У Києво-Печерській лаврі будівельники випадково знайшли скарб: діжку та казани, наповнені золотом і сріблом. Серед скарбів був подарунок одного з Острозьких князів… Через багато років не тільки ця обставина привернула увагу до найвідомішого та найуспішнішого представника древнього роду – Костянтина Острозького, який і в московському полоні побував, і неодноразово громив загарбників в епічних битвах.
Колеги з «Радіо ВВС Україна» з цього приводу провели детальне журналістське розслідування. І ось що з’ясувалося.
3 грудня 1514 року жителі Вільна (сучасний Вільнюс) стали свідками давньоримського параду: під залпи гармат та дзвони у храмах Костянтин Острозький в’їжджав у місто.
За гетьманом йшло його військо, а за ними дріботіли закуті у ланцюги московські вельможі та князі. Так жителі Великого князівства Литовського святкували перемогу під Оршею.
Волинський полководець Костянтин Острозький переміг супостата завдяки продуманій тактиці. Керувати союзницьким військом, що складалося з литовських, польських, білоруських, українських загонів кавалерії, артилерії, піхотинців, а також інших родів військ, було непросто. Успіх залежав від злагодженої комунікації.
Напередодні Костянтин Острозький переправив основні сили з гарматниками через зібраний з човнів та колод понтонний міст над Дніпром і розвів війська на позиції. Увагу ворога відволікла легка кавалерія неподалік. Це була не єдина хитрість гетьмана – він сховав гарматників у засідці.
Московити почали битву з атаки на лівий фланг, яку союзники успішно відбили. Далі воєвода Іван Челядін сподівався на відкритий бій. Проте Костянтин Острозький несподівано припинив атаку і почав відступ. Вороги переслідували його військо і потрапили у засідку гарматників. Артилерійські залпи спричинили катастрофічні втрати противника і слугували сигналом до загальної контратаки союзницьких військ. У московитів почалася паніка.
До заходу сонця 8 вересня 1514 року загони Костянтина Острозького наздоганяли втікачів. Союзники взяли у полон 6 із 11 воєвод, у тому числі Івана Челядіна, а також 611 представників знаті, бояр, які по іменах перераховують литовські та польські джерела.
Через кілька днів папський легат (представник) Якуб Пізон у листі товаришу присвятив Костянтину Острозькому цілий абзац, де назвав його «кращим воєначальником нашого часу», порівняв із міфічним засновником Риму – Ромулом.
Після Орші Король Польський і Великого князівства Литовського Сигізмунд Старий задарував гетьмана привілеями. Монарх дозволив спорудити дві церкви у Вільнюсі. Відтак, волинський князь виконав свою обітницю дану перед битвою.
Муровані церкви Святого Миколая та святої Трійці майже століття були «візитними картками» литовської столиці допоки навколо Ратушної площі не побудували католицькі костели.
Король дозволив гетьману побудувати головний родинний храм в українському Острозі. Богоявленський собор, вважає доктор архітектури Петро Ричков, був найпомітнішою церковною новобудовою Волині, Галичини та Поділля допоки у Львові не спорудили Успенську церкву на початку IVI ст.
Неподалік Острога, у Межирічах, Костянтин Острозький спорудив церкву Святої Трійці.
Ці два храми магнат також побудував на честь перемоги під Оршею.
Битви гетьмана закінчувалися не лише перемогами. У 1500 році московити розгромили литовсько-польсько-руську армію під його командуванням над білоруською річкою Ведроша. Костянтин Острозький потрапив у полон майже на сім років.
У Москві гетьман був почесним в’язнем. Його не відпустили разом із іншими полоненими після литовсько-московського перемир’я у 1503 році, натомість переконували скласти присягу на вірність цареві. І він погодився, як виявилося, щоб втекти.
Згідно з текстом присяги Костянтин Острозький клявся силами земним та небесним, а також життям нащадків, що буде вірно служити московському володарю.
Відтак, «зламана присяга» стала точкою відліку побожності Костянтина Острозького, припускає кандидат історичних наук Ігор Тесленко. Втікач до смерті намагався спокутати свою провину – будував храми, фінансував їхню діяльність, чого не робив до полону.
Костянтин Острозький був успішним політиком. Він часто приїжджав у Вільнюс, де облаштував резиденцію, багато спілкувався із королем, брав участь у великокняжих радах.
Після останньої гучної перемоги у битві під Ольшаницею на Київщині гетьман не лише зайшов гучним парадом у Краків, але й отримав право запечатувати документи червоним воском, як робили королі.
Тож через 13 років після вікторії під Оршею українського полководця з тріумфом зустрічатимуть в іншій європейській столиці – Кракові. Туди він приведе полонених татар після перемоги над Ольшаницею на Київщині.
Згодом «За заслуги усього життя» Сигізмунд Старий призначив Костянтина Острозького Троцьким воєводою. Відтоді він найближче сидів до правителя у великокняжій раді, попри заборону православним займати державні посади. Це обурило католицьких вельмож, на що король відповів, що привілей надав у виключному порядку і більше не порушуватиме законів.
Завдяки наданим королем привілеям та маєткам, а також власній ощадливості, Костянтин Острозький увійшов у п’ятірку найбагатших магнатів Великого князівства Литовського.
Костянтина Острозького поховали, згідно із заповітом, у Києво-Печерському монастирі. Він обрав святиню, а не рідний Остріг. Через майже сорок років син Василь встановив надгробок, який не лише відображав небіжчика, а разом з кіньми, гарматами, колісницями, військовими обладунками, сценами із битв наче відтворював життя полководця. В епітафії йшлося про 63 перемоги та перераховувалися заслуги покійного.
Кілька століть до надгробка молилися віряни та паломники, що приходили в Успенський собор монастиря і дізнавалися про полководця, допоки у листопаді 1941 року у храмі не пролунав вибух. Він зруйнував споруду та пам’ятник.
Нині Костянтина Острозького своїм національним героєм вважають одразу три народи – литовці, білоруси та українці. Про його час писали: «Раніше литвини не питалися «Скільки ворогів?», а питали «Де вони?», і ставили у приклад хоробрість полководця.
А в сюжеті програми «Загублений світ» Телеканалу 1+1 недавно розповіли про ще одну дуже цікаву історію, пов’язану з родом Острозьких князів: як у Києво-Печерській Лаврі знайшли цілу діжку з золотими та срібними виробами.
Виявляється, наприкінці ХІХ ст. під час ремонту в Києво-Печерській лаврі будівельники випадково натрапили на таємну нішу. Всередині були сховані дерев’яна діжка та 4 металеві казани, повні золота та срібла.
Зі слів краєзнавця, мистецтвознавця і колекціонера Миколи Бендюка, скарб був величезний.
«Там було 36 кілограмів золотих монет і медалей та більше 300 кілограмів срібних монет і медалей», – каже він.
Скарб був захований ченцями ще за часів російського тирана пєтра І, який наказав пограбувати українські монастирі.
Серед знайдених цінностей була унікальна золота медаль, яка належала князю Костянтину Острозькому.
Куди потім поділися ці безцінні реліквії, історія замовчує. Вочевидь, російські окупанти вивезли їх у свої музеї. Або розікрали під час більшовицького перевороту чи в період войовничого атеїзму…
Про особисте життя магната також відомо мало. Немає точних даних щодо місця його народження. Можливо це був Остріг, а, можливо, білоруський Турів, де він помер. Невідома й точна дата, окрім, що з’явився на Світ Божий 1460 року.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото «Радіо ВВС Україна» та Телеканалу 1+1: битва під Оршею, картина німецького художника Ганса Крейля, 1530 р.; портрет Костянтина Острозького; церква Святої Трійці в м. Вільнюсі; Богоявленський собор у м. Острозі; печатка з відбитком із червоного воску; золота медаль Костянтина Острозького.