Українські
дипломати віднайшли в Османському
архіві унікальні оригінали текстів
Брест-Литовського мирного договору
(1918) та ратифікаційної грамоти Гетьмана
Павла Скоропадського. Про
це Міністерство закордонних справ
України повідомило на своїй сторінці
у Фейсбук.
Ця
дивовижна історія почалася зі співпраці
дипломатії та науки. А саме – посла
України в Туреччині Андрія
Сибігита
відомої вченої Ірини
Матяш,
які до сторіччя українсько-османських
відносин готують спеціальне видання з
документами епохи та фаховими коментарями.
Великий Османський архів, який налічує
понад 90 мільйонів (!) документів, став
для пана Андрія
та його колеги генерального консула в
Стамбулі Олександра
Гамана
чи не другим місцем роботи.
Серед
численних паперів, в яких викладена
історія, певно, всього людства, можна
знайти і величезний пласт україністики
– десятки тисяч документів. Над ними
працював український вчений Омелян
Пріцак, свого роду шефство над секцією
брав раніше наш колега Богдан Сергійчук.
Сьогодні тут, в тому числі за підтримки
посольства, частий гість – Олександр
Середа, один із провідних українських
науковців, який, до того ж, володіє
рідкісною староосманською мовою.
А
також існують безкінечні цифрові
каталоги – і сфокусований професійний
зір українських дипломатів. Раптово
помітивши в списку інформацію про
Брест-Литовський договір, дипломати
одразу ж запросили відцифровані версії
унікальної знахідки. І буквально того
ж дня їх отримали.
Тож
зустрічайте, вперше на просторах мережі
– оригінал ратифікаційної грамоти за
підписом Гетьмана Скоропадського
та оригінали текстів Брест-Литовського
мирного договору, в тому числі і з
Османською імперією. Всі документи
вражають якістю, вишуканим стилем
виконання, мистецьким підходом до
каліграфії та чітким сургучним відбитком
великої державної печатки. Історія
України буквально оживає посеред
Стамбула – тим паче, Києву в роки великих
потрясінь, на жаль, не вдалося зберегти
свої власні екземпляри.
Коротка
історична довідка. 9 лютого 1918 року у
Бересті (Брест-Литовську) між Українською
Народною Республікою (УНР) з одного боку
та Німеччиною, Австро-Угорщиною,
Туреччиною та Болгарією з іншого була
підписана мирна угода. Для України
закінчилась Перша світова війна, а
натомість розпочався період правління
Гетьмана Павла Скоропадського під
німецьким патронатом. Але найважливішою
подією стало фактичне визнання УНР як
незалежної держави – сторони-підписанта.
На це з великим незадоволенням була
змушена погодитись і більшовицька
делегація на чолі зі Львом Троцьким,
яка вела власні мирні переговори в
Брест-Литовську. Однак, на жаль, формально
визнавши незалежність УНР та офіційно
підписавшись під цим 3 березня 1918 року,
вже за рік більшовики перейшли в наступ,
і бурхливий період «першої української
незалежності» закінчився.
Українсько-турецька
наукова співпраця триватиме, і документи
будуть обов’язково більш детально
вивчені нашими дослідниками. А паралельно
вчені точно знайдуть й інші надважливі
відбитки часів, коли не існувало цифрових
підписів, а діловодство було мистецтвом.
Архіви
колишніх імперій зберігають дивовижні
артефакти. Документи колишніх епох
розпорошені в часі та просторі. Імперії
стають республіками, але їх головні
скарбниці – документальні архіви -
переходять від уряду до уряду та від
держави до держави. Щоб і надалі зберігати
унікальні історичні пам’ятки, по які
хтось колись обов’язково невипадково
прийде.
Наші
дипломати по всьому світу співпрацюють
з національними архівами та продовжують
відкривати раніше невідомі сторінки
української історії і віднаходити ті,
які здавались безнадійно втраченими.
Особисту
подяку міністерство висловлює пану
Себахаттін Байраму, заступнику
голови Османського архіву.
Наш
кор.
Фото МЗС України.