Якось в інтерв’ю газеті Independent Президент
Білорусії Аляксандр Лукашенко назвав британців аборигенами, в яких навіть
немає… Конституції. Важко повірити, але в цьому королівстві й досі офіційно не
написали Основного закону. А от Україна – інша річ! Ми не те що з 1996 р.
успішно (чи не дуже) живемо з Конституцією, а й пішли ще далі – тепер уже
взялися за вдосконалення Основного закону.
Правда,
треба бути відвертими: загалом про свою Конституцію ми знаємо не так і багато.
Хіба переважно те, що на її основі формується законодавство, котре не повинне
суперечити основоположним принципам – конституційним. А ще у нас там прав
предостатньо. Теоретично. Ну й (це вже найочевидніше з очевидного) ми знаємо:
якби кожен дотримувався норм Конституції, то мали би ми державу з фундаментом зразкового
права. Але в тім то й «хитрість», що нам, українцям, не просто треба прописати закон,
а зробити це так, аби обійти його було нелегко. Навіть тим, хто працює під
куполом парламенту. От і понесло в Україну хвилю змін до Конституції в частині
децентралізації, правосуддя та організації вищих органів влади. Перше узаконюємо,
аби посилити владу на місцях, два наступних положення треба змінити – бо то ахіллесова
п’ята.
Про 300 голосів і мільйони думок
Директор
проекту «Об’єднуймося заради реформ» Роланд Ковач, котрий родом із Угорщини,
під час тренінгу у столиці з промовистою назвою «Конституційна реформа: гострі
питання сьогодення», на котрий з’їхалися журналісти з усенької України, спочатку
розповідав про досвід рідної держави і в жодному випадку… не радив українцям
повторювати чи і навіть запозичувати.
«Конституція
має бути консолідована. Таке зазначають в усіх демократичних країнах. Але
давайте будемо чесними: прийти до консенсусу всім у країні аж ніяк не можливо.
Саме тому не була прийнята Конституція Угорщини, інших країн, – каже Роланд
Ковач. – Погодьтеся: у багатомільйонній державі всі не можуть думати однаково.
Тому процес прийняття Конституції – завжди тривалий».
Керівник
інформаційної кампанії «КонституціЯ» Юлія Кириченко назвала досить цікаві факти
статистики: якщо брати загалом територію України, то принаймні читали нашу Конституцію
50% людей. А от на території держави, де триває військовий конфлікт, таких уже
75%. Словом, виходить, що ми тоді беремося вивчати свої права, коли їх нахабно
порушують.
Володимир
Шаповал (суддя Конституційного Суду у відставці, свого часу був радником
Президента Ющенка, нині він – головний експерт групи Реанімаційного пакету
реформ «Конституційна реформа») каже: у процедурах створення нової Конституції
і внесенні змін до Основного закону є дві кардинальні різниці: якщо в першій
ситуації треба або рішення установчих зборів, або референдум, то для другого –
тільки 300 голосів у парламенті, які так нині намагається знайти Президент.
«Ситуація,
котру маємо зараз, краща. Бо ми принаймні обговорюємо зміни, досить навіть
публічно. А коли 28 червня 1996-го Конституцію України прийняли, то лише 13
липня текст… Опублікували вперше. Тобто вся держава жила за тим устроєм, якого,
в принципі, й знати й не знала», – зізнається Володимир Шаповал.
А в заголовку має бути… Янукович
Як
з’ясувалося із виступу журналістки Громадського радіо Наталки Соколенко,
успішною конституційна реформа стане тоді, коли про неї говоритимуть навіть домогосподарки.
А для цього писати і говорити треба просто. Ще один секрет – привернення уваги
заголовками. А зважаючи на те, що в нашому суспільстві досі «найдражливішою»
темою для обговорення лишається… Янукович, то й можна «ліпити» його у назву.
А
якщо серйозно, то обговорення теми змін до Основного закону – ще й як важливі.
Перш за все, задля того, аби під соусом реформ задля «пакращення вже сьогодні»
наші «високі і могутні» не протягнули закони під себе.
Децентралізація і справедливий суд. У
нас таке можливо?
Заступник
голови правління Центру політико-правових реформ, головний експерт групи РПР
«Судова реформа» Роман Куйбіда не приховував: поки ця ніша змін у нашій країні
не заповнена. Та що там реформи, досі в Україні не відбулося ніякого очищення
суддівського корпусу! Тож про європейські стандарти, котрих від нас так
наполегливо вимагають з усіх демократичних боків, навіть не йдеться.
І
зі змінами у частині реформи децентралізації влади, яку в Україні сприймають
позитивно, не склалося, бо ж змішали у тому проекті все і всіх. А насправді ті
запропоновані зміни до Конституції дуже потрібні. Вже хоча б тому, аби
закріпити розширені права самоврядування та забезпечити повсюдність реформи. А
то вийде так, що через законну добровільність в Україні частина людей житимуть
у селах та містечках, а частина – в об’єднаних громадах, котрі наче й набули
повноважень міст обласного значення, але тільки частково. Про всі ці колізії
розповів Ігор Коліушко – голова правління Центру політико-правових реформ.
Експерт погоджується: окремі положення, що стосуються того ж префекта та не до
кінця зрозумілих додаткових законів, якими будуть керуватися на окупованих територіях,
дійсно доволі суперечливі, проте навіть у такому вигляді зміни до Конституції
створили би значно кращий клімат для розвитку на місцях.
Але
маємо те, що маємо. І поки у парламенті вишукують голоси «трьохсот спартанців»,
які би підтримали конституційні зміни, народ потихеньку готує майдан. Перший,
другий, третій… Бо то – єдиний законний спосіб повалити владу. Поки.
І
на завершення одна порада: якщо ви досі цього не зробили, то почитайте
Конституцію України. І поцікавтеся, що і як насправді хочуть там змінити. А то
раптом – референдум.
Світлана ДУМСЬКА.