«Посади калину» – меморіальна акція лісівників
Волині
Волинь – один із найшанованіших країв багатьох народів.
Тут попри корінних українців жили поляки, литовці, білоруси, росіяни, чехи,
караїми, євреї, німці, цигани, представники інших національностей. Та мало хто
знає, що цей край часто ставав арено кривавих імперських воєн, а відтак і
каральних акцій чи й місцевих локальних конфліктів. До сьогодні збереглися
перекази про золотоординські загони, набіги татарів, залишилися сліди
українсько-польських змагань, перебування Наполеонівських військ, походили тут
і фронти Першої та Другої світових воєн. На волинській землі попри військовиків
різних часів та армій знайшли останній спочинок і багато мирних жителів, що загинули
у ті роки. Їх могили – тепер чи не єдині свідки тих жорстоких часів, а
доглядають за ними лісівники. Ми не раз писали, як вони бережуть пам’ять про
загиблих, упорядковують і доглядають невеличкі військові кладовища та поодинокі
могили. Ось і напередодні Різдвяно-новорічних свят, користуючись теплозим’ям, за
рішенням начальника Волинського ОУЛМГ Олександра Кватирка, лісівники упорядкували
кладовища і окремі могилки, що знаходяться у їх угіддях. А щоб пам’ять про цих
людей продовжувала жити, біля кладовищ, могил, на місцях спалених сіл та
хуторів лісівники за давньою українською традицією залишили «калинові послання»
наступним поколінням. Акцію за пропозицією першого заступника начальника Волинського
ОУЛМГ Руслана Войцеховського назвали «Посади калину». До неї долучилися усі
державні лісогосподарства.
– В роки другої світової війни 1939-1945 років територія
України зазнала великих руйнувань, втрат як матеріальних, так і безлічі людських життів, – мовить директор ДП
«Городоцьке ЛГ» Віктор Данилюк. – Пам’ять про загиблих буде вічно жити в обелісках, меморіалах,
музеях, або просто в домашніх
фотоальбомах, про всіх: відомих і невідомих. Та калина біля чиєїсь могилки – це
особливо щемний і душевний знак. У наших лісоугіддях є поховання, про які,
можливо, одні лісівники і знають – упорядковують і доглядають. Як правило, ми
це робимо напередодні Великодня, провідної неділі, Дня пам’яті та примирення.
Цьогоріч, зважаючи на те, що зима видалася без снігу, теплою, а напруга з
роботами трохи спала, ми з розумінням підтримали ініціативу керівництва
лісогалузі Волині і долучилися до акції «посади калину». Висловлю думку, що
ініціативу волинян підтримають лісівники та громадськість інших областей і ця
акція стане всенародною.
Цими днями городоцькі лісівники посадили калину у пам’ять
про десантників.
– На території Лишнівського лісництва ДП «Городоцький
лісгосп» поблизу місцевого кладовища споруджено невеликий обеліск на місці
розстрілу десантників, – розповідає інженер лісових культур ДП «Городоцьке ЛГ»
Олена Некришевич. – Вони спустилися на парашутах у селі Набруска. На той час, у
1943 році, як розповідали очевидці, лінія фронту проходила на межі Маневицького та Камінь-Каширського районів.
Німецькі війська саме були в селі Обзир. Радянські десантники мали секретне завдання, яке
планували провести із партизанським
загоном. Хтось дізнався про перебування радянських солдат в селі, та повідомив
про цю подію німецьким офіцерам в Обзир.
Бій був недовгий, із чотирьох бійців живим вдалось
вибратись лише одному.
Саме на місці розстрілу селяни встановили пам’ятний
обеліск, доглядають за ним впродовж 75 років. Розповідають старожили про те, що
десантник, що вижив колись
приїздив на місце загибелі своїх побратимів.
– На жаль, імена та прізвища людей, які віддали своє
життя у визвольній боротьбі, – завершує свою розповідь Олена Степанівна, – не
відомі місцевим мешканцям.
Разом із майстром лісу Лишнівського лісництва Володимиром
Шумиком Олена Некришевич висадили біля священного місця кущі калини як символ
вдячності українського народу всім полеглим у боротьбі із загарбниками…
Лісівники ДП «Горохівське ЛМГ» в ці дні також долучилися
до лісівничої акції.
Біля могили у Перемильському
лісі, вона знаходиться у кварталі
243,
виділі
14. Тут калину садили голова Перемильської сільської ради Надія ДмитрівнаМаселко і
майстер лісу Берестечківського лісництва Микола
СтепановичСай.
У Горішнянському
лісі, де в кварталі 217 є також
поховання, деревце пам’яті разом із майстром
лісу Берестечківського лісництва Петром
Олександровичем Герасим’юком садила
секретар
Горішнянської сільської ради Людмила Кушнірук.До цієї акції
долучилося також і Ново-Зборишівське
лісництво. Посадили ялинки та калину голова Галичанської сільської ради Надія Володимирівна Харчук та майстер лісу Олександр
Євгенович Циринюк. В урочищі Коритницька
дача(квартал 81)разом із помічником лісничого Вадимом
Ярославовичем Стасюкомбіля могили
калину садила також
ЮліяДядук.
Є поховання і в лісових масивах ДП «Камінь-Каширське ЛГ».
Зокрема, біля рекреаційного пункту «Щирба» – квартал 31 Добренського лісництва
–лісівники вже багато років разом з учнями та педагогами Видричівської ЗОШ доглядають
за могилою працівника райкому комсомолу, вихідця зі східних областей, на
прізвище Голубенко Л. І. Він загинув тут
у 1944 році. У Пнівненському лісництві (квартал 11) в урочищі «Біля забитих»
свого часу був встановлений пам’ятний хрест 60-ти загиблим воїнам УПА. Цю
частину лісу в народі називають «Біля забитих», вона стала місцем паломництва і
української жалоби, й також не забута лісівниками. А в урочищі Ставки Велико-Обзирського
лісництва цього ж держлісгоспу у кварталі 34 встановлено пам’ятний знак полякам,
які трагічно загинули в 1943 році. Біля всіх цих поховань лісівники висадили
калини.
Акція «Посади калину»
У Любешівському районі попри лісівників ДП «СЛАП»
Любешівагроліс» та ДП «Любешівське ЛМГ» до акції «Посади калину» долучилися
також в.о. старости Бихівського старостинського округу Сергій Степанович
Андрусик, в. о. старости Деревківського старостинського округу Віталій Миколайович
Шостак та депутат Любешівської ОТГ Микола Федоровича Мокич. Разом посадили
калину біля могили солдата УПА Івана Кириловича Якимчука, що в кварталі 29,
виділі 19 Деревківського лісництва ДП «Любешівське ЛМГ » та біля пам’ятного
знаку в селі Деревок, де партизани за підтримку УПА замордували та спалили
мирних жителів с. Деревок.
Працівники ДП «Маневицьке лісове господарство»
облагородили могилу січового стрільця в смт Маневичі та облаштували
рекреаційний пункт поблизу Польського кладовища в с. Костюхнівка.
Могила січового стрільця знаходиться при дорозі траси
Маневичі-Любешів, розміщена в обході лісника Маневицького лісництва у кв. 4
вид. 37.
Облагородження відбулось під керівництвом помічника
лісничого Олександра Грищука. Спільно з майстром лісу Олександром Остапчуком
була прибрана територія навколо могили, пофарбована огорожа, встановлено
дерев’яну лавочку, до посадки декоративних кущів підключились вихованці
Маневицького шкільного лісництва.
До речі, Українські січові стрільці – це добровільне
національно-військове формування у складі австро-угорської армії в роки Першої
світової війни. Значну частину їх діяльності складала культурно-освітня робота
на теренах Волині.
Українці на початку століття щоразу частіше почали
ставати на захист власних інтересів, значна частина наших земляків тимчасовим
союзником розглядала Австро-Угорщину. Популярності набирала ідея створення
війська, яке боротиметься за волю України, хоч і під прапорами чужої імперії.
Так, на заклик Головної Української Ради було створено легіон Українських
січових стрільців (УСС). Патріотична молодь добровільно приєднувалася до цього
формування. Втім, за законом, до легіону могли вступати лише ті, хто не може
бути призваний до офіційної служби. Адже більшість галицьких українців воювала
у складі регулярних підрозділів австро-угорської армії.
Лісничий Куклинського лісництва, Сергій Секида разом із
майстром лісу Федінчиком Олександром облаштували рекреаційний пункт, який
знаходиться поблизу Польського цвинтаря у кв.6, вид. 14. Ними було змайстровано
та влаштовано дві просторих дерев’яних бесідки, замінені дерев’яні лавки та
висаджені кущі декоративних рослин. Щоліта на цьому місці відбувається
таборування польської та української молоді, а відтепер їх відпочинок буде ще
комфортнішим.
До слова, колись занедбане військове кладовище поблизу
Волинського села Костюхнівка за кілька останніх років поляки перетворили на
справжній меморіальний комплекс. Під час Першої світової війни тут схрестили
зброю дві імперії: Австро-Угорська і Російська. І саме з Костюхнівки, що на
Маневиччині, розпочалася незалежність Другої Речі Посполитої. Волинські
лісівники, до речі, разом зі своїми польськими колегами тут влаштовували
спільні поминання полеглих.
Лісівники ДП «Прибузьке лісове господарство»
Крушинецького та Забузького лісництва разом з працівниками ОТГ та, зокрема, її депутатом
Сергієм Андрійовичем Хоміком прибрали та посадили по два кущі калини біля
Пам’ятників воякам УПА в с. Власюки та
с. Рогові Смолярі.
Акція «Посади калину» в ДП «СЛАП Ратнеагроліс» вилилась у
поминальний захід. До могили, що знаходиться в угіддях Ратнівського лісництва (кв.
6, вид. 29) поблизу села Кортеліси, прибули голова та секретар Кортеліської сільської
ради В. І. Жигаревич та Т. Р. Наумук, головні лісничі ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» та
ДП «Ратнівське ЛМГ» О. А. Гордійчук та І. М. Оніщук, лісничий Кортеліського лісництва
ДП «Ратнівське ЛМГ» М. В. Оніщук. Тут
8 листопада 1943 року окупанти стерли з лиця землі хутір
Попливці. Було не просто знищено 10 дворів, а й розстріляно та спалено 70
жителів.
В угіддях Ратнівського лісництва ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» (кв.
23, вид. 90) знаходиться меморіальний комплекс «Жертвам розстрілу євреїв» фашистськими
окупантами у 1941-1944 роках. Про них також зберігають пам’ять лісівники. На їх
заклик вшанувати пам’ять загиблих відгукнувся
Також сільський голова Прохідської сільської ради О. В Гресик.
Очільник місцевої громади разом із головними лісничими ДП «СЛАП «Ратнеагроліс» та
ДП «Ратнівське ЛМГ» О. А. Гордійчуком та І. М. Оніщуком, лісничим та майстром
лісу Ратнівського лісництва С. Я. Кушом та Р. В. Харкевичом і висадили кущі
калини.
Свого часу саме завдяки
спільним зусиллям місцевих громад та лісівничих колективів були впорядковані
місця поховань часів Другої світової війни у масивах ДП «Колківське ЛГ» та ДП
«Цуманське ЛГ», зокрема в урочищі «Кривий ліс», де встановлено пам’ятний знак
на місці розстрілу єврейських сімей, у лісовому масиві Градівського лісництва
ДП «Колківське ЛГ» (могила повстанців між селами Копилля і Боровичі), в урочищі
Лопатень, де й дотепер діють музеї Волинського лісу та партизанської слави, військове
кладовище полеглих кавалеристів на межі Волинської і Рівненської областей (біля
с. Горинь у масивах Горинського лісництва ДП «Цуманське ЛГ») і чимало інших
часто безіменних могил та кладовищ.
У ці дні до них знову прийшли
лісівники.
– Висаджені калини – не тільки
наша скромна данина тим людям, які жили тут, чи за якихось обставин потрапили
на нашу землю і тут знайшли свій спочинок, – мовить роздумливо начальник
відділу лісового господарства Волинського ОУЛМГ, голова облорганізації ТЛУ
Борис Бабеляс. – Це й вчинок, який свідчить про високий моральний дух лісівників.
За що ми дуже усім вдячні. Спасибі також представникам ОТГ, місцевих громад,
депутатам, юним лісівникам, які долучилися до збереження пам’яті про наших
попередників.
«Калинова пам’ять» – не тільки
символ особливої української шани до загиблих, а й нагадування про значущість
цієї пам’яті для живих.
Сергій
ЦЮРИЦЬ.