Одна з 25-ти стипендій для навчання у Варшаві може стати вашою!

Коли люди читають оголошення про наукові та освітні програми, які пропонують
уряд РП чи недержавні організації для іноземних громадян, то, звичайно, не
мають змоги детально дізнатися, що ж відбувається з молодими українцями, котрі
вирішують навчатися чи підвищувати свій рівень у Польщі. Але з власного досвіду
можу запевнити: повчитися там є чого. І не лише в університетських аудиторіях!

Моє перше знайомство з Варшавою відбулося 2009-го. Саме тоді, стоячи
напроти центральної брами Варшавського університету, подумки заздрила
студентам, які там навчаються. Колишні палаци польської шляхти і резиденція
польських королів, розташовані в самому серці Варшави вздовж Королівського тракту,
тепер формують головний кампус (академмістечко) одного з найбільших державних
вищих навчальних закладів РП. Бібліотека університету, яка нараховує понад 3 млн
книг та документів і належить до одних із найбільших наукових бібліотек країни,
в період сесії працює цілодобово. А сам університет уже вкотре займає достойне
місце в Академічному рейтингу університетів світу (так званий «Шанхайський
рейтинг» Топ-500, базується на досягненнях викладачів і студентів у здобутті
престижних наукових нагород, на кількості цитувань і публікацій у провідних
наукових журналах).

Моя подорож швидко добігла кінця, але знайомство з Польщею, її мовою та
історією тільки розпочиналося. Так склалося, що моя магістерська робота, а
пізніше кандидатська, були тісно пов’язані із сучасною історією Польщі. Саме це
спонукало мене до вивчення польської мови. Вже більш-менш знаючи мову і неодноразово
побувавши в бібліотеках та архівах різних польських міст, десь підсвідомо
почала відчувати, що між мною і цією країною виник тісний зв’язок, який не
зникне після захисту в аспірантурі.

Захиститися мені так і не судилося, але доля невдовзі знову привела під
браму Варшавського університету, тільки цього разу – як студентки. Зовсім
випадково, блукаючи нетрями Інтернету в пошуках потрібної інформації, натрапила
на оголошення про 25 спеціальних стипендій «Східних студій» польського столичного
вишу. Умови аплікації були досить простими: диплом магістра, знання польської
та англійської мов, зацікавленість у новітній, а також сучасній історії країн,
які перебували в комуністичному таборі чи СССР, рекомендація. Програма
розрахована на студентів із колишніх комуністичних країн.

І я вирішила спробувати! Надіслала документи. Пройшла відбірковий етап.
Старанно готувалася та з нетерпінням чекала на письмовий комплексний тест і
розмову. Достеменно пам’ятаю день, коли вже повністю зневірившись у позитивному
результаті, електронною поштою отримала відповідь: «Вітаємо, Ви зараховані…»

Стипендіальна програма «25 Stypendiów» на факультеті Studium Europy
Wschodniej розрахована на 2 роки, стипендію 1350 злотих на місяць надає уряд
Республіки Польща, тому вона значно вища від звичайної за наукові досягнення чи
соціальної стипендії. Це дозволяє повністю присвятити себе навчанню, власному
саморозвитку і не шукати додаткових заробітків. Практично всіх студентів (котрі
мають на це право) забезпечено місцями в гуртожитку, оплата за який, залежно
від умов, становить 300-500 злотих на місяць. Проте частина студентів надає
перевагу найманим квартирам чи кімнатам. Кожен варіант має свої переваги і
недоліки, але загалом проблем із місцем проживання у студентів майже немає.

Уже в перші тижні навчального року, який, до речі, в Польщі розпочинається
1 жовтня, занурюєшся у вже знайомий, проте цілком інший, а часами повністю не знаний
тобі вир життя. Величезний потік нової інформації, перелік завдань які треба
зробити, щоб офіційно стати студентом університету, документів, котрі треба виробити
і скласти в секретаріаті, заяв, що треба написати. От візьмемо, для прикладу,
хоча б USOS. Це абревіатура комп’ютерної системи, яка використовується для
управління курсом навчання в університеті і де кожен студент повинен
зареєструватися. Чому реєстрація обов’язкова? Бо система USOS охоплює повністю
все, що є чи коли-небудь було в університеті: всіх викладачів і студентів, усі
предмети і курси (їхній зміст, література до предмета, форма заліку, місце, де
відбувається, о котрій годині, хто проводить заняття, кількість балів ECTS
(кожен предмет має свою кількість балів, а студент упродовж одного навчального
року має набрати не менше 60).

В USOSі розміщено твій персональний розклад занять (певна частина предметів
обов’язкова, інші ж – можна вибирати за вподобаннями) і персональна сторінка,
на якій контролюєш своє навчання, успішність (якщо особисто не проконтролюєш
свої оцінки, а викладач забуде їх вписати до USOS, то будеш змушений піти на
повторний, уже платний курс предмета). Крім того, саме через USOS проводиться
запис на заняття, обраний вид спорту чи іншого предмета, який належить до
фізкультурної групи, оплачується навчання, складаються заяви на стипендію і
стоси інших документів, а також реєструються, записуються і перевіряються на
плагіат дипломні та магістерські роботи. Тепер, мабуть, зрозуміло, чому не
можна навчатися і нормально функціонувати в університетському просторі поза
цією системою.

Весь потік інформації разом із першими лекціями та семінарами, домашніми
завданнями, величезною кількістю конференцій, круглих столів, дебатів, вистав і
концертів, які неодмінно хочеться відвідати, облаштуванням у гуртожитку,
знайомствами з іншими стипендіатами і першими студентськими вечірками
призводить до того, що нічого не встигаєш, не висипаєшся та просто падаєш із
ніг від перевтоми. І лише потім, коли починаєш правильно розставляти
пріоритети, життя студента Варшавського університету входить у своє звичне
русло.

Своєрідною цікавинкою є студентський квиток. Це пластикова картка з
електронним чіпом усередині, яка видається на початку навчання і зберігається
до його закінчення. З одного боку квитка – фотографія і головна інформація про
студента, а з іншого – відмітки (наклейки) про рік і семестр навчання. Нічого
незвичайного, на перший погляд. Але насправді квиток універсальний. Після
відповідної реєстрації то вже перепустка і одночасно електронний ключ до
гуртожитку, проїзний білет на всі види міського транспорту, вхід до бібліотеки
і власний книжковий депозит. Я вже не кажу про можливість отримати знижки по
студентському в кіно, кав’ярні, ресторані, книжковому магазині чи просто під
час користування залізницею чи міжміськими видами транспорту.

Заняття у Варшавському університеті починаються о 8 год. ранку і
закінчуються о 8-й вечора з 15-хвилинною перервою між парами. Це, звісно, не
означає, що ти щодня по 12 год. на заняттях, але бувають і такі шалені дні.
Деколи розклад побудований так, що пари відбуваються в різних корпусах, а часом
і в різних частинах міста. Тоді 15 хв. замало, щоб дістатися на них. У таких
випадках доводиться спізнюватися на пару або виходити раніше з попередньої.

За два роки навчання у Варшаві мала можливість навчатися у багатьох різних
викладачів. Деякі з них були відомими в Польщі та поза її межами поважними
професорами, інші – молодими амбітними докторами з новаторським баченням
способу і форми проведення занять. Приходиш інколи на лекцію, а викладач сидить
собі на столі (?!) і, попиваючи каву (!), спокійно розповідає тему. Або ж
замість сидіти в душній аудиторії пропонує провести заняття просто неба чи… в
кав’ярні. Для студента родом із посткомуністичної країни це, щонайменше, дивно.

«Як таке можливо? – питаєш подумки сам себе. – Що це за взірець поведінки
для студентів?» Згодом розумієш, що те, як вдягається чи як поводиться викладач,
немає ніякого значення. Має значення тільки те, чого цей викладач навчить і
чого можеш у нього навчитися. І нічого більше. До речі, у студентів, судячи з
усього, теж немає такого поняття, як університетський dress code. На пари чи
іспити вони можуть прийти навіть у коротких шортах! Спілкування студентів із професорами
теж часом нетипове. Викладача можна додати до друзів у соціальних мережах…

Варто згадати й таку гарну традицію Варшавського університету, як
проведення у своїх стінах відкритих лекцій відомих політиків чи науковців.
Особисто я мала можливість послухати виступи Президента Грузії Міхаїла
Саакашві́лі, Прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, відомих науковців
Річарда Пайпса і Тімоті Снайдера та багатьох інших. Окрім того, на окрему увагу
заслуговує науковий об’їзд, який є обов’язковим для кожного студента «Східних студій».
Його організовують зазвичай наприкінці другого семестру першого навчального
року, перед сесією, і триває він близько семи днів. Заздалегідь оголошується
тема наукового об’їзду та маршрут (для стипендіатів цей маршрут пролягає
містами і містечками Польщі), складаються теми рефератів та виступів, які
студенти мають виголосити під час подорожі. Незважаючи на напружений і
завантажений графік, об’їзд не тільки сприяє зближенню студентів із
викладачами, але й допомагає краще пізнати країну перебування, особливості
історії її окремих регіонів тощо.

Розповідати можна без кінця, та вам щиро раджу: «Краще один раз спробувати,
ніж сто разів почути».

Тетяна ХАВЕР.