До
Луцька завітали діти із донецького Вугледара.
Ініціатор зустрічі стала Вікторія Оробейко. Жінка
переселилася до м. Луцька з Донецька у 2015 р. Тут очолює підприємство, яке
займається організацією харчування у Луцькій школі-гімназії №21 ім. Михайла
Кравчука. Такі ж послуги надає у Вугледарському ліцеї на Донеччині.
Зізнається, що ідея запросити вугдедарських діток до
Луцька виникла сама собою.
У місцевому відділі освіти погодили її ініціативу і
винагородили такою поїздкою семеро школярів НВК-ліцею №1 міста Вугледара за
особливі досягнення у спорті. Семи- і восьмикласники є учасниками
«Олімпійського лелеченяти», яке вибороло третє місце у Донецькій обл., тож
поїздка до Луцька стала своєрідною нагородою. На жаль, кількість місць була
обмеженою, тому у далеку поїздку на Захід змогли відправитися лише половина
команди.
Пані Вікторія зізнається, що все організувати виявилося
важко, але не обійшлося і без допомоги:
«Хочу подякувати Галині Даниленко, що надала
безкоштовні номери у готелі «Профспілковий». Розваги забезпечив
готельно-розважальний комплекс «Зелений гай», який нагодував дітей вечерею.
Майстер-класи організували працівники кафе «Шарлотка», а також пригостили нас
десертами. Також хочеться подякувати адміністраторові Тетяні з «Шоу Базилік»,
яка в останній день організувала для дітей обід та вечерю.
Торгово-розважальному комплексу «ПортCity»– за
безкоштовний басейн, а ще музею-скансену в с. Рокині Луцького р-ну на чолі з
Олександром Середюком. А все інше – то вже мої особисті витрати».
Супроводжувала дітей вчитель ліцею Тетяна
Анатоліївна. Вона щиро подякувала Вікторії Оробейко за організований захід.
Зізнається, що без ініціативи цієї жінки про таку далеку та складну поїздку і
не варто було б мріяти.
Щодо найменших мандрівників, то вони просто
переповнені емоціями. Ще б пак, ці декілька днів виявилися цікавими та
насиченими. Замок Любарта, Фабрика вишиванок, Луцький зоопарк, музеї, перегляд
вистави у облмуздрамтеатрі, басейн, боулінг, і це все – ще неповний список.
«Усе дуже сподобалося. Ми ще приїдемо обов’язково.
Мені найбільше сподобалося, як ми ходили у басейн і на Фабрику вишиванок. А ще
ми гуляли у парку лесі Українки, ходили у театр та до музею. Ми були на виставі
«Лис Микита». Спочатку ми думали, що вистава для дітей нам буде нецікавою, але
коли ми побачили, як дорослі люди це все показують… Нам дуже сподобалось», –
ділиться враженнями тринадцятирічна Влада.
Діти з захопленням розповідають про нічну
театралізовану екскурсію «Романтика і містика Лучеська», яку ледь не зіпсував
дощ:
«Ми стояли під деревом і чекали, поки не припиниться
дощ. Промокли всі, але факели не загасилися».
Марійка приєднується до розповіді подруги:
«Луцьк – дуже чисте місто. Тут дуже гарно,
привітливі люди і діти. Нам дуже подобається як тут розмовляють, у нас так не
говорять. У нас більше спілкуються російською, і батьки, і ми. Але школи у нас
українські, тому ми добре переходимо з однієї мови на іншу».
Цікавлюся, чи підготували сувеніри? Дівчинка гордо
простягає пакет, повний усілякими дрібницями на згадку.
А Єгор розповідає про відвідини майстер-класів та
ліпку з глини. Зізнається, що свій сувенірний глечик розбив, але має про запас
ще один.
«У Луцьку дуже тихо і тут – клімат дуже вологий. Ми
були у замку, піднімалися на вежу. Було дуже класно», – ділиться враженнями
хлопчик.
Гучний гудок, на платформу прибуває потяг. Робимо
світлину на згадку. Діти з нетерпінням очікують повернення додому, бо ж стільки
треба розповісти та показати рідним і друзям! А я дивлюся їм услід, посміхаюся
і розумію, що за цими дітьми – майбутнє і Україна. Бо Схід чи Захід – не
важливо. Важливо те, що об’єднує серця справжніх громадян рідної держави.
Ольга
КОНОНЧУК.
Фото автора.