Коли місяць тому Уповноважений із прав дитини при Президентові України Юрій
Павленко відвідав наш край, він був приємно вражений згуртованістю волинян у вирішенні
«дитячих» питань. Адже тезу «Чужих дітей не буває» своєю роботою підтвердили і
влада, і церква, і, як тепер кажуть, пересічні краяни.
Що ж зроблено в області для дітей із особливими потребами, сиріт і тих, які
лишилися без батьківського піклування? Підсумком виконаного за дорученням глави
держави та планами на рік наступний поділилися учасники зустрічі, яку провів
заступник голови облдержадміністрації Олександр Курилюк.
Щоби зрозуміти, наскільки «дитяче» питання актуальне для Волині, варто лише
зазначити, що серед маленьких краян майже 12 тисяч – це діти з особливими
освітніми потребами, а серед них 3,5 тис. – інваліди. Тому справді непросто людині з обмеженими
можливостями не почуватися обмеженою в повсякденні. Щоб діти, які
лишилися без батьків, не лишилися без уваги та любові.
Аби виконати ці направду складні завдання, в області проводиться системна і
цілеспрямована робота, зазначили учасники
зустрічі. Вона стосується фінансової та психологічної допомоги дітям і
їхнім родинам, організації шкільної та позашкільної освіти, підтримки тих дітей, які досягнули
повноліття.
– Завдання номер один сьогодні – право дитини на виховання у сім’ї. Тож
Волинь працює за всіма можливими напрямками, аби втілювати в життя сімейні
форми виховання: усиновлення, створення прийомних родин, будинків сімейного типу. І в цьому
плані наша область – серед кращих, – зазначив Олександр Курилюк.
Як підтвердження: з 1 тисячі 804 сиріт 1 290 зростають у сім’ях. Задля
того в області створено 80 прийомних родин, де знайшли тепло 158 сиріт і тих,
чиї рідні позбавлені батьківських прав. Діє на Волині 19 будинків сімейного
типу, які дали прихисток 123 дітям. І до речі, в четвер черговий такий будинок
відкривається в Луцьку.
– Аби робота на зменшення кількості сиріт продовжувалася, батькам стали
більше надавати фінансової підтримки, виплачують їм зарплату, – зауважив
заступник голови облдержадміністрації. – Як наслідок, у сиротинцях різко
зменшується кількість вихованців.
Якщо казати за дошкільнят, то їх фактично немає. Тому, приміром, дошкільний
дитбудинок «Сонечко», що в Ківерцівському р-ні, налічує сьогодні три дитини. І сам заклад
реорганізований у відокремлене дошкільне відділення Крупівського навчально-реабілітаційного
центру. Тобто більше уваги тепер зосереджують тут на дітях із вадами психічного та розумового
розвитку.
– Є декілька особливих діток, які постійно перебувають у закладі. Проте
більшість – це ті, котрих батьки привозять для отримання тих чи інших видів
послуг, які їхня дитина не може через стан здоров’я мати у звичайних ДНЗ, –
пояснив начальник управління освіти і науки облдержадміністрації Олександр Хомич.
Так само втратив статус сиротинця володимир-волинський інтернат. Бо тепер у
ньому навчаються й живуть діти чорнобильців, вихідці з багатодітних чи
малозабезпечених родин, ті, чиї рідні опинилися в складних життєвих обставинах
– тобто всі, кого називаємо соціальними дітьми. А сиріт в інтернаті лишилося
всього п’ята частина від загальної кількості.
Люблинецький НВК, що в Ковельському р-ні, взагалі планують перетворити на
ліцей. Тобто такий собі елітний заклад, вступ до котрого здійснюватиметься на конкурсній
основі. А діти-сироти матимуть пільги під час вступу.
– Попередньо йдеться, що учні ліцею навчатимуться за аграрними напрямками.
Хоча й такі спеціальності, як лісове господарство, теж будуть викладати. Є всі
можливості здобувати там освіту й за спортивним профілем, – пояснив Олександр
Хомич.
А паралельно зі зменшенням кількості сиріт зростає увага до дітей із
особливими потребами. Причому йдеться не стільки про освіту, скільки про соціальну
адаптацію.
Аби інклюзивна освіта проводилася активніше, за справу взялися спеціалісти
не лише профільних управлінь, а й керівники інтернатних закладів, інститут
післядипломної педагогічної освіти, що готує вихователів і вчителів, які
займатимуться неповносправними дітьми.
Якщо мовою цифр, то на Волині в 79 класах 56 загальноосвітніх навчальних
закладів організовано інклюзивне навчання для 94 дітей із особливими освітніми
потребами (торік їх налічувалося всього 16). Ще 767 учнів охоплені
індивідуальною формою навчання (торік їх було 799).
– Однак цього не достатньо, – зауважив Олександр Курилюк. – Тому інклюзивна
освіта – серед тем, які необхідно якомога ефективніше вирішувати.
Актуальним було і лишається забезпечення майнових прав дітей. Коли говорити
за сиріт, то це житло.
– Буквально пару років тому почали його вирішувати, – продовжив Олександр
Курилюк. – Пам’ятаємо, залучали представників бізнесу. Втім продовження цей
проект не отримав. І було вирішено зусиллями влади обласного і районного рівнів
узяти цю проблему на контроль. Задля того створили регіональну цільову
програму. Як результат – минулого року власне помешкання отримало 25 сиріт,
нинішнього – 21 дитина. Із обласного бюджету на такі потреби виділено майже
півтора мільйона гривень,
і свою частку внесли райони.
Звісно, враховуючи потреби в житлі (а зараз на квартирному обліку перебуває
70 сиріт віком 16-18 років), придбанням помешкання не обмежиться. Тож на часі –
створення соціальних гуртожитків.
– Поки що такий діє у Володимирі-Волинському. Однак є наміри аналогічний
заклад відкрити ближче до Луцька, можливо – в самому обласному центрі, –
поділився планами
Олександр Курилюк.
Кажучи за «соціальних дітей», не можна не згадати й «роботи на
випередження». Бо для того, аби дитина лишилася в сім’ї, комплекс завдань
виконують соціальні працівники, педагоги, міліція. Щоби була здоровішою –
долучаються лікарі та вчителі фізичної культури. Тож аби робота мала системний характер й
надалі, на початок 2014-го заплановано спільну зустріч різноманітних управлінь
і відомств, де буде вироблено стратегічний план дій на наступний рік.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.