Особливий загін

Далекого 1992 р., коли Україна тільки вчилася бути Незалежною, 20 жовтня було створено Луцький загін прикордонного контролю, який приступив до виконання службових завдань з 1 січня наступного року. Біля його витоків стояв генерал-лейтенант у відставці Аркадій Яворський, який теж побував на святі.

Тому під час урочистостей із цієї нагоди, крім привітань та теплих побажань, присутні ділилися спогадами про перші кроки, труднощі та перемоги на шляху формування.

Начальник управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Луцької міськради Юрій Кирилюк розповів історію його створення: «З отриманням Незалежності України у 1991 р. постала потреба охороняти державні кордони на білоруській ділянці. І тому було прийнято рішення про створення Луцького загону прикордонного контролю. Спочатку його планували розмістити в Сокиричах, там також була військова частина. Але тодішнє керівництво в області (в особі представника Президента Володимира Блаженчука) вирішило заснувати прикордонну частину в обласному центрі. Так, як тоді країну оголосили без’ядерною, військове містечко звільняли ракетники, і було прийняте рішення про створення прикордонної комендатури по прийому нового військового містечка. Я приїхав другим, одразу після коменданта. Особовий склад нам давали з різних загонів, і на той час ми мали лише один кабінет №308, з якого саме і розпочали роботу». 

Директор департаменту аналізу та оцінки інформації Адміністрації державної прикордонної служби України полковник Леонід Баран також був одним із тих, хто формував загін, проходивши тут службу в 1992-1999 рр.: 

«Особливо приємно згадувати події 20-річної давнини, бо тоді, восени 92-року, мені, ще молодому лейтенанту з річним досвідом офіцерської служби, було довірено одну з застав, яка виявилася по обстановці однією з найскладніших. Це була застава «Рівне». Ми виходили на кордон, не розуміючи, де він взагалі є. Величезні групи незаконних мігрантів не давали розслабитися, а змушували з перших днів вчитися проводити прикордонні пошуки, які згадуються і до сьогодні. Найбільша за протяжністю ділянка була саме у Луцького прикордонного загону: майже 1000 км в межах 4 областей – від Львівської до Київської. Це все був державний кордон, який охороняв один Луцький прикордонний загін».

Перші прикордонники, які приступили до роботи з 31 грудня на 1 січня на білоруській ділянці, виконували свої обов’язки, часто не маючи відповідного обмундирування, амуніції, а житлом їм слугували покинуті сільські хати без опалення. Це те, з чим приходилося починати службу. Зараз – зовсім інша ситуація.

Підполковник запасу Роман Рацький, який одним із перших приїхав на відділення прикордонного контролю, згадує: 

«Тоді погода була дуже сприятливою – мінус 20°С. Нас привезли під вечір у «зірковий готель», який абсолютно не чекав, що до нього хтось приїде. Не зрозуміло було, де тепліше: в приміщенні чи на вулиці? Неможливо було зігрітися. Зранку виставили наряди, і мене під вечір завезли в Зарічне. Тоді розподіляли так, що у кожній групі був один прикордонник і один, скажімо так, хто потрапив у прикордонні війська. Як і в більшості сіл, у с. Прикладники прикордонники розміщувалися на протилежних його сторонах. На виїзді з села стояли білоруси, а на в’їзді наші». 

За всі роки існування загін тричі змінював свою назву. З 20 жовтня 1992 р. – Луцький загін прикордонного контролю. З 2 листопада 1999 р. – Волинський прикордонний загін, а з 29 лютого 2000 р. – Луцький прикордонний загін. У 2004 р. остаточно сформувалася ділянка його відповідальності – 545, 5 км.

За результатами оперативно-службової діяльності в цілому наш загін є одним із лідерів серед усіх загонів Державної прикордонної служби. На сьогодні майже півтори тисячі військовослужбовців та 200 працівників захищають український кордон на ввірених їм посадах.

Т. в. о. начальника Луцького прикордонного загону полковник Микола Скарвінко справедливо зазначив: 

«Роки становлення загону були нелегкими. Але завдяки мужності, відповідальності, професіоналізму особового складу, головне завдання – надійна охорона державного кордону – виконується на належному рівні». 

За високий професіоналізм та витримку, сумлінне виконання службових обов’язків оголосили подяку Луцького міського голови майору Юрію Свідару та лейтенанту Андрію Панасюку, а також подяку голови облдержадміністрації майору Оксані Ляшук та старшому прапорщику Олександру Прусу. 

Зачитали і привітальну телеграму від голови Державної прикордонної служби, а також привітання від начальника Північного регіонального управління. Нагородили 18 військовослужбовців грошовими преміями на загальну суму 14800 грн та оголосили подяку 15 військовослужбовцям і 4 працівникам.

Відзначили і тих, хто працює з перших днів заснування: діловода відділення пально-мастильних матеріалів Світлану Стаднюк та водія інженерно-технічного відділу Василя Москвича, а також інших ветеранів.

Згадали та вшанували пам’ять полеглих побратимів – молодших сержантів Сергія Гулюка та Сергія Киричука, які до кінця виконали свій священний обов’язок у зоні проведення АТО.

З благословенним словом виступив Отець Миколай із храму УПЦ Київського патріархату Юрія-Переможця, що знаходиться на території частини.

А доповнив атмосферу свята оркестр прикордонників, якому у цьому році виповнилося 56 років.