Понад 60 паломників пішки подолали шлях від м. Луцька до с. Тростянець Ківерцівського р-ну, щоби в церкві Святої Трійці віддати шану Чудотворному образу Пресвятої Богородиці «Одигітрії» – однієї з найдревніших і найлегендарніших ікон України.
Цей храм і його перлину-ікону з повним правом можна віднести до святинь, які знаходяться зовсім поруч, але які кожен волинянин міг би пошановувати більше, аніж шукати дива в тридесятих царствах…
Раніше місцеву парафію очолював священик Володимир Петрів. Не один вірянин і не лише з Волині відвідував цю духовну особу, сподіваючись на підтримку та допомогу. В багатьох випадках справджувалися навіть найскладніші бажання прочан, і зцілювалися навіть ті, від кого офіційна медицина відвернулася.
Але вже зо п’ять років отець Володимир проводить богослужіння на Тернопільщині. Чому?
«Не я покинув, а мене, м’яко кажучи, попросили покинути. Причина – наговір. З мене зробили шамана, знахаря, чорного мага, словом, понавигадували різних байок. Та я не ремствую. Ісус лікував, воскрешав померлих, робив добро, а його за те розіп’яли…», – сказав він якось колегам із газети «Вісник».
Та церковне життя в славетному храмі, де з 1648 р. зберігається Чудотворна ікона Божої матері «Одигітрія», не згасає, а розвивається. Упродовж останніх років парафією опікується протоієрей Сергій Ледвовк, який продовжив славні тисячолітні традиції православного духовенства цього храму.
А недавно тут побував і митрополит Луцький та Волинський УПЦ Київського патріархату Михаїл. Як і понад 60 паломників із обласного центру та достойники районного рівня, він прибув у церкву Святої Трійці, щоб виголосити спільну сердечну молитву до Пречистої Діви, прославити Її та попросити заступництва.
«Адже саме через молитву Господь приймає наші прохання та допомагає нам. Як говориться у Євангелії: «Все, що в молитві попросите, віруйте – і дасться вам. Треба не просто йти до храму, ставити свічку і вважати, що всі проблеми вирішаться. Це лише перший крок. Найголовніше – це молитва!», – наголосив архієрей.
Цікаво, що у невеличкому будинку біля храму розташовується ще й скромна споруда тростянецького Свято-Покровського жіночого монастиря. Тож владика Михаїл не лише провів урочисте богослужіння, але й відвідав черниць, які з травня ц. р. за рішенням Священного Синоду та з благословіння владики Михаїла оселилися в с. Тростянець. Очолила обитель ігуменя Марія (Ігнатенко), яка раніше була намісницею у Володимирі-Волинському.
Та найціннішим скарбом, який бережуть тут, як зіницю ока, є, звичайно, Чудотворний образ Пресвятої Богородиці «Одигітрії».
Як сюди потрапила ікона – незбагненно. В усякому випадку, невеличка кімната на горішньому поверсі церкви називається «Божою гіркою». Пройти сюди можна лише вузькими і стрімкими сходами. Розміри ікони набагато більші, щоб або занести її сюди, або винести ззовні. Виходить, що коли 1648-го ікону розмістили в цьому храмі, то він або ще будувався, або для встановлення безцінної реліквії довелося розбирати грубу муровану стіну…
Такою ж загадкою залишається процес виготовлення та монтажу позолочених риз, які обрамили реліквію ще в 1889 р…
Можна тільки подивуватися, як ікона вціліла під час Другої світової війни, коли неподалік, в с. Пшебраже (Гайове) діяла польська агресивна боївка Армії Крайової, в Лопатеньському лісі – спецзахід НКГБ полковника Дмітрія Мєдвєдєва, а в самому храмі гітлерівські окупанти розмістили… конюшню, аж поки їх із Тростянця не викурили українські повстанці…
Власне, саме великі розміри ікони були чи не найбільшою перешкодою під час реконструкції образу «Одигітрії», коли йому загрожувала небезпека знищення. Та, дякувати Богу, реставратори справилися з цією проблемою блискуче. Натомість новий настоятель храму отець Сергій Ледвовк, який приїхав на Волинь із Київщини, забезпечив створення сучасної системи належного мікроклімату в кімнаті на «Божій гірці», де вона знаходиться.
Тож зараз, як і в попередні роки, Пречиста діва зустрічає кожного прочанина великою силою віри, зцілюючи морально та фізично. Свідчення цього – велика кількість золотих прикрас, які залишають вдячні віряни… то вона вже мала вік близько 200 років.
Нинішній настоятель церкви Святої Трійці УПЦ КП отець Сергій розповідає: коли його, священнослужителя з Київщини, тільки призначили служити у невеличкому селі на Волині, вищі сили, здавалося, ведуть сюди, до місця, де оселився образ Одигітрії.
Свідчень чудодійних результатів після молитви біля «Одигітрії» і колись було багато, і зараз – ще більше. Як розповів колегам із «Волинських новин» отець Сергій, 4 грубих зошити, куди записувалися свідчення, вже закінчилися. Треба заводити п’ятий, шостий і так далі…
«Серед яскравих спогадів – подружжя, яке, побачивши замок на церковних дверях, уже хотіло повертатися до Луцька. Але останньої миті я їх запримітив, запросив до храму, вони розповіли, що тяжка недуга – рак у дружини – привела пару до ікони. Щира молитва допомогла цим вірянам. І коли жінка поїхала в Київ до лікарів, ті повідомили: «Ви здорові. Їдьте з Богом», – пригадує священик і додає: випадків дивовижного зцілення від онкозахворювань було чимало».
Узагалі, це велике щастя, що в тростянецький храм Святої Трійці прийшла така високодуховна та патріотична особистість, як отець Сергій.
Що він чемна людина та істинний священнослужитель, свідчить чимало епізодів із його життя. Навіть автор цих рядків, коли з родиною приїхав до храму, може підтвердити…
Взагалі, тієї святкової днини маршрут пролягав повз с. Тростянець. Але якась невідома і непереможна сила спонукала знову зайти в рідну церкву, де свого часу охрестили одну з дочок…
Богослужіння вже закінчилися, черниці займалися своїми справами, жіночки в церкві готувалися йти додому. На запитання, чи можна відвідати церкву та помолитися біля Чудотворної «Одигітрії», отець Сергій, який уже виходив із території храму, відповів ствердно. Мало того: благословив!
Відчувається, що це – щиро. І що серце отця Сергія не зачерствіло навіть після тривалого перебування на передовій лінії російсько-української війни на Сході: на Донбасі він служив Господу як капелан впродовж 45 діб! І їздив туди з невеличкими іконками Чудотворної Богоматері, яка береже кожного бійця від поранення чи навіть смерті.
Так само дбайливо бережуть у тростянецькому храмі й підвальне приміщення, яке колись було наглухо закритим від сторонніх людей. Саме тут колись було знайдено людські рештки… Дослідження показали, що люди загинули понад 100 років тому… Може, як ховалися від ворогів, що постійно нападали на нашу землю? Чи як церкву охопила велика пожежа, коли майже все вигоріло, а образ «Одигітрії» – вцілів?
Хто зна… Зате тлінні рештки невідомих рабів Божих зберігаються в спеціальному саркофазі. А поруч – артефакти минулого, котрі були німими учасниками подій минулого та нагадують нам про те, що ніщо на цій землі не вічне. Вічна – тільки віра в Господа Ісуса Христа та шана до Богоматері «Одигітрії»…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото автора і прес-служби Волинської єпархії УПЦ Київського патріархату: ікона Богородиці «Одигитрії»; церква Святої Трійці; причастя від владики Михаїла; отець Сергій Ледвовк; у підвалах – артефакти минулого.
Увага!
Як повідомили в прес-службі Волинської єпархії УПЦ КП, із 27 травня 2017 р. тривають регулярні богослужіння за участю монахинь.
Щосереди о 10.00 перед Тростянецькою чудотворною іконою Божої Матері «Одигітрія» правиться водосвятний молебень; щодня о 17.00 черниці перед образом читають акафіст; у кожну останню суботу місяця опівночі – Божественна Літургія (з п’ятниці на суботу).