або Музика чиновницької байдужості
Батьки майже двох десятків дітей із Лукова б’ють на сполох: музичну школу в селищі, що функціонує понад 40 (!) років, доводять до закриття. Люди – у відчаї. Кажуть, у Лукові, де живе 4 тис. населення, – нема жодного позашкільного гуртка, нема навіть спортивного залу в школі. Єдиним заняттям для талановитої дітвори роками була музика: «Що нашим дітям тепер пропонують – «Зустріч»? «Вулик»?.. Бо не буде музики, то їм одна дорога – в місцеві бари!».
Філія музичної школи у смт Луків Турійського р-ну діяла з 70-х років минулого століття. Нині вона підпорядковується Турійській дитячій музичній школі, хоча насправді, кажуть, існує значно довше за музичну школу райцентру. Прикро, але факт: на 4 тис. місцевого люду – то чи не єдина позашкільна установа. Тож місцева дітвора має невеликий вибір, чим зайнятися поза уроками. Бо навіть спортзалу в тамтешній школі нема. За ці роки музичну освіту в Лукові тут здобули сотні місцевих дітлахів. За традицією, батьки приводять навчатися музиці своїх діток, бабусі та дідусі – внуків. Дехто із випускників сьогодні і сам викладає, бо завдяки дитячому захопленню здобув професію.
На вимогливе прохання батьків, яких непорозуміння з турійським начальством довели мало не до відчаю, переступаємо поріг Луківської музичної школи… Цьогоріч позашкільну установу прихистили у тамтешній школі. Юні музиканти ділять тісний простір із відвідувачами кабінету логопеда. У кутку – фортепіано. На стільчику – акордеон. Це все, що нагадує, що тут – і музична школа теж.
«Ведеться політика на закриття нашої музичної школи», – з плеча одразу «рубають» батьки. Їхній відчай можна зрозуміти. Кожній матері чи татові болить душа за своє дитя. Вони витрачаються на придбання дорогих музичних інструментів, щомісяця платять за заняття, а їм вказують на двері…
Із вересня музичну школу в Лукові «колошматить» не на жарт. Найперше її вихованців ще раніше керівник Турійської дитячої музичної школи Ольга Приступа попросила знайти інше приміщення, бо у Будинку культури, де весь вік діяла музична школа, «жити» надто дорого. З цим вчителі та батьки не спорять, бо й справді обігрівати кімнати камінами – недешево. Викладач Тетяна Сачук, яка 20 літ поспіль навчає луківську дітвору грі на фортепіано, пішла до директора місцевої ЗОШ, той і погодився прихистити музикантів на умовах оренди.
Однак вирішення квартирного питання ситуацію довкола музичної школи не заспокоїло. Згодом батьки почули від Ольги Приступи про те, що ніякої філії як такої взагалі не існує (хоча саме так, а не інакше називали луківську музичну школу у всіх документах). Мовляв, є тільки два інструментальних класи… Якщо іспити в охочих вступити до музичної школи раніше приймала Тетяна Сачук, то віднедавна це – компетенція виключно комісії Турійської дитячої музичної школи. А там, кажуть батьки, уже два роки поспіль не приймають дітей до музичної школи в Луків. Тоді як у Турійськ – будь ласка!..
Сьогодні у луківській філії діє два інструментальних класи: 15 дітей навчаються грі на фортепіано, і… лише один учень – грі на акордеоні. Чому – один? Та тому що решті охочим в Турійську просто не задовольнили заяви. Хоча в розмові з батьками керівник Турійської музичної школи взагалі заперечує тези про наміри закрити філію в Лукові.
«Ви зрозумійте, не прийняти в клас – це не означає, що дитина може вступити до нього пізніше. Діти не встигають закінчити одну і другу школи паралельно! Втрачаються роки», – пояснює мама Наталія Левчук.
«От цього року, наприклад, у 1-й клас до мене прийшов хлопчик тільки «через адміністрацію», – зізнається викладач Тетяна Генріхівна.
«Через адміністрацію» – це через скандал та скарги до районного керівництва. Мамі довелося їхати до районного начальства. Це – наразі єдиний шлях для охочих зайнятися музикою…
Своє нинішнє приміщення музична школа орендує лише до 31 травня. У Турійську вже попередили: шукайте інше, бо це не відповідає жодним нормам. Хто його має «шукати», батькам ніяк не зрозуміти. Бо їхні проблеми владі – байдужі. І місцевій, і районній. У відчаї ходили на прийом до начальника управління культури облдержадміністрації Валерія Дмитрука. Той, кажуть, вислухав, пообіцяв розібратися. У день нашого візиту до музичної школи батьки саме отримали довгождану відповідь. У ній чиновник констатував, що в Лукові справді діє два інструментальних класи. Зазначив, що «кількість прийнятих учнів відповідає бюджетному фінансуванню». Та наголосив: питання окремого фінансування – у компетенції відділу культури Турійської райдержадміністрації. А крик душі про долю музичної школи у древньому селищі – фактично лишився без відповіді. Або ж вона – між рядками…
Захищають батьки не лише музичну школу, а й незмінного її керівника. Хоча справа – зовсім не в її окладі чи робочому місці. Обурила всіх, хто знає Тетяну Генріхівну як порядну, скромну і талановиту людину, яка у всій цій незрозумілій ситуації довкола школи справедливо стала на бік дітей, фраза, кинута у бік вчительки її турійським начальством під час однієї з розмов на високих тонах. «Ти не на своїй землі», – почула, за її ж словами, жінка. Тетяна Сачук – родом із російського Калінінграда, але вже 20 літ у Лукові навчає дітей музиці. Кажуть, на весь Луків не знайдеться такого, хто дорікнув би Тетяні Генріхівні у нелюбові до України.
За іронією долі, сьогодні луківська філія квартирує у приміщенні колишнього райкому (де тепер ЗОШ). Коли чують про закриття музичної школи, луківчани скрушно хитають головами. Мовляв, совєти перенесли райцентр із древнього містечка до Турійська, бо Луків був ідеологічно невигідним, і робили все, аби селище було забутим Богом і людьми. От і виходить, словами одного з батьків, що «поляки зробили Луків містом, комуністи – селищем, а тепер новітні демократи зроблять з нього – село». Нащо в селі музиканти?…
До речі, свого часу в селах Турійського р-ну існувало декілька філій музичної школи (чи інструментальних класів). Луківчани тут – останні з тих могікан, які ще мають змогу в баюрах давно щербатих місцевих вулиць бачити зорі й опановувати не «премудрості заробітчанських професій», а гру на фортепіано чи акордеоні. Ще трохи, якщо громаді таки не вдасться відстояти існування музичної школи, – і доведеться за «міщанськими» навичками споряджати дитя за 28 км та 13 грн в один бік до райцентру. Але – кому це треба?..
Олена ЛІВІЦЬКА.
Фото автора.
Коментар
Директор Турійської дитячої музичної школи Ольга Приступа:
«По-перше, у нас у Лукові не музична школа, а лише два інструментальні класи! Документів про відкриття філіалу у нас – нема. Я припускаю, що колись це була всього-на-всього усна домовленість. Чекаю підтвердження з архіву.
По-друге, гостро постало питання приміщення. У Будинку культури – дуже холодно, там не могли займатися діти. Вже два роки ми орендуємо приміщення у школі. Але договір тільки на 9 місяців. І де в тому маленькому класі поміститися двом викладачам із дітьми? Ми зустрічалися з батьками, і я це пояснювала. Я особисто зверталася до попереднього селищного голови і готова звертатися до нового, до депутатського корпусу, громади, щоб вирішити проблему з приміщенням. Я не вважаю, що в Лукові не знайдеться, де розмістити цих дітей. Усе впирається у фінанси. Знову ж таки треба буде передбачати у районному бюджеті відповідні кошти. А чи вони будуть?
І хочу наголосити: дітей ми приймаємо. Тільки для цього батькам треба приїхати з дітьми на іспити. А як вони не їдуть, то як прийняти?.. Тому – неправда, що два роки поспіль прийому нема. Цього року ми взяли двох дітей на клас «фортепіано».