На 95% можна
стверджувати, що невідома особа з Афганістану з іменем Амріддін, насправді – не
любешівець Ігор Бєлокуров, який безвісти пропав під час виконання
«інтернаціонального обов’язку» 30 років тому в чужій країні… Але на війні ще й
не такі дива бувають, тому треба дочекатися експертизи ДНК.
«Побачивши звернення його мами, я сам просльозився, бо
пам’ятаю, як моя мама мене чекала. А тут було помітно, що емоцій у нього –
жодних. А почувши материнський голос, він би його впізнав… Показували і його
фото, світлини знайомих, однокласників, а він їх просто кидав. Було відчутно,
що це не волинянин. Тому, вийшовши зі студії, я подзвоню мамі Ігоря, скажу нашу
думку та попрошу вибачення, що їй довелося таке пережити у 78 років. Але ми
свій обов’язок виконали – зробили все, що від нас залежить», – так сказав у
студії телеканалу «Аверс» голова Волинської обласної організації Української
Спілки ветеранів Афганістану, депутат облради Григорій Павлович, який щойно
повернувся з Афганістану.
«Волинська газета» неодноразово повідомляла про детективну
історію, коли міжнародна група пошуковців в важкодоступних районах Афганістану
виявила неординарну особистість: з голубими очима і світлим волоссям чоловік
років 60-ти повторяв лише слова «Волинь» та «колодязь», а його спільники з
одного з воєнізованих формувань антиталібанського напрямку стверджували, що це
– колишній радянський військовослужбовець, який контуженим потрапив у полон до
душманів. Згодом він одужав і продовжив воювати. Але вже на стороні колишніх
ворогів…
Перевірки бази даних усіх, хто зник безвісти в цей період і
міг бути схожим на цього чоловіка, навела на думку, що виявлений може бути Ігорем Бєлокуровим, уродженцем с. Велика
Глуша Любешівського р-ну, який народився 1 січня 1963 р., а 9 квітня 1988 р.
зник безвісти в провінції Кандагар. Він служив у 70-ій Гвардійській
мотострілецькій бригаді (в/ч №71176).
Коли на Волині в березні ц. р. довідалися про цю надзвичайну
новину, ситуацію взяв під особистий контроль голова Волинської обласної
організації Української Спілки ветеранів Афганістану, депутат облради Григорій Павлович. Саме він організував
візит у м. Луцьк 8 травня ц. р. генерала Абдул-Рашида
Дустума – радника Президента Афганістану, який пообіцяв усіляке
сприяння у справі повернення колишнього радянського військовополоненого, який
ніби то після поранення та контузії втратив пам’ять і позбувся будь-яких
документів.
Зрозуміло, що в подібних ситуаціях головне не лише поспілкуватися
з родичами Ігоря Бєлокурова, але й
достеменно встановити, що особа, яка видає себе за колишнього прапорщика Радянської
армії – саме нею і є насправді.
Тому ситуацію взяв під особистий контроль навіть Президент
України Петро Порошенко. З
Афганістану в Україну доставили зразки біологічних матеріалів тіла «Ігоря Бєлокурова», який тепер має інше
ім’я – Амріддін. І доки триває
експертиза ДНК, на жаль, прес-служба Десантно-штурмовий військ України у соцмережах
поспішила повідомити про повернення колишнього бранця душманів додому, що, як
виявилося, не відповідає дійсності. В усякому випадку, обласний військовий
комісаріат одразу повідомив, що такою інформацією не володіє. Не підтвердили її
і в управлінні внутрішньої політики облдержадміністрації.
А сам Григорій
Павлович у момент розповсюдження сенсації був… «поза зоною досяжності»,
тому не зміг пояснити представникам «Волинської газети», що ж діється.
Як тепер відомо, Григорій
Павлович у цей момент за сприяння голови облради Ігоря Палиці виїхав в Афганістан, аби особисто зустрітися з Ігорем-Амріддіном…
На превеликий жаль, найімовірніше, що історія про чудесне
спасіння колишнього бранця душманів виявилася звичайною, але дуже жорстокою до
родичів Ігоря Бєлокурова, вигадкою
ласих на гроші жителів афганського племені, яке досі воює в горах Кандагару.
Інформація була така, що чоловік не жонатий, дітей немає,
паспорту теж не має, і ми вирушили його викупляти з полону. Проте, як виявиться
згодом, в чоловіка є і громадянство, і сім’я та 5 дітей. Мало того:
Ігор-Амріддін набагато нижчого зросту, ніж був Ігор Бєлокуров!
«Учасник експедиції Андрій Кадун, який вперше і розповів історію про
полоненого, каже, що запідозрив обман ще напередодні.
«Пригадую, коли я вперше повернувся з Афганістану, то ми почали збирати багато
інформації про Ігоря Бєлокурова.
Стало відомо, що він був широким в плечах на зріст 182 см, а цей не відповідав
опису, його зріст був максимум 172 см. Але кличка в нього «рускій» і, як я собі думав, він міг бути полоненим», –
деталізували на основі сюжету телеканалу «Аверс» колеги з ІА «Волинські новини».
«Під час особистої зустрічі Амріддіну показали відеозвернення матері, його старі фотографії
молодості, на які він ніяк не відреагував, й тоді його командир сказав, що це
був жарт, що воїн Афганістану насправді не волинянин і на фото з України – інша
людина. Але це був якийсь дивний жарт», – розповідає Андрій Кадун.
Вражає, що коли показали звернення мами, фото з молодості, то Амріддін казав, що нічого не пам’ятає,
далі додав, що його командир дуже жорсткий. На це йому відповіли, мовляв,
питання про повернення додому вирішать. Потім взяли в нього пару волосин для
проведення експертизи ДНК. Амріддін тоді
ще сказав, що йому нічого їхати в Україну, а як поїде, то лише в Німеччину, аби
заробити гроші», – говориться в сюжеті волинських телевізійників.
«Я думаю, що вони хотіли за це отримати гроші, продавши нам під видом Ігоря
звичайного служивого. Спочатку викуп хотіли 5 тисяч доларів, потім більше. А
коли ми приїхали з офіційною делегацією, то вже й сам командир казав, що на
фото не той самий чоловік, що вони пожартували. Зараз ми чекаємо результати
ДНК, хоча за нашими відчуттями – це зовсім інша людина, я впевнений за це на
95%», – робить висновок Андрій Кадун.
Такої ж думки і Григорій
Павлович…
Але, як відомо, надія вмирає останньою. За 30 років
перебування в полоні з людиною може статися будь-що. Тому остаточні висновки
робитимемо про те, чи в горах Афганістану знайшли колишнього радянського
прапорщика з Волині, чи якогось душмана, який перетворився на моджахеда, тільки
після результатів експертизи ДНК.
В усякому випадку, ні в 1988 р., ні згодом Ігоря Бєлокурова ніхто тне бачив ні
живим, ні мертвим. То куди ж він подівся?
Роман УСТИМЧУК.
На фото ІА «Волинські
новини»: фото Ігоря Бєлокурова і Амріддіна.