Оазис застою

Так званий «Парк дружби», заснований на прикордонній
українській території між пунктами пропуску «Доманове» – «Макрани» ще в
радянські часи, перетворився не лише на територію запустіння, але й починає
загрожувати появою ледь не «зелених чоловічків».

Отже, «Парк дружбы заложен в
честь 50-летия Советской власти трудящимися Маларитского района Белорусской ССР
и Ратновского района Украинской ССР». Зрозуміло, що ініціатори його
створення в дрімучі часи брєжнєвського
застою намагалися проявити оригінальність і в шерензі помпезно-сакральних
заходів створити на цій землі щось не лише пропагандистське, але й корисне. Так
висадили дерева на невеликій ділянці між тодішніми адміністративними кордонами
двох сусідніх районів Волині та Берестейщини – Ратнівським і Малоритським.

Але з роками насадження
почали перетворюватися на суцільні чагарники. Як часто буває в подібних випадках,
спільне дітище виявилося безбатченком. Адже ні тоді, ні зараз невідомо, на
чиєму балансі перебуває цей «ювілейний парк» і хто за ним повинен доглядати…

Тому картина наразі – ледь не
моторошна. Прикордонники обкопали дорогу сполученнями між пунктами пропуску
глибокими ровами. Вочевидь, аби контрабандисти не могли під захистом зелених
насаджень перевантажувати тут свій товар. А сам парк – це химерна композиція із
залишків колись асфальтованих доріжок, уламків давно демонтованих постаментів,
викорчуваних дерев і поламаних кущів. Усюди – сліди «гомо сапієнс»
«льодовикового періоду» у вигляді сміття найрізноманітнішого походження й віку.
У довершення – місце ночівлі невідомих осіб сумнівної репутації, які для
створення мінімальних зручностей не лише багаття розводили та з поліетиленової
пляшки примітивний рукомийник виготовляли. Але й спорудили в хащах цілком
капітальний намет!

На одному з монументів,
захованих у кутку, й досі красується теж російськомовний напис «Памятный знак
установлен воинами-интернационалистами Украины и Беларуси в честь 10-летия
вывода Советских войск из Афганистана». Кажуть, щороку біля нього збираються
сивочолі ветерани війни в ДРА, згадують минуле, спілкуються про сьогодення,
мріють про мирне майбутнє… Чи не востаннє колони афганців, які крокували зі
сторони України та Білорусі,зустрілися тут у влітку 2009-го, коли відзначалася
65-та річниця визволення Малоритського р-ну від гітлерівських загарбників.

То, може, громадськість,
органи самоврядування та державної виконавчої влади обох районів, врешті-решт,
знайдуть порозуміння щодо «Парку дружби» та хоча б до 70-ої річниці закінчення
в Європі Другої світової війни не лише позбавлять цю територію від символів
радянської пропаганди, але й наведуть тут належний порядок?

Роман УСТИМЧУК.

На фото автора і з архіву: «протиконтрабандний рів» (титульна);