Генеральне Консульство Республіки Польща в Луцьку,
Волинська державна обласна універсальна наукова бібліотека імені Олени Пчілки
14 червня урочисто відкрили виставку «Зузанна Ґінчанка: Тільки щастя є
правдивим життям», що присвячена 100-річчю з дня народження польської поетеси
Зузанни Поліни Ґінзбург (1917–1944), більш відомої під літературним псевдонімом
Зузанна Ґінчанка.
Життя і творчість поетеси оповиті ореолом легенди, жіночої
сексуальності, романтизму і водночас мучеництва та трагізму. Її коротке, як
спалах, життя було динамічним і насиченим. Єврейка за етнічним походженням, для
творчості вона обрала польську мову та культуру, а найкращі свої роки Зузанна
провела в поліетнічному міжвоєнному Рівному на Великій Волині. Втім, залишила
яскравий слід усюди, де бувала – у Львові, Варшаві, Кракові. Тому не дивно, що
цю видатну жінку одразу вшановують три народи (українці, поляки та євреї). Адже
їй вдалося поєднати погляди, культури та мови.
Організатори дійства надали можливість усім присутнім поринути у минуле
та крок за кроком пройти увесь життєвий шлях відомої поетеси.
Право відкрити виставку надали Генеральному консулу Генконсульства
Республіка Польща у Луцьку Вєславу Мазуру. До речі, усі бажаючі зможуть
ознайомитися з експозицією, адже вона триватиме аж до вересня.
Про життя та трагічну долю Зузанни Гінчанки розповіла доктор
філологічних наук Рівненського державного гуманітарного університету Ірина
Захарчук.
Майбутня поетеса народилася у славній українській столиці – Києві у 1917
р. Це були буремні часи, тож втікаючи від більшовицького перевороту, сім’я
переїхала до Рівного. Згодом батьки дівчинки розлучилася, а малу залишили на
виховання бабусі, яка на той час володіла у містечку аптекою. У Рівному
дівчинка навчається у польській державній гімназії ім. Тадеуша Костюшка, хоча у
місті функціонували і єврейські школи. Певно, саме тоді вона і закохується у
польську мову та робить перші кроки у поезії.
Пізніше вона переїхала до Варшави та продовжила навчання у Варшавському
університеті на педагогічному факультеті студії. З початком ІІ світової війни
Зузанна перебирається до Львова, де тісно спілкується з місцевою інтелігенцією,
а також займається перекладами творів Лесі Українки, Павла Тичини та Володимира
Маяковського.
Під час гітлерівської окупації жінка постійно переховується та живе під
чужими документами. Саме у цей буремний час і появляється на світ відома
поезія, духовний заповіт «Non omnis moriar» («Не вся я умру»), де вона
містичним образом описує свою долю.
Восени 1944 р. гестапівці знайшли чоловіка поетеси Михайла
Вайцінгера у схованці та разом із його товаришем розстріляли. Виявлені
документи допомогли катам виявити і схованку Зузанни. Її життя обірвалося на
27-му році… За кілька місяців до звільнення Кракова від «коричневої чуми».
Амбіції та страхи великих диктаторів з легкістю
відбирали життя найвідоміших людей того періоду лише за те, що вони були синами
та доньками свого народу. І неважливо, євреї чи українці, Гітлером чи Сталіним…
Тисячі доль було скалічено недбалим помахом руки…
Ольга КОНОНЧУК.
Фото автора.