17 листопада в одному з сіл Луцького району попрощалися з Заслуженим юристом України, співзасновником адвокатської приватної компанії «Конфідент» Сергієм Сафульком. Під час панахиди пролунали святі і праведні слова: «Де він приходив, там з’являлася Людяність».
Хрест на вулиці села, де жив Сергій Сафулько.
Панахиду за новопреставленим провів настоятель древнього храму Святої Великомучениці Параскеви-п’ятниці Православної церкви України отець Богдан Репіньовський.
Попрощатися з тлінними останками та віддати шану невмирущій душі Сергія Федоровича до його рідного дому прийшло чимало людей. Колеги по роботі, ті, кому він за життя допомагав у судах відстояти Законність і Справедливість, сусіди по селу…
Церква, куди завжди приходив Сергій Федорович.
Розповідати про чин похорону – важко. Адже кожне необережне слово чи невдалий фотокадр здатні завдати людям додаткового болю і страждань. Тож про прощання – дуже лаконічно, з найвищим виміром поваги до Сергія Федоровича. Зрозуміло, що найбільше горе переживали його найрідніші. Насамперед, дружина Олеся, з якою вони перебували у шлюбі майже піввіку… Син Сергій із дружиною Іриною… А ще сестра Світлана та брат Микола, інші родичі.
Донька Олеся з чоловіком Томасом та дітьми перебувала за кордоном далеко від України і на похорон до батька з об’єктивних причин приїхати не встигала…
«Де він приходив, там з’являлася Людяність», – пролунало під час прощанням. І це свята правда, котру могли підтвердити всі присутні, а також ті, хто перебував поза межами жалобної церемонії. Бо крім сумлінності, професійності і принциповості Сергія Сафулька завжди характеризувала і така визначальна риса доброчесності як Людяність.
Луцький офіс юридичної фірми, де працював Заслужений юрист України.
В останній період життя Сергій Федорович важко хворів. Усвідомлюючи своїм світлим розумом, що недуга невиліковна, посповідався священникові сільської церкви і причастився. Тож відійшов у Вічність із чистим сумлінням на Суд Божий, вочевидь, туди, де Праведники спочивають.
Символізм – він навіть у деталях. У гідному великої людини родинному домі господар багато чого зробив своїми руками. А в холі біля труни з його тілом також визначальні зображення: дві картини з квітами та ікона Богоматері з маленьким Ісусом на руках…
Ще одна деталь: залишив білий світ і мирську суєту суєт новопреставлений у неділю, на другий день передріздв’яного посту…
У розквіті сил і таланту.
Похоронили тлінні останки Сергія Сафулька на кладовищі в його рідному селі Брани на Горохівщині.
Банально стверджувати, що пам’ять про новопреставленого житиме вічно. Але в цьому випадку в свідомості дуже багатьох українців Сергій Федорович справді надовго залишиться моральним дороговказом і професійним орієнтиром у житті та роботі.
І його трьом онукам будуть усі підстави гордитися їхнім дідом ще дуже багато літ. Хто зна, можливо і вони стануть на тернистий, але благочестивий шлях адвокатської роботи?
Сергій ШРАМЧУК.
Фото автора, Володимира ДАНИЛЮКА і Василя КУЗЬМІНА.