, зухвала Варшава
І султан мимоволі дрожав.
Ми водили в Москву Сігізмунта
Й під Полтаву варязькую рать,
Ми карали Росію за Суздаль –
За Базар ми ще будем карать!
І не скажемо: досить вже досить.
А Дух Помсти – освятить наш чин.
І знову будуть пальці прилипати
До насичених кров’ю мечів.
Хай стоїть поруйнована хата,
Хай в руїні стоїть Чигирин…
Буде степ українцеві братом,
А коріннеє місто – яри.
Постій,
березень 1949 р.
Екслібрис
Ніла Хасевича (Зота), випускника Варшавської академії мистецтв, художника УПА, вбитого
чекістсько-військовою групою МВД/МГБ СССР у березні 1952 р. на Оржівських
хуторах у лісовому масиві між Рівненською та Волинською обл.