Після першого туру виборів Луцького міського голови лідер кардинально змінив свій імідж і, відмовившись від партійних трафаретів, зробив ставку на особистість та закликав людей разом захистити рідне місто.
Другий тур виборів 15 листопада 2015 р. в обласному центрі увійде в підручники з проведення волевиявлення громадян та організації агітації основними учасниками процесу як яскравий приклад здатності не втратити здобутки, а, проаналізувавши упущення, здійснити справжнє прискорення на фініші непростої виборчої дистанції.
За наявності великої кількості різних претендентів на посаду керівника найголовнішого волинського міста перший тур, який відбувся 25 жовтня ц. р., явно окреслив лідерів та аутсайдерів. Друга категорія чи не одразу не розглядалася реальними претендентами на «булаву» Луцького міського голови, а в умовах жорсткої конкуренції навіть на загальнодержавному рівні «Українського об’єднання патріотів» (УКРОПу) з представниками правлячої коаліції призвела, в принципі, до закономірного підсумку: ніхто з лідерів не набрав більш як половину голосів виборців, що взяли участь у волевиявленні. У Миколи Романюка було 39,9%, в Олександра Товстенюка – 32,8%.
Символічно, що за підтримки екс-народного депутата від Луцького округу №22, недавнього голови Одеської облдержадміністрації Ігоря Палиці представники УКРОПу на виборах депутатів Луцької міської ради набрали найбільшу кількість голосів на 41-й із 42-х дільниць, і хоча їхніх представників в органі місцевого самоврядування буде менше (лише 15, таке вже в нас заплутане нове законодавство), проте симпатії лучан були явно не на користь списку «Солідарності» («Блоку Петра Порошенка»), який очолював Микола Романюк (у нього фракція в міськраді буде набагато скромнішою).
Паралельно з цим розгорнулася безпрецедентна кампанія розслідувань та звинувачень щодо можливого підкупу виборців та використання адмінресурсу тими чи іншими посадовцями. Найцікавіше, що в результаті нічиєї провини правоохоронці так і не довели, тож до кримінальної відповідальності не притягнули. А раз так, то й говорити на цю тему немає жодного сенсу. Хіба що пригадаємо гучний скандал у прямому ефірі ТРК «Аверс» увечері 13 листопада, коли ведучий Олег Величко, почувши звинувачення від Олександра Товстенюка в заангажованості на користь опонента, спересердя назвав його «пацаном»…
Відтак, усе мав вирішити тур другий. Основна проблема і Миколи Романюка, і Олександра Товстенюка полягала в тому, щоб спонукати союзників на попередньому етапі таки прийти на виборчі дільниці, а також залучити до своїх лав тих, хто проігнорував попередній шанс для голосування або підтримував якусь третю кандидатуру. Як кожен кандидат на посаду Луцького міського голови спрацював у цьому сенсі, які акценти розставили їхні передвиборчі штаби, таким і виявився результат.
Микола Романюк не міг, як його опонент, взяти на озброєння цілком слушний та дієвий лозунг «Довіряєш Ігореві Палиці – голосуй за Олександра Товстенюка!» хоча б тому, що по суті своїй на Волині сам є лідером, а тому відсутній крейсер, за яким треба рухатися в фарватері. Мало того, оскільки його кандидатуру висунула міська організація партії «Солідарність» («Блок Петра Порошенка»), то Микола Ярославович ніс на своїх плечах подвійний тягар. З одного боку, він повинен був довести лучанам, що весь позитив, реалізований за попередніх 5 років, був досягнутий не завдяки якійсь політичній силі (варто нагадати, що в 2010 р. його висунула місцева організація «Сильної України» на чолі із Сергієм Тігіпком), а став реальним виключно завдяки його сумлінній роботі та співпраці з депутатським корпусом міськради. З іншого, явна асоціація з чинною владою, котра за короткий проміжок часу встигла розгубити популярність та накоїти помилок, зв’язувала Миколі Романюку руки та примушувала відповідати за той негатив, до якого він насправді не має жодного стосунку.
Мабуть, саме цим пояснюється зміна акцентів, яка найяскравіше проявилася навіть у використанні інших кольорів та закликів у наочній агітації. Тому до 15 листопада Микола Романюк підійшов оновленим, тоді як Олександр Товстенюк – таким, як був. Як показали результати волевиявлення, команда Миколи Ярославовича спрацювала ефективніше, а тому з повним правом може святкувати перемогу та складати плани роботи на наступну п’ятирічку.
Щодо Олександра Товстенюка, то для цього молодого політика виборча кампанія була першим серйозним випробуванням. В усякому випадку, Ігор Палиця, який пропонував лучанам саме цю кандидатуру і всіляко її підтримував, може не сумніватися: на перспективу (якщо нічого кардинально не зміниться) Олександр Віталійович буде серйозним політичним гравцем і з ним доведеться рахуватися багатьом.
На цю думку наштовхує не лише відчутна присутність представників УКРОПу в міській раді, але й фактично тотальне представництво цієї політичної сили від виборців Луцька в обласній раді та сумарно найбільша кількість однодумців у найвищому представницькому органі влади нашого краю, яка от-от створить однойменну фракцію та буде одним із основних гравців формування нової більшості та призначення голови та заступників.
Повертаючись до луцьких реалій, можна не сумніватися, що буквально з першої сесії вдруге поспіль обраному на посаду Луцького міського голови Миколі Романюку доведеться непросто. Насамперед, враховуючи якісний та партійний склад новообраної ради, де більшість належить його опонентам. Окрім того, з часів головування Антона Кривицького відомо, що під час другої каденції дуже важко зважитися на різкі, але вкрай потрібні зміни, насамперед, у системі підбору та розстановки кадрів, але без змін важко сподіватися на успішну роботу (оскільки доведеться більшість проблем перебирати на свої плечі).
Але пам’ятаючи про аналогічну ситуацію зі строкатим партійним представництвом депутатів міськради п’ятирічної давнини та «короткою лавкою» претендентів на роботу у виконавчих структурах, можна не сумніватися: Микола Ярославович знайде порозуміння з більшістю представників громади та зробить ставку не на імена, а на професіоналізм.
Тим паче, як свідчить політична історія, в природі не існує ні вічних ворогів, ні вічних союзників…
Володимир ДАНИЛЮК.
На фото з архіву та Романа УСТИМЧУКА: Микола Романюк – на агітаційній продукції під час другого туру, яка спрацювала краще, ніж та, що створили для першого ; напередодні виборів Луцького міського голови учасники повторного волевиявлення зверталися до лучан із різними аргументами.
P.S. За результатом офіційного підрахунку голосів на виборах Луцького міського голови 15 листопада 2015 р. Микола Романюк набрав 57%, а Олександр Товстенюк – 43%.