У ці весняні дні майже 200 років тому стартувала реалізація ідеї спорудити на Дніпрових кручах української столиці пам’ятник рівноапостольному князеві Володимиру. Знадобилося 20 літ, щоб відібрати з усіх проєктів найкращий та урочисто освятити та відкрити постамент та статую. Цікаво, що основні конструкції були доставлені… з росії. А виграв проєкт… етнічного німця!
Отже, 15 квітня 1833 року з Києва до Санкт-Пєтєрбурга (тодішньої столиці російської імперії) надійшов лист президенту Імператорської Академії мистецтв Алєксєю Олєніну від представника російської окупаційної влади, київського генерал-губернатора Васілія Лєвашова з проханням створити пам’ятник Святому Володимиру для міста Києва. «Чєлобітная» про залучення провідних скульпторів надійшла і на ім’я імператора ніколая першого.
Російський генерал-губернатор Києва Васілій Лєвашов.
Ідея сподобалася. І закрутилося мистецько-бюрократичне колесо.
Кілька визначних скульпторів від участі відмовилися. Декілька ідей, як наприклад, пропозиція Васілія Дємут-Маліновского, подобалися, але автори не поспішали їх реалізовувати…
У 1848 році помер і Васілій Лєвашов, так і не дочекавшись втілення в камінь та метал своєї далекосяжної ідеї…
Нарешті терпець самодержця увірвався, і в 1850 р. він доручив завершити реалізацію проєкту Пєтру Клодту фон Юргенсбургу. Наступного року той прибув у місто Київ, і «прив’язав» майбутній пам’ятник до місцевості.
Чавунний постамент відлив купець Новіков із Калуги. 24 березня 1853 року чавунні деталі п’єдесталу із Калуги доставили в Київ водою. Взимку із Санкт-Пєтєрбурга відправили й скульптуру. Пьотр Клодт фон Юргенсбург власноруч опікувався цим, тож із Москви роботу везли на возах, запряжених шестериком коней.
Пьотр Клодт фон Юргенсбург.
«Дорогою відбувалися деякі події, що призвели до втечі людей, тож, Пьотр Клодт фон Юргенсбург, німець за походженням та освітою, кілька діб самотужки охороняв скульптуру. Далі доставку затримувало бездоріжжя. Частина деталей узагалі загубилася», – пише «Вікіпедія».
Як монтували багатотонні конструкції, наразі невідомо. Але в останній момент проти пам’ятника виступив… Київський митрополит Філарет!
Він вважав, що встановлювати на берегах Дніпра «ідола» на честь найвідомішого борця з «ідолопоклонством» було зневагою до Православної церкви!
Врешті, човникова дипломатія дала результат: митрополитові схвалили проєкт спорудження Володимирського собору, який тривалий час лежав без руху, а той уже не заперечував проти відкриття пам’ятника Рівноапостольному Князеві Володимиру.
Урочистості відбулися 15 вересня 1853 року.
1910 рік.
З тих пір монумент і стоїть, повернутий обличчям на агресивний схід, тримаючи великого хреста. Пережив війни та революції. Значить, буде він свідком і новітньої Перемоги українців над невдячними нащадками московського царства.
Іван ЛІАН.
На фото автора та з «Вікіпедії»: пам’ятник у наш час; російський генерал-губернатор Києва, автор ініціативи; скульптор та архітектор Пьотр Клодт фон Юргенсбург; рівноапостольний на схилах Дніпра у 1910 році.