Памʼятник Олександру Мацієвському в м. Ніжині на Чернігівщині, яке стало для нього рідним. Звідси патріот добровільно мобілізувався в Мили оборони і в складі ви рушив на фронт.
30 грудня 2022 р. на Соледарському напрямку з воїном був втрачений зв’язок. Згодом путінські головорізи показали відеозапис, на якому зафіксовано розстріл беззбройного українського військовослужбовця, який перед смертю встиг викурити останню сигарету… А останніми словами були «Слава Україні!»… Оскаженілі головорізи розстріляли його автоматною чергою впритул…
Встановлення особи полеглого дало результат: ним виявився солдат 119 Окремої бригади Територіальної оборони ЗСУ Олександр Мацієвський. За посадою він був снайпером, але в тому останньому бою біля с. Красна Гора виконував обов’язки автоматника. Стримував наступ окупантів у складі групи з 5 українських воїнів. Лише у лютому 2023 року тіла Олександра Мацієвського і 2 його мертвих побратимів ворог передав на українську сторону…
Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) відповідним указом Президента України Володимира Зеленського «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» він був удостоєний 13 березня 2023 року.
Останній спочинок Герой знайшов у рідному м. Ніжині, де в центрі і встановлено величний монумент на його честь.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з відкритих джерел та Павла КРИВОВ’ЯЗА: таким був Герой України; пам’ятник Олександрові Мацієвському у м. Ніжині.