Про забудову на вул. Конякіна-Гордіюк можна писати роман,
розділити його на частини й уважно простежити, чим саме завершується кожен із
розділів. І ця історія могла би стати навчальним посібником із непростої науки
– мистецтва пошуку компромісу між владою, громадою та бізнесом. Незважаючи ні
на що, в Луцьку його вдалося знайти!
Депутати
Луцької міської ради нещодавно затвердили детальний план забудови території на
згаданих вулицях міста. Врешті забудовник – а це ПрАТ «Луцький домобудівельний
комбінат» – уже може брати містобудівні умови, і розпочинати будівництво.
А той проект
– розкішний! На 3 га території буде сучасний житловий комплекс – чотири
багатоповерхівки, між якими, крім футбольного поля, у проекті також
баскетбольні та волейбольні майданчики, а ще – тренажери вуличного типу, дитячі
майданчики. Передбачено футбольне поле зі штучним покриттям, окремо –
приміщення, де будуть душові, роздягальні, туалети. Більше того, в цій же
будівлі передбачено комплексний дитячий центр, тобто мамам не доведеться возити
дитину в іншу частину міста, скажімо, на танці чи комп’ютерні курси.
Влада та громада неодноразово зустрічалися, аби врешті вирішити, як бути.
– Все це
буде доступне не тільки мешканцям нового житлового комплексу, але й лучанам із
прилеглих кварталів, – розповідає генеральний директор ЛДБК, член ради
директорів Конфедерації Будівельників України, представник Конфедерації
Будівельників України у Волинській області Руслан Вайман.
Єдине, додає
він, потрібно буде знайти ентузіаста – такого, як Микола Дендіберін (депутат
Луцької міської ради і водночас активіст, котрий курує і розвиває на Волині дитячий
футбол, – авт.), щоб футбольне поле,
майданчики для відпочинку підтримувалися в належному стані.
Житлового
кварталу з таким рівнем комплексної забудови та благоустрою в Луцьку ще ніхто
не будував. Тільки під спортивне ядро і зону відпочинку виділяється близько
6000 м2.
Звісно, не
станемо запевняти, що забудовник жертвує іще однією багатоповерхівкою, котра
була передбачена у попередньому плані забудови, лише з міркувань підвищення
комфортності перспективної забудови, особливо зважаючи на ситуацію, що в Луцьку
вже давно практично немає місць для будівництва, а натомість кількість людей,
які потребують доступного житла, постійно і стрімко росте. Щоб усе зрозуміти, необхідно
трохи екскурсу в порівняно недалеке минуле.
Північний
промисловий район міста у «добу світлого комунізму» – а це 80 р. минулого
століття – займав чималу територію Луцька: це колишній шовковий комбінат,
картонно-рубероїдовий завод, завод синтетичних шкір та інші. Саме в цей період
при розробці генерального плану міста в районі вул. Конякіна-Гордіюк Львівський
промпроект (автор промислових зон – генплану 1980 р.) передбачив будівництво
громадського центру. Однак через відсутність коштів у бюджеті це будівництво
так і не відбулося. І вже в 90-х рр. минулого століття на місці частини громадського
центру (нижче існуючої зеленої зони) за новою схемою забудови передбачалася
житлова забудова – 6 девʼятиповерхівок. І знову через брак коштів звели тільки
один із шести будинків, та і той із 9-поверхівки перепланували в 5-ти(теперішній
будинок на вул. Гордіюк, 20А).
Розпочинав роботи
колишній шовковий комбінат і передав незавершене будівництво управлінню
Міністерства внутрішніх справ області. У 2007-му через розробку містобудівного
обґрунтування за погодженням із Львівським промпроектом місто знову повернулося
до плану будівництва житла в цьому районі. Саме таке цільове призначення
ділянки і закріпили в новому генплані. Але поки все це вирішувалося на папері,
в реальності на тій землі з’явилося щось схоже на футбольне поле. Ну як,
футбольне поле? При всій повазі до громадян, котрі нізащо не погоджуються на зведення
сучасного комплексу, це – шматок землі, з обох країв якої – ворота (про туалет,
звісно, і не йдеться). А далі – малопрохідні нетрі, де смітник іще той! Та й
документів, звісно, на це поле ні в кого ніяких немає.
У 2008 р.
ділянку віддали в оренду ЛДБК. А через рік забудовник розпочав підготовчі роботи.
Та люди стали протестувати. Мотивували тим, що влада у змові з бізнесом
намагається позбавити їх єдиної можливості безкоштовно займатися спортом. Після
багатьох зустрічей та громадських засідань з’явився той проект забудови на
Конякіна-Гордіюк, про який ми вже розповіли – із сучасним спортивним ядром.
Хоча, якщо бути чесними, то це на фоні нинішніх воєнних реалій видається просто
розкішшю…
Але то вже
доконаний факт, тож обговорювати зайве. Та й цей проект забудови розглядали вже
незліченну кількість разів, обговорювали на депутатських комісіях, під час
зустрічей із громадськістю. Як виявилося (це стало відомо під час засідання погоджувальної
комісії, яка напередодні сесії працювала, а потім майже одностайно – 37 із 44 найавторитетніших
людей із усіх сфер життєдіяльності міста проголосували «за» – підтримала проект
будівництва), ЛДБК погодився власним коштом надати 10 квартир учасникам АТО та
воїнам-афганцям! Це буде початком реалізації програми із забезпечення житлом
військовослужбовців в усій Україні! Звісно, ЛДБК й надалі планує успішно втілювати
у життя програму «Доступне житло», коли відбувається сплата 30/70 (30% вартості
сплачує держава, інше – майбутній власник квартири).
Проект, зі
слів забудовник, незважаючи на всі умови, лишається для них привабливим, адже
головне – це збереження робочих місць. Загалом буде 700 квартир. А територія у
три гектари дозволяє все задумане реалізувати.
– В Україні
війна. Наше підприємство постійно підтримує українських військових. Не можу з
об’єктивних причин бути на фронті, але здатен допомагати тут. Наша армія
потребує найнеобхіднішого, починаючи із нормального одягу, не кажучи вже про
озброєння, а тут… Повна відсутність патріотизму, громадянської позиції – а просто
«гра в футбол»… Наш колектив зможе надавати допомогу лише тоді, коли
підприємство буде працювати, – пояснює Руслан Вайман.
Чимало
цікавого розповідають і цифри. Згадана ділянка в оренді ЛДБК уже 7 років. Тож у
бюджет міста підприємство сплатило 500 тис. грн.
Не менш
цікаві й інші розрахунки: наприклад, загальна кошторисна вартість
будівельно-монтажних робіт – 244 млн. грн (враховуючи далеко не нинішній курс
долара), з них близько 36 млн піде на зарплату працівникам – тим же лучанам,
сплатять також іще податків на суму 46 млн, змушені будуть зробити вклад у
розвиток інфраструктури міста, а це – 2,44 млн, та й від оренди земельної
ділянки Луцьк отримає півтора мільйона.
Реалії також
і те, що 300 людей будуть протягом 4 років точно забезпечені роботою і високою
зарплатою (працівники комбінату кажуть, що у них муляр в середньому отримує 5
тис. грн).
Крім того,
не секрет, що ЛДБК – одна з небагатьох фірм, котрі працюють з українською
сировиною: цеглу, всю арматуру та й інші матеріали виготовлятимуть наші
компанії, які, відповідно, теж матимуть роботу. Та й хіба одна країна виходила
з кризи завдяки будівництву? Очевидно, й Україні треба скористатися гарним
досвідом. Добре, що і влада міста, і люди врешті зрозуміли: будинки у Луцьку –
то національне багатство, котре не вивезеш із собою у сусідню державу.
Та й не
вірити цьому забудовнику нема жодних причин. То – не фірма з далекого Кіпру,
котра раптом вирішила зробити благодійність європейському Луцьку, як у нас
часто буває. Прикладів успішної роботи ЛДБК у нашому місті – більш ніж
достатньо: це і комплексна забудова на вул. Федорова, і будинок на вул.
Ветеранів, і комплекс на Гончара, Чорновола, Коперника.
– Ми
навчилися працювати в умовах кризи. Тож якщо сказали, що збудуємо спортивне
ядро, то розіб’ємося, але обіцяне виконаємо. Як і з квартирами для військових.
До слова. Вже
весняного дня спробувала і я прогулятися згаданою зеленою зоною на
Конякіна-Гордіюк, за котру так активно боролися ентузіасти. Можливо, так
склалися обставини, але там тоді не було ні спортсменів, ні жодної мами з
дитиною. Та й мені, чесно кажучи, надовго затримуватися не хотілося – якось
некомфортно у тій «зеленій зоні».
А от
підписані Русланом Вайманом договори про виділення в майбутніх новобудовах
десяти квартир для осиротілих родин афганців та учасників АТО таки тішить душу.
Бо розбудовувати Україну можеш лише тоді, коли реально будуєш: і для тих, хто
на фронті, і для тих, хто в тилу.
Світлана ДУМСЬКА.
Фото автора та з інтернет-ресурсів.