Для гімназистів із Ратного жарти стали засобом від усіх проблем.
Побачивши юних ратнівчан на сцені Луцького палацу культури, не могла не
познайомитися з ними ближче. Адже хлопці й дівчата несли такий позитив, що аж
кортіло дізнатися: звідки стільки оптимізму?!
«А чого журитися?» – риторично запитують мої співрозмовники. Можливо, там,
у дорослому житті, проблем у них додасться. Але в 17 років життя прекрасне. Тож
варто спішити ним насолодитися.
– Для нас найбільша радість – виступати, – продовжуємо бесіду. – Хтось іще
змаленьку, а хтось – у більш зрілому віці (і дружно сміємося, – авт.)
став почуватися артистом. От ми й вирішили об’єднатися в команду з колоритною
назвою «ЧП».
– Це така гра слів, – пояснюють хлопці. – Адже спершу ми згуртувалися для
участі в турнірі юних інспекторів дорожнього руху. Тож таким чином обіграли
російську абревіатуру «Чрезвычайное происшествие» і оптимістичне українське
«Через перепони».
Своїм капітаном юні «чепісти» обрали Оксану Андросюк. І не тому, що вміє
голосно свистіти й дорогу переходить лише на зебрі. Основна причина – сценічний
досвід дівчини.
– Вона – золотий голос Волині, – не без гордості кажуть парубки. Причому це
не метафора, а реальний титул!
Із пелюшок тренуючи голосові зв’язки, Оксана вже з першого класу почала
виходити на сцену. А наполеглива робота над вокалом допомогла ратнівчанці
здобути перемоги на районному, обласному, навіть всеукраїнському рівнях.
– Та найбільш вагомим своїм здобутком вважаю гран-прі фестивалю «Летавчанка
збирає друзів», який відбувався в місті Хмельницькому, – зауважує юна артистка.
Отож, із таким козирем, як Оксана Андросюк, ратнівські чепісти стали
підкорювати сцени спершу свого району, а потім і всієї Волині. Причому аргумент
мали залізний.
– У Ратному є дві школи. Наша гімназія – під номером один. Тому справою
честі вважаємо першими лишатися не тільки за номером, – пояснюють учні. – Ми зі
школою номер два постійно перетягуємо ковдру суперництва. Це стосується успіхів
у навчанні, спорті, конкурсах і фестивалях. Нам завжди хочеться втерти їм носа.
І саме бажання лишатися лідером постійно допомагає нам на шляху до нових
перемог.
До таких, наприклад, як участь у турнірі «Знайди себе у світі професій»,
який проводиться спеціально для випускників і має на меті допомогти
старшокласникам вибрати майбутню спеціальність.
– Коли фахівці центру зайнятості запропонували нам спробувати себе у такому
проекті, ми охоче зголосилися, – розповідає ще одна артистка, Ірина Ващук. –
Чому б і ні, коли є команда й бажання виступати.
– Просто тут потрібно було розширити свої знання, – додає Оксана Андросюк.
– Раніше ми зосереджували увагу на правилах дорожнього руху, на особливостях
роботи даішників. Тепер же мусили дізнаватися про всі робітничі професії, про
ситуацію з ринком праці, про те, чи легко людині з вищою освітою знайти роботу.
Тобто під час підготовки до турніру ми ще й власний кругозір розширили, почали
всерйоз задумуватися над питаннями, які раніше здавалися нецікавими.
А ще зумисно для конкурсу гімназисти назву команди придумали. Бо ж яке може
бути «ЧП», коли в центрі уваги – кадрове питання. Відтак у Ратному з’явилася ще
одна команда із двозначною назвою «Кадри».
– Справді, кадрами ми ще з дитинства стали. Нас хлібом не годуй, дай якусь
витівку утнути, – жартують хлопці. – Тож нова назва відразу всім сподобалася.
А от щоби цікаві виступи підготувати, учням доводиться постійно і плідно
працювати. Бо, зізнаються, плагіатом не займаються. І на кожному жарті сміливо
можна ставити «Made in Ratno».
– Коли якусь влучну фразу чуємо, відразу стараємося записати. Навіть
спеціальні блокноти із собою носимо, – зізнаються «кадристи». – Буває,
придумаєш дотепне щось – а тут урок. Обережненько записника дістаєш і нотуєш,
щоб, бува, котрийсь із жартів із голови не вилетів.
Костюми та сценічні образи команда теж собі придумує сама. Тож ким тільки
не були її учасники. А шкільна самодіяльність без них узагалі не обходиться.
– Нас не лише вся гімназія знає. Ідеш, буває, вулицею Ратного і чуєш:
«Дивись!Дивись! Це ж ті, що вчора виступали!» – зізнаються дівчата.
– Автографів іще не беруть, та сфотографуватися вже просять, – чи-то
серйозно, чи-то жартома хваляться хлопці.
– То ви зірковою хворобою устигли заразитися? – питаю.
– Та ні. Хоча слава – це ду-у-уже приємно.
– От тільки часу вільного багато забирає. То репетиції, то виступи. Навіть
у соцмережах не встигаєш «повисіти». А ще ж і вчитися мусимо, – зауважують
співрозмовники.
Але з навчанням у «кадристів» – все «о’кей». Принаймні так мене запевнили.
– У нас і відмінники, і хорошисти. Один хлопчина навіть на виступ сьогодні
не приїхав, бо до олімпіад готується. Та ми не ображаємося. Навпаки раді, що на
обласному етапі виборов третє місце з англійської і друге – з математики. Хай
ще й таким чином рідну гімназію прославляє… До речі, ось Вадим Кіперчук теж
якесь призове місце зайняв, – і надають слово самому переможцеві:
– Так, на районній олімпіаді з географії здобув перше місце, а на обласній
– друге, – скромно каже 9-класник. – Але на репетиції і виступи час усе одно
знаходжу. Бо дуже ця справа подобається.
– Шкода тільки, – зізнаються співрозмовники, – що потім мусиш додатково
займатися, факультативи відвідувати, по ночах над книжками сидіти. Тому тут
варто подякувати завучу школи Марії Кошелюк, яка нам допомагає, стимулює.
– Але не думайте: оцінки не «натягує». Гімназія у нас серйозна. І до
навчального процесу всі ставляться з великою відповідальністю, – пафосно
зауважує один із «кадристів», і весь гурт ледь не падає від сміху.
Та хай життя артиста не зовсім просте, зате й бонусів немало приносить,
переконані школярі. Це ж і слава, й весела компанія, і навіть перспектива
хорошу роботу отримати!
– Багато хто з команди «ЧП» спершу про даішників тільки зі сцени
розповідав, а сьогодні сам стоїть із жезлом на дорозі і вже без жартів контролює
водіїв та пішоходів. Тобто людям веселим та кмітливим у житті набагато
простіше.
Оксана БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.