Сімейний
ювілей закінчився кривавим убивством.
Щасливими
не назовеш тих сорок років, які прожило подружжя Поліщуків із Ківерцівщини. Бо
хоча й родилося в них двійко синів, а потім – онуки, втім із главою сімейства
Петром ніколи легко не було.
На те,
що любив випивати, вже ніхто й уваги не звертав. А от що від горілки ставав на
звіра схожий, дійсно лякало. Бо тоді давав волю не тільки кулакам. Не раз він
жбурляв у рідних усе гостре та ріжуче. Іноді хапав навіть вила та сокиру.
Сусіди
Поліщуків постійно прихищали «бідну Гальку», коли жінці вже не сила було
витримати побої або коли в руках Петра опинялася холодна зброя. «Кухонного ножа
він постійно тримав у себе під подушкою. Коли чоловіка в хаті не було, того
ножа я на кухню відносила – від гріха подалі. Та тільки старий виявляв пропажу
– знов клав зброю під подушку. Як-то з головою щось було не в порядку», –
розповідала дружина Галя.
Та й
синам від батька діставалося. Кілька років тому під час сварки Петро від погроз
перейшов до діла й ледь не зарізав свого старшого сина Андрія.
«Рани
були дуже тяжкими, – підтверджували лікарі. – Тож хлопцеві дивом вдалося
вижити».
За таку
жорстокість Петро опинився в тюрмі. Відсидів. Але сказати, що вину усвідомив,
покаявся, змінився? Ні. Повернувшись додому, знову взявся пити, дебоширити,
рідним погрожувати.
Винятком
не стало і родинне свято – 40 років, відколи вони з Галею одружилися. Привітати
батьків із ювілеєм прийшли двоє синів, невістка з онуками.
Андрій,
який дивом вижив від «татового виховання», мав до Петра особливу «любов». А от
менший Іван старався жити мирно. Рідні та знайомі в один голос казали: «В нього
із батьком були приязні стосунки. Ніяких претензій один до одного не мали».
Тож і на
святкуванні ювілею троє чоловіків, як годиться, випили. Сварок чи непорозумінь за
чаркуванням не виникало, й надвечір гості зібралися йти додому.
«Близько
сьомої години я разом із чоловіком Іваном та дітьми вийшли на вулицю. Коло
воріт зупинилися попрощатися. Іван присів на траві покурити. Свекор чогось до
хати вернувся. Мати – за ним. Аж раптом почувся свекрушин крик», – згодом відтворювала
події невістка Поліщуків.
Іван
довго не чекав, забіг у будинок і застав картину: батько замахується на матір саморобним
ножем, із коси.
«Я
злякався за її життя. Відштовхнув убік і став перед батьком. Той зі злістю
різонув по мені косою», – пригадував Іван.
«Старий
розсік синові ліву щоку, губу, праве плече. Побачивши в сина кров, я теж перелякалася.
Вхопила віника і вибила ножа з рук старого», – додавала матір.
Та главу
сімейства це ще більше розлютило. В ту мить, коли Іван казав матері втікати на
вулицю, батько підбіг до столу, вхопив там іншого ножа й зі словами «Всіх
поріжу!!!» кинувся на сина.
Що відбувалося
далі, ніхто не бачив. Тому вірити лишалося тільки Іванові.
«Я
намагався боронитися. Підняв догори батькові руки. З лівої забрав ножа. Старий
налягав на мене. Я відступав. Аж раптом зачепився за килим і став падати спиною
на землю. Батько по інерції – на мене. Ми опинилися на підлозі. А коли старий
піднявся, я побачив ніж у його грудях», – озвучував молодший із синів.
Підвівшись,
Петро простогнав: «От і все». Та зігнутий побрів до ліжка.
«Я саме
дивився телевізора, як батько зайшов до маленької кімнати, – пригадував старший
із синів, Андрій. – Старий був до пояса роздягнутий. Тож я відразу побачив рану
у нього в грудях. Але крові не було. Доки набирав номер швидкої, забігла
матір».
Побачивши
зблідлого Петра, Галя зойкнула та кинулася на вулицю. «Старий наш мертвий! Що ж
ти накоїв, сину!» – заголосила.
«Почувши
таке, я теж забігла до хати. Свекор лежав на ліжку. Кров із грудей била
фонтаном! Ми стали прикладати рушника до рани. Обливати водою. Нічого не
помагало», – переповідала невістка.
Доки
матір на вулиці причитала, а Іван її заспокоював, до села вже мчали
оперативники Ківерцівського райвідділку міліції та швидка Цуманської лікарні.
Прибувши на місце події, вони спершу побачили закривавленого Івана, а згодом
виявили в хаті чоловіка, який не подавав ознак життя.
«На тілі
потерпілого було зафіксовано множинні синці розміром 1,2-1,3 сантиметри, а на
грудній клітці в проекції четвертого міжреберря – колото-різане ушкодження
лінійної форми», – записав у протоколі фельдшер районної лікарні.
У свідоцтві
про смерть Петра логічним продовженням стали слова: «Причина смерті – гостра
крововтрата внаслідок проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки з
пошкодженням серця».
Очевидці
кривавого святкування, а це дружина загиблого Галина, її старший син Андрій та
невістка, намагалися вигородити Івана. Вони розповідали і за кримінальне минуле
старого, і за жорстокість у поводженні з дітьми та дружиною. Андрій навіть
казав, буцімто бачив, як батько падав і сам наткнувся на ножа, а потім той ніж
опинився на підлозі коло печі.
Згадували
свідки і жаль самого підозрюваного, який не розумів, як узагалі подібне могло
статися, та до останнього визнавав свою вину лише частково.
На бік
Івана стали сусіди, котрі дали виключно позитивну характеристику. І хвилювалися
люди не лише за молодого чоловіка, а й за долю трьох його діток та дружини.
Однак
експерти, дослідивши особливості травмування Петра, озвучили невтішні для Івана
результати. Нахил, із яким лезо увійшло в тіло загиблого, а також глибина рани
(13 см) свідчать про те, що Петро не міг із такою силою наштовхнутися на ніж.
«Це був
сильний сконцентрований удар», – резюмували фахівці. А тому під час слухання
справи підсудному інкримінували злочин за ст. 118 Кримінального кодексу України:
«Умисне вбивство».
Злочин у
стані алкогольного сп’яніння (Іван дійсно перед нанесенням удару випив) став
мінусом під час обрання покарання. Позитивна характеристика чоловіка за місцем
проживання і прохання постраждалої (тобто матері) суворо не карати сина додали
плюсів. Але суд вирішив, що Івана таки доведеться ізолювати від суспільства.
Вирок,
оголошений колегією суддів Луцького міськрайонного суду, підвів риску у справі
з убивством: один рік і шість місяців позбавлення волі.
Але якщо
такий вердикт не влаштує котрусь зі сторін судового процесу, апеляцію можна
подати ще у квітні.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Від
редакції. З етичних міркувань імена учасників цієї кривавої драми змінено.