Щоби відчуття необхідності змін були більш реальними, недавній форум розвитку громад, що відбувся 26 лютого, навмисне організували у сільській місцевості, на Іваничівщині. У с. Литовеж запросили представників потужних громадських організацій, які активно займаються проектною діяльністю, експертів, народних депутатів і сільських, селищних голів та представників міськрад із 4-х районів, щоб поспілкуватися про нові можливості для цього волинського регіону.
Умови готельного комплексу «Три бобри», який приймав учасників форуму, промовисто дисонували із довколишніми пейзажами Іваничівщини: волинські терикони, діряві дороги, брудні узбіччя і села, де люди з пелюшок знають, як возити за кордон цигарки… І це, власне, й було найкращою ілюстрацією до реалій: депресивним територіям потрібна «свіжа кров» чи «жива вода», чи «друге дихання»…
Словом, гроші для розвитку.
Інвестори ніколи не прийдуть туди, де вщент розбиті дороги… Це сьогоднішня правда і майже відповідь на запитання, чому волинське прикордоння виглядає не надто привітно, а райони, мешканці яких виживають на контрабанді, носять «позаштатні» назви депресивних. Чекати, що ситуацію раптом змінять якимось мудрим рішенням згори не варто, переконаний народний депутат Ігор Гузь. Він, власне, й відкривав форум, а все тому, що є одним із тих обранців, округ якого «взяли до роботи» у рамках проекту програми «РАДА» американської міжнародної грантової організації USAID. Тож, черговий етап роботи з «модельним» округом полягав у тому, щоб спонукати громади до написання проектів, а відтак пошуку додаткових джерел для розвитку сільських територій. Під боком у Євросоюзу це роботи найкраще, переконані організатори форуму. Сприятиме цьому, на думку Ігоря Гузя, й умовне об’єднання чотирьох районів Волині (Іваничівського, Володимир-Волинського, Любомльського та Шацького) у регіон «Прибужжя».
Хто надіється, що за рік-два держава почне виділяти гроші на дороги, школи, садочки чи клуби, той глибоко помиляється. Я реаліст і не очікую, що ми найближчим часом підемо шляхом Польщі й почнемо швидко втілювати реформи. Разом із тим величезна можливість для нашого регіону – робота з європейськими структурами, які дають змогу «полювати» на гранти. Тому сьогоднішній форум – це передовсім поштовх до економічного розвитку регіону,
– наголосив Ігор Гузь.
Насправді в Україну подібним шляхом надходить чимало коштів, але більшість із них осідає на рівні столиці чи обласних центрів. Перетягнути ці фінанси у села – завдання ініціативних громад. Подібні форуми народний депутат Ігор Гузь ініціюватиме частіше. Принаймні пролунала така депутатська обіцянка. У планах створити асоціацію сільських рад «Прибужжя» та кшталт Асоціації гмін Люблінського воєводства. Таким чином, сподіваються, означиться коло активних лідерів, яким допомагатимуть шукати шляхи для закріплення контактів із громадами польських гмін і для контактів із громадськими структурами, що займаються проектною діяльністю. Упродовж двох днів роботи форуму учасники могли поспілкуватися із «потрібними» людьми. Чулося «за плечима» і чимало скепсису… На зразок «І що з того?» чи «Ми вже таке чули». Але серед присутніх були й такі сільські голови, які давали зрозуміти: вони прийшли сюди за контактами, знаннями й готові набивати гулі, йти через терни, але продемонструвати своїм землякам, що насправді не від держави у нас залежить очікуване «покращення» у кожному селі, а від нас самих.
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
Я так думаю
Зимненський сільський голова В’ячеслав Католик (Володимир-Волинський р-н):
«Треба не боятися брати на себе відповідальність за людей, які тебе обрали. Якщо чекати з моря погоди, можна не дочекатися років сто. Люди, які хочуть і прагнуть змін, шукають таке середовище, де ці зміни можна організувати, шукають тих, хто готовий допомогти».
Старолішнянський сільський голова Назар Максимів (Іваничівський р-н):
«Насправді ніби програми розвитку в області є. Але нам, сільським головам, кажуть: «Проявляйте ініціативу, а ми вже будемо вирішувати, треба воно вам чи не треба». Треба! Та якому селу зараз не треба грошей? Це неправильно. Нам найчастіше не дають приймати рішення, якщо йдеться про розвиток громад. Хтось десь думає за нас. Насправді, треба зробити ради більш самодостатніми».