За таким
принципом відбулося спочатку таємниче будівництво «Волинського Межигір’я» на
світязькій Гряді, а потім і його авральний демонтаж.
Спочатку
розкішні дерев’яні будинки на березі заповідного озера, розміщені поруч на двох
великих ділянках, пов’язували з уже екс-прем’єром Миколою Азаровим. Потім
говорили, що це – власність всесильного глави Мівндоходів та зборів Олександра
Клименка…
Істини досі
ніхто не знає, бо будівлі були оформлені на третіх осіб. А коли відбулася «Революція
Гідності», деякі гарячі голови пригадали про «Волинське Межигір’я». Почали
навідуватися, запитувати в охоронців, що то за палаци і кому належать, а ті
ніяково знизували плечима і казали, що не знають…
Далі події
розгорталися за детективним сюжетом. Бо на відміну від справжнього «Межигір’я»
Віктора Януковича в с. нові Петрівці Київської обл.., яке тільки зараз
повернули у державну власність, на нерухомість світязьку влада ніяких прав не
мала. Але вона й нічого не зробила, щоб вивести цей об’єкт на чисту воду та в
подальшому використовувати за прямим призначенням: наприклад, для лікування
волинських бійців АТО.
Натомість
усі заплющили очі, спритні будівельники розібрали до фундаментів обидві споруди
і непомітно вивезли. Як стало відомо з надійних джерел, частину – в Карпати, а
одну – на сусідні «Шацькі озера»…
Натомість не
збудовано нічого. Тому й бовваніє пусткою величезна як для Гряди територія. А
на високому мурованому паркані навіть таблички немає, яка б розказувала про
історію спочатку титанічної будови, а потім такої ж титанічної розбирабудови…
Сергій
ШРАМЧУК.
На фото
автора: за цим парканом і було «Волинське Межигір’я»…