22 червня. Чергова річниця від початку радянсько-нацистської війни. І – черговий день продовження нової битви з агресором – путінською ордою, що насувається зі Сходу. І саме цього дня в полі уваги суспільства з’явилися особи та події, які в той чи інший спосіб асоціюються або з війною, або з миром.
Отже, зранку 22 червня Президент Петро Порошенко із наближеними до нього особами в Києві покладав вінки та квіти до Вічного вогню біля Монументу невідомому солдатові. Говорив про те, що необхідно вивчити уроки минулого, подолати новітнього агресора і, консолідувавшись, гідно прийняти новий історичний виклик.
У цей самісінький момент, але в іншій географічній точці земної кулі, громадянин України Віктор Янукович уперше після втечі з України спілкувався із закордонним журналістом. Російськомовному співробітникові британської телевізії ВВС Віктор Федорович, якого позбавили титулу глави держави, але залишили нашим співгромадянином, розповідав про криваві події Майдану, анексію Криму, те, що Донбас повинен залишитися в складі нашої держави… А ще торкнувся делікатної теми – резиденції в Межигір’ї…
«А що погано в тому, що я підтримував страусів?! Тобто підкормлював тих страусів? Ну вони там жили… Просто жили…» – серед іншого зауважив екс-диктатор.
Треба такому ж статися: саме в цей момент і саме в Межигір’ї автор цих рядків здійснював ознайомчий візит! І ось вони – багатостраждальні страуси, про які згадала людина, прізвище якої починається фактично з останньої букви алфавіту – «Я».
Щоб сьогодні потрапити в колись надсекретну обитель пана Януковича, вже не потрібно його особистого запрошення чи спецперепустки на якийсь неформальний захід із його участю. Стихія Майдану таки прорвала колись неприступний бастіон, і після втечі його володаря резиденція опинилася фактично під контролем і досі невідомих осіб. Це вони спустошили гігантський льох із колекційними винами, котрі мав випити Віктор Федорович. Це вони зварили та з’їли раки, котрі вирощувалися в спеціальній водоймі та після вилову зберігалися в іншому бункері… Це вони, врешті-решт, пограбували найцінніше майно вигнанця і прихопили із собою сумнозвісний батон зі щирого золота… Щоправда, для зовнішньої охорони тепер використовують солдатів Нацгвардії. А от усередині, де колись на благо Віктора Януковича працювало 800 осіб обслуговуючого персоналу (освоювали 1,5 млн грн щодня!), господарює невідь-хто…
Одні продають вхідні квитки вартістю 50 грн із людини, де написано, що це – благодійна допомога. Інші проводять на електромобілях екскурсії, не видаючи жодних квитанцій (такса така сама – 50 грн). А треті – ті, хто в уряді, роблять вигляд, що народне майно, яке перебуває на балансі КМУ, використовують ефективно та на користь суспільства…
Що вам сказати про «осине гніздо Януковича»? Вражають помпезність, дорожнеча та… відсутність естетичного смаку в його колишнього господаря, який так боявся за своє життя, що встановив довкола батареї військ протиповітряної оборони, у водах Київського моря на Дніпрі – сторожові катери, запровадив семикратне очищення повітря, що надходило в «Хонку», а підступи до берега перегородив металевою сіткою.
Невідомо, навіщо йому був потрібен, наприклад, змайстрований під середньовічний вітрильник дерев’яний кораблик, який не здатний плавати? Навіщо цілі хмари качок, що й досі довірливо чалапають до людей? Десятки ставків із рибою різноманітних видів? Рослини та дерева з усіх куточків світу? Скульптурні композиції за мотивами «Останнього дня Помпеї?». Власне, ті ж страуси, що, за переконанням доморощених екскурсоводів, підростали для того, щоб потім у вигляді екзотичних страв наповнити доволі великий шлунок Віктора Федоровича?
Дещо, до речі, втікач не встиг добудувати за власні гроші чи отримати, як гольфполе від Ріната Ахметова, в подарунок. Наприклад, гігантський будинок для меншого сина з гаражем майже на сотню автомобілів…
Те, що залишилося, вражає не лише помпезністю, але й неприкаяністю. Так і не ясно, чому балансоутримувач в особі КМУ на чолі з Арсенієм Яценюком досі не розмістив тут чогось путнього? Наприклад, центру для лікування та реабілітації учасників АТО або бездомного табору «Артек»? Нехай, наприклад, у резиденції, де одного разу ночував Владімір Путін (після чого будинок отримав назву «Путінський»), розміщувався якийсь корпус для проживання українських героїв чи їхніх дітей, а не щоб тут, як зараз, «ганяли чаї» невстановлені особи як у камуфляжній формі, так і без неї.
Словом, теми війни, Межигір’я та людей із прізвищем на букву «Я» за дивним збігом обставин переплелися саме 22 червня. Одне тривожить: таких у нас набагато більше, ніж та одна-єдина особа, що колись була правителем Межигір’я та намагалася стати тираном України. І маєтки вони розбудували не тільки на цих схилах Дніпра… Та яким би не було в них прізвище, про останню букву забувати нікому не слід…
Володимир ДАНИЛЮК.