Новин у світі не бракує, натомість якісна інформація дедалі частіше стає дефіцитом. І першими цю нестачу відчувають саме регіональні медіа – ті, що працюють найближче до людей, і для яких довіра громади є не абстрактним поняттям, а умовою виживання. Саме до таких медіа належить “Волинська газета”.
«Загроза інформації ще ніколи не була так близько до кожного з нас», – не дарма міжнародна організація RSF, що бореться за свободу слова та права журналістів, формує сучасний стан медіа саме так. Ідеться не лише про цензуру чи прямий тиск на журналістів. Це про повсякденні, на перший погляд, непомітні процеси: скорочення редакцій, обмеження доступу до джерел, відсутність фінансової підтримки, концентрацію впливу в руках великих медіагруп. Як результат відбувається зникнення місцевих голосів.
Тож у новому матеріалі “Волинської газети” розповідаємо про кризу у локальних медіа, іноземний досвід, що про це думають журналісти, навіщо вам потрібні локальні медіа, та чому нам потрібні ви.
Не лише українська проблема
Може здатися, що криза локальних медіа – це суто українська історія, пов’язана з війною та браком ресурсів. Утім, досвід Сполучених Штатів свідчить, що зникнення місцевих голосів є наслідком не лише внутрішніх криз окремих медіа, а системних змін у функціонуванні журналістики загалом.
Упродовж останніх десятиліть локальні медіа в США зазнали глибокої фінансової та структурної деградації: між 2004 і 2018 роками закрилися або злилися щонайменше 1 800 місцевих видань, а значна частина тих, що формально продовжують існувати, перетворилася на так звані “газети-привиди”, не здатні повноцінно висвітлювати життя своїх громад. Як наслідок, дедалі більше міст і округів залишаються без будь-якого джерела локальних новин, що підриває громадський контроль і створює ризики для демократичних процесів.
Ще на початку 2025 року уряд США обмежив грантову підтримку медіа, що негативно вплинуло на українські редакції. Водночас ситуація у самих Штатах теж погіршилася, адже адміністрація Дональда Трампа на чолі з прессекретаркою Білого дому Керолайн Левітт переглянула правила формування президентського преспулу та обмежила доступ журналістів до частини пресофісу. Внаслідок цього з постійного пулу вилучили Reuters, Associated Press і Bloomberg. Тож, якщо вибірковий доступ відчувають навіть найбільші міжнародні агентства, локальні медіа автоматично опиняються поза доступом до першоджерел.
Історія США важлива не тому, що ми порівнюємо себе з Америкою, а тому, що вона показує: навіть колись сильні демократії не застраховані від втрати місцевих голосів. Ба більше – спроби дискредитації та контролю медіа можуть стати інструментом авторитарних практик навіть у країні з демократичними інститутами.
Коли фінансова криза та централізований контроль над інформацією послаблюють локальні медіа, зникають місцеві голоси. В Україні ця проблема не менш критична, і цифри це підтверджують. За даними дослідження Media Development Foundation (2025), понад 41% регіональних редакцій мають фінансовий запас лише на пів року, 24,1% протримаються не більше трьох місяців. Лише 18,1% можуть працювати довше пів року без зовнішньої підтримки.
Щоб вижити, редакції змушені вдаватися до антикризових заходів. Майже половина зменшила зарплати, понад 40% планують скорочення штату, понад третина урізала обсяги матеріалів, майже 17% скоротили періодичність виходу газет, а близько 35% відмовилися від запланованих проєктів. Найгірше – понад чверть медіа (26%) працюють взагалі без оплати, на ентузіазмі журналістів.
Погляди професіоналів: чому регіональні медіа важливі
Ці процеси підтверджує не лише статистика, а й ті, хто працюють у сфері медіа безпосередньо. Нам вдалося поспілкуватися з представницями галузі, які бачать та відчувають ці зміни зсередини.
У контексті війни роль регіональних медіа виходить далеко за межі інформування. Вони стають інструментом суспільної єдності – способом показати, що, попри те, що Росія постійно намагається розділити нас та нав’язати, що ми різні, українці стикаються зі спільними викликами й залишаються частиною одного цілого. Саме на цьому наголошує журналістка та очільниця Ukraїner Юлія Тимошенко.
“Регіональні медіа відіграють цю роль зшивання суспільства і зшивання країни – об’єднання її. Коли ти читаєш саме локальні медіа, розумієш, що люди в Луцьку, Кременчуці, Харкові чи Сумах насправді мають дуже схожі виклики…Я думаю, що без регіональних медіа ми взагалі не зможемо відчувати цього об’єднання,” – пояснює Юлія Тимошенко.
Проєктна менеджерка Media Development Foundation Олена Мигашко, наголошує, що у ширшому, міжнародному контексті локальну журналістику давно розглядають як одну з основ ефективного самоврядування та місцевої демократії. Саме регіональні медіа виконують наглядову функцію, забезпечують доступ до критично важливої інформації та підтримують культурне й політичне різноманіття на місцях. Коли таких медіа бракує або вони втрачають сталість, громади поступово опиняються у “новинних пустелях”, де страждають від браку місцевих медіа, що надають перевірену інформацію.
“Ідея проста: без якісних, незалежних новинних видань, що глибоко занурюються саме в інтереси й події регіону, люди втрачають важелі і платформи, через які можуть адвокувати рішення своїх болей, ділитись досвідом, мобілізуватися заради спільної мети чи виправданого тиску на місцевих політиків” – зазначає Олена Мигашко.
За її словами, коли такі медіа зникають або не мають достатніх ресурсів, це має прямі наслідки для життя громад – від зниження прозорості до ослаблення громадської участі. Локальні медіа обʼєднують людей навколо рішення спільної проблеми, привертають увагу до її наявності та стають майданчиком для точкового розв’язання питань.
“Коли в регіоні немає таких медіа – ризик бюджетних зловживань зростає, “непомітних” непрозорих і сумнівних рішень влади може бути більше, а люди частіше стають політично інертними й втрачають відчуття співпричетності до регіону через спільні історії й дії”.
Звернення “Волинської газети” до читачів
Якщо ви читаєте ці рядки – значить, вам не байдуже, що відбувається у вашому місті, громаді, області. За інформацією “Інституту масової інформації” та “Детектор медіа” Волинь після Києва та Київщини займає 2 місце на Мапі рекомендованих медіа в Україні. У нас в регіоні станом на 2025 рік їх є 29.
Але їх повинно бути більше. Адже ми знаємо, що є багато чого в нашій області, що потребує уваги як медіа, так і людей. Від процесів деколонізації, де громади можуть висловити власний голос про локальну пам’ять говорити про себе без всіляких імперських рамок та нав’язаних совєтських наративів. Без уваги місцевих медіа деколонізація ризикує залишитися просто папірцем на столі депутата без подальшої позитивної дії. До історій волинян, які очолюють великі корпорації, займаються активізмом на всеукраїнському та міжнародному рівні, або тих, хто своєю невтомною працею на місці змінює громади зсередини.
Без підтримки авдиторії локальні редакції, які роками працюють у режимі постійної нестачі ресурсів, зникають першими. “Волинська газета” одна з таких редакцій. Наше місце давно можуть зайняти великі медіагіганти, анонімні телеграм-канали чи “телемарафон”. Втім, чи зможе “марафон”, чи інфлюєнсер розповісти про локальний контекст правдиво? Чи знає він про художника Івана Васильовича на Лесі Українки, який лазить по деревах, аби намалювати Собор Святих Апостолів Петра і Павла? Чи їздив колись стежками Турійщини, щоб знайти всі місцеві озера, або знає кавʼярні біля стометрівки у Нововолинську?
Ми віримо, що локальні медіа життєво необхідні. Ми хочемо мати змогу ще більше розповідати про те, яка Волинь зсередини – з талановитими людьми, своїми негараздами в чиновницьких кабінетах чи переповненими кордонами або складною історією. Але це буде неможливо без вас, наших читачів.
Ви можете підтримати нас дуже просто:
- підписавшись на наші соцмережі
- оформивши передплату на “Волинську газету” через Укрпошту
- запропонувавши тему або історію, яка важлива саме вам (у гугл-формі за посиланням, у приватних повідомленнях чи особисто за адресою Лесі Українки, 9)
Завжди ваша,
“Волинська газета”