26 червня ц. р. Президент
України Петро Порошенко, скориставшись правом законодавчої ініціативи, подав у
Верховну Раду проект Закону «Про внесення змін до Конституції України». Якщо
нинішній склад парламенту не внесе суттєвих коректив та ухвалить цей документ,
то за якийсь час Волинь перетвориться з області на регіон, а нею керуватимуть
не два, як зараз, голови (облдержадміністрації та облради), а фактично три –
представник Президента плюс голова облради і голова облвиконкому в одній особі.
Аналогічна картина вималюється і на рівні районів.
Про народних депутатів
Наразі не видно дієвого
механізму дострокового відкликання парламентарів із найвищого законодавчого
органу держави безпосередньо виборцями.
У статті 81 названо лише такі підстави позбавлення повноважень народного
депутата як «за його особистою заявою», після «набрання законної сили
обвинувальним вироком щодо нього», у разі «визнання його судом недієздатним або
безвісно відсутнім», «припинення його громадянства або його виїзду на постійне
проживання за межі України», «якщо протягом двадцяти днів із дня виникнення
обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського
мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто», а також – «його
смерті».
Ще одне суттєве нововведення
– в статті 85, де вперше йдеться про механізм дострокового припинення
повноважень Президента України:
«10) усунення Президента
України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому
статтею 111 цієї Конституції».
Залишилися й суттєві
повноваження щодо питань місцевого рівня:
«29) утворення і ліквідація
районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів
до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів;
30) призначення чергових та
позачергових виборів до органів місцевого самоврядування».
Про Президента України
У разі схвалення
модернізованої статті 106 глава держави залишає за собою достатньо важелів
впливу на стан справ у країні та її зовнішню політику. З-поміж основного слід
звернути увагу на таке:
«6) призначає всеукраїнський
референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї
Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові
вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження
Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
81) достроково припиняє
повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи органу місцевого
самоврядування у випадку, визначеному цією Конституцією;
9) вносить за пропозицією
парламентської коаліції у Верховній Раді України подання про призначення
Верховною Радою України Прем’єр-міністра України».
Окрім цього, «Президент
України не може передавати свої повноваження іншим особам або органам. Президент
України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і
розпорядження, які є обов’язковими до виконання на території України».
Про представників
Президента
На підставі статті 10 глава
держави отримує видозмінену вертикаль виконавчої влади, причому, слово
«область» поступається в офіційних документах поняттю «регіон». Відтак,
Президент «призначає на посади та звільняє з посад представників Президента
України в регіонах та районах» (п. 10), а також «за поданням представника
Президента України у відповідному регіоні зупиняє дію рішення Верховної Ради АР
Крим чи органу місцевого самоврядування з мотивів його невідповідності
Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України
щодо його конституційності» (п. 11).
Пропонується доповнити
Основний Закон новою статтею 1071, яка виписує права та обов’язки представників
Президента:
«У регіонах і районах діють
представники Президента України. Представники Президента України в регіонах
координують діяльність представників Президента України в районах.
Представники Президента
України призначаються на посади і звільняються з посад Президентом України.
Представники Президента
України на відповідній території:
1) здійснюють нагляд за
відповідністю Конституції та законам України актів органів місцевого
самоврядування та територіальних органів центральних органів виконавчої влади;
2) координують взаємодію
територіальних органів центральних органів виконавчої влади;
3) спрямовують та
організовують діяльність усіх територіальних органів центральних органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в умовах надзвичайного або
воєнного стану;
4) здійснюють інші
повноваження, визначені Конституцією та законами України.
Представники Президента
України при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Президентом
України, підзвітні та підконтрольні йому.
Рішення представників
Президента України, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам
законодавства України, скасовуються Президентом України.
Особливості організації та
діяльності представників Президента України в регіонах і районах визначаються
законом».
Про територіальний устрій
Статтю 132 пропонують
викласти у такій редакції:
«Адміністративно-територіальний
устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної
території, децентралізації у здійсненні державної влади, повсюдності та
спроможності місцевого самоврядування, сталого розвитку
адміністративно-територіальних одиниць, з урахуванням їх історичних,
економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і
культурних традицій».
Статтю 133 прагнуть
затвердити такою:
«Систему
адміністративно-територіального устрою складають адміністративно-територіальні
одиниці: регіони, райони, громади. Умови і порядок утворення, ліквідації, зміни
меж, найменування та перейменування адміністративно-територіальних одиниць і
населених пунктів у межах регіонів визначаються законом».
Волинь, як і всі інші області
держави і м. Київ, а також загарбані росіянами АР Крим і м. Севастополь, належить
до категорії регіонів.
Про ради та виконкоми
Їх формують місцеві громади,
а «громадою є утворена в порядку, визначеному законом,
адміністративно-територіальна одиниця, яка включає один або декілька населених
пунктів (село, селище, місто), а також прилеглі до них території» (стаття 133).
Статтею 140 передбачається:
«Органи місцевого
самоврядування громади є відповідно голова громади – сільський, селищний,
міський голова; рада громади – сільська, селищна, міська рада; виконавчий орган
ради.
Органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси громад району, є районна рада
та її виконавчий орган.
Органами місцевого
самоврядування, що представляють спільні інтереси громад області, є обласна
рада та її виконавчий орган…
Розмежування повноважень у
системі органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів різних рівнів
здійснюється за принципом субсидіарності.
Органи місцевого
самоврядування, що діють на рівні областей, здійснюють визначені законом
повноваження, які, виходячи з обсягу і характеру завдань, вимог досягнення
ефективності та економії, найкращим чином можуть бути здійснені на цьому рівні».
Стаття 141 свідчить, що «сільські,
селищні, міські, районні, обласні ради складаються із депутатів, які обираються
жителями громад на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом
таємного голосування» терміном на 5 років.
Окрім цього, «порядок
формування районних та обласних рад повинен забезпечувати представництво громад».
Тобто, де кандидат проживає, у тому місті чи районі й повинен обиратися.
Про механізм обрання голів
рад терміном на 5 років сказано таке:
«Жителі громади на основі
загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного
голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює
виконавчий орган ради та головує на її засіданнях».
«Голова районної ради обирається
зі складу депутатів ради та очолює її виконавчий орган. Районна рада за
поданням обраного голови формує склад виконавчого органу ради.
Голова обласної ради
обирається зі складу депутатів ради і очолює її виконавчий орган. Обласна рада
за поданням обраного голови формує склад виконавчого органу ради».
Про гроші та мови
Статтю 142 автори змін до
Основного Закону представили на розгляд народних депутатів із такими ключовими
положеннями:
«Матеріальною і фінансовою
основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, надходження
місцевих бюджетів, у тому числі місцеві податки і збори, частина
загальнодержавних податків, земля, природні ресурси, що є у власності
сільських, селищних, міських громад, а також об’єкти, що є у власності районних
і обласних рад.
Обсяг фінансових ресурсів
органів місцевого самоврядування відповідає повноваженням, передбаченим
Конституцією та законами України. Витрати органів місцевого самоврядування, що
виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою».
А в статті 143 законопроекту йдеться:
«Сільські, селищні, міські,
районні, обласні ради можуть у порядку, визначеному законом, надавати в межах
відповідної адміністративно-територіальної одиниці статус спеціальної
російській мові, іншим мовам національних меншин України»
Статтю 144 є намір викласти в
такій редакції:
«Органи місцевого
самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які
є обов’язковими до виконання на відповідній території»…
Таким чином, нововведення до
Конституції України, на честь якої недавно відбулися урочистості (а минулий
понеділок узагалі був вихідним днем!), здатні вже найближчим часом суттєво
змінити наше життя. Але можна не сумніватися: чимало пропозицій буде або
видозмінено, або вилучено.
Володимир ДАНИЛЮК.