У період Другої світової війни в 1942-1944 рр. на Волині діяв спецпідрозділ, сформований із числа українських націоналістів представниками гітлерівської окупаційної влади.
Його формуванням та координацією дій займався молодий німецький офіцер. Гауптштурмфюрер (аналог армійського звання «капітан»), а згодом штурмбанфюрер (рівнозначне «майору») зигфрид асмус народився 20 серпня 1912 року у Німеччині. У молодому віці вступив у гітлерівську партію НСДАП (укр. Німецька соціал-демократична робітнича партія), а потім і на службу в структури СД – службу безпеки, якою керував рейхсфюрер СС генріх гіммлер.
Після вторгнення гітлерівських окупантів в Україну цей офіцер спочатку служив у апараті СД т. зв. «генеральної округи Волині та Поділля, а потім був переведений у м. Луцьк.
Саме він, як зазначають історики та дослідники Андрій Чорний (на нього в соцмережах посилається Сергій Годлевський), на Волині відповідав за іноземні військові формування, котрі були на службі третього рейху.
«За його ініціативи та посередництва в перемовинах з керівником луцької мережі ОУН мельниківського спрямування Волинської екзекутиви Михайлом Солтисом (псевдо «Черкас»), було створено Український Легіон Самооборони. Також іноді вживані назви Волинський та Холмський легіон, офіційна штатна німецька назва – 31 батальйон СД. Бійці легіону склали актив мельниківської молоді ОУН на Волині, частина повстанців ОУН-М та деякі бійці отамана Тараса Бульби-Боровця, який очолював «Поліську Січ». Відомими командирами УЛС були легендарні старшини Армії УНР Володимир Герасименко та Петро Дяченко. Легіон поборював більшовицькі банди сідора ковпака, алєксандра сабурова, алєксєя фьодорова», – зазначається.
Він також воював із відділами польської Армії Крайової.
На початку 1945 року УЛС було включено до складу 14 гренадерської дивізії СС «Галіція», яка у квітні проголосила себе 1 Українською дивізією, але після капітуляції третього рейху була західними союзниками ссср інтернована і роззброєна. Згодом «уелесівці», як і всі інші військовослужюовці цього добровольчого формування, були звільнені, вони не визнані військовими злочинцями.
Щодо зігфрида асмуса, то цей співробітник Луцького управління ЗіПо та СД від часу створення 31 батальйону СД був зв’язковим між легіоном та німецькими інстанціями. Наприкінці липня 1944 року він був убитий поляками біля містечка Красностав під Любліном. За іншими даними, це сталося 22 липня, а некролог був опублікований у німецькій газеті «Das Schwarze Korps».
Ветеран Легіону Михайло Каркоць («Вовк») у книжці «Від Вороніжа до Українського леґіону самооборони» залишив згадку по ньому:
«По-перше це була добра і культурна людина. За цілий час його перебування з нами не було випадку якогось непорозуміння. Він ніколи не вмішувався у внутрішні справи життя нашого Відділу і завжди старався якнайкраще забезпечити всі його матеріальні потреби. Він був серед нас найкращим приятелем українців. Тому завжди згадуємо про нього теплими словами, нехай земля, в якій він спочиває, завжди буде йому легкою. Вічна йому Пам’ять!».
Таким чином, на відміну від волинських сторінок УПА бандерівського та мельниківського спрямувань, а також «Поліської Січі» отамана Тараса Бульби-Боровця, таке антикомуністичне формування як 31 батальйон СД тривалий час було поза увагою істориків.
Тепер крига скресла, і картина подій на Волині в 1939-1945 рр. стала повнішою.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з відкритих джерел: таким був Зігфрид Асмус; група офіцерів СД на Волині, 1943 р.