Ми часто можемо чути, що всі рівні як перед законом,
так і перед Богом. Що нині депутати демократичні, як ніколи, лояльні і
принципові при розподілі бюджетних коштів. Одним словом – «ангели
нерукотворні». Але на практиці, за красивою маскою, ховаються зухвалі і байдужі
обличчя, які однією рукою дають подарунок, а другою – ляпаса…
Ще минулого року, в передачі
ТК «Аверс», коли я був учасником «круглого столу», де розглядалися проблеми
музейної діяльності у нашому краї, режисер поставив цікавий інформаційний ролик. Сюжет був
присвячений Меморіальному музею-садибі
Лесі Українки в с. Колодяжному Ковельського р-ну. Камера оператора
висвітлювала деякі місця ошатних будиночків, у яких місцями відвалилася
штукатурка, в іншому місці потрібно пофарбувати тощо.
На завершення автор
відеофільму висловив вимогу, чи пропозицію, що для ремонту в садибі Лесі Українки в Колодяжному потрібно аж 8 млн
грн. Запам’ятаймо цю цифру.
– Ого! – вигукнув я, не
стримуючи емоції. – Так ми після пожежі у скансені (2017 р.), відновили таку
дерев’яну хатину за 50 тис. грн. Разом із пошиттям даху соломою (очеретом), витрати
будуть становити біля 100 тисяч гривень.
– Так це ж музей у
Колодяжному, – загомоніли присутні колеги і журналісти, майже одностайно мені
дорікаючи, що, мовляв, я розумію у
міських розкладах, сільський ти козак…
На засіданнях постійних
комісій Волинської обласної ради з питань культури, бюджету і фінансів, я щораз
виступав з пропозиціями, щоб депутати з розумінням підійшли до проблем Музею
історії сільського господарства Волині. Щоб надали не тільки фінансової дотації
на утримання цього науково-освітнього, національно-пропагандистського культурного закладу, одного із найбільших і
найкращих музеїв нашого краю, а й виділили кошти на розвиток. Не багато, хоч би
три мільйони гривень.
Їх би нам вистачило, щоб
спорудити Волинську січ, яка стане базою національно-патріотичного виховання,
щоб здійснити реконструкцію гончарної печі Литовської доби Х1У ст., залишки
якої перевезено із села Жидичин Ківерцівського району. А також – спорудити Трипільську хату, що була б переконливим експонатом у величі української
цивілізації, однієї з перших хліборобських цивілізацій світу.
– «Нє позволєм!», – волали
місцеві «демократи», єхидно підсміюючись над моїми пропозиціями як «рокинівського
Дон-Кіхота».
Українські патріоти (УКРОП)
пішли ще далі. Вони роблять «ревізію» ними ж прийнятої у 2016 р. «Регіональної
програми розвитку культури, мистецтв і охорони культурної спадщини на 2016-2020
рр.». На своїй сесії 12 лютого 2020 р. №28/11,
приймаючи обласний бюджет на поточний рік, вони забирають у музею-скансена та у
Торчинського заслуженого народного ансамблю пісні і танцю «Колос» по 550 тис. грн. І це при тому, що їхній
лідер, екс-голова Волинської обласної ради, меценат і демократ Ігор Палиця, наприкінці 2017 р.,
відвідавши музей, публічно пообіцяв цілковиту підтримку у здійснені
перспективних планів розвитку Волинського музею-скансена, одного із семи
скансенів в Україні. Не встиг Ігор Петрович від’їхати до столиці, якого обрали
депутатом Верховної ради України, як його вчорашні однопартійці почали діяти з
точністю до навпаки.
Нині, в часи пандемії корона
вірусу Covid-19 і введення карантинних
заходів, музей, якому виповнюється 40 років, приречений на загибель і
ліквідацію. Так як екскурсії заборонено, відвідувачів не має, дохідна частина
не виконується, а дотація відсутня.
Наші неодноразові письмові
звернення до народних обранців, розбиваються у трафаретну байдужість і
відписок, як київських так і місцевих чиновників.
– Грошей не має, – промовляють
очільники обласної ради. – Всі кошти спрямовані на боротьбу з коронавірусом. Як
ви не розумієте?
Так, ми не розуміємо тоді, що
коли коштів не має для одних, а для інших своїх симпатиків знаходять і
виділяють мільйони. Чому не «затягують паски» і у своєму бюджеті, наприклад, на
утримання апарату обласної ради?
В телеефірі ТРК «Аверс»
голова Волинської обласної ради Ірина
Вахович зі смутком у голосі зробила висновок:
«Взагалі, велика проблема на
Волині зі сферою культури, оскільки вона недофінансовується». («Волинська
газета, №37, с.2, 17 вересня 2020 р.).
Навіщо тоді голосуєте і підписуєте
рішення своїх колег депутатів і однопартійців до окремих галузей культури
обласного підпорядкування? (Рішенням сесії обласної ради від 12 лютого 2020 р.
№ 28/11)?
Обласна рада 10 вересня 2020
р., під час 31 позачергової сесії підтримала проєкт Про затвердження Регіональної програми з
відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки.
Програма передбачає
проведення фестивалю «Берегиня», конкурс читців «Лесина осінь», конкурс
хорового мистецтва з виконання творів на слова Лесі Українки і, безумовно,
ремонт «сірого» та «білого» будиночків в музеї-садибі в Колодяжному.
Загальний фінансовий ресурс –
більше ніж 26,5 млн грн. Левова частка – Державний бюджет. З обласної казни передбачається
870 тис. грн, ще 450 тис. грн – з місцевих бюджетів. (Джерело: Волинська обласна рада)
.
Ще рік тому просили лише 8 млн
грн, а нині, в час фінансової, економічної і соціальної кризи, з широкого
плеча, виділяється понад 28 млн грн! З обласної казни – 870 тис. грн. Це саме
ті кошти, які забрали у Музею-скансена та в Торчинського ансамблю «Колос».
Виникають риторичні питання:
– Чому одним комунальним
культурним закладам обласного підпорядкування виділяють мільйони, а іншим,
зокрема, музею-скансену, «дірку від бублика»?
– Хто хоче задушити
діяльність одного із семи музеїв-скансенів в Україні?
– Кому впало в око ця
територія у 17 га,
неподалік міста Луцька, біля ставка і млинка, поруч з міжнародною
автомагістраллю, з розвиненою інфраструктурою і брендом?
Адже чотири роки йде відкрита
і прихована атака на Музей-скансен. І в останній рік своєї каденції «українські
патріоти» обласної ради, які тепер взяли іншу назву, повністю перекрили
фінансову дотацію одному з найбільших і найкращих музеїв Волині. Та ви
прорахувалися, панове. Бо ми живемо за принципом: «Нас б’ють, а ми міцніємо!».
І співаємо пісню УПА: «Хлопці б’ються, не здаються. Йдуть до бою, ще й
сміються!».
Олександр СЕРЕДЮК,
директор і засновник музею, автор експозиції,
письменник і публіцист,
член Національної спілки краєзнавців України.
На фото автора: у Музеї-скансені в с. Рокині Луцького
р-ну.
Від редакції. Оскільки Олександр Середюк озвучив справді
важливу для Волині тему збереження та розбудови історико-архітектурної та
культурної спадщини, зокрема, долі Музею-скансена в с Рокині луцького р-ну,
яким опікуються не лише члени МГО «Волинське братство» зі столиці, але й
міжнародні гуманітарні організації та волонтери, важливою буде публічна реакція
з боку представників нинішньої каденції депутатського корпусу та керівництва
облради, органів державної виконавчої влади, парламентарів від Волині (зокрема,
народного депутата від Горохівського округу №20 Вячеслава Рубльова, куди входить Луцький р-н і с. Рокині), а також
усіх небайдужих до цієї проблематики людей.
