Золоті корони над
голівками огірків тішать око кожного, хто переступає поріжок теплиці ДП
«Ківерцівське ЛГ».
– Раніше тут висівали насіння сосни звичайної та
вирощували сіянці для лісопосадок, – розповідає інженер лісових культур ДП
«Ківерцівське ЛГ» Оля Омельчук, яка попри свої основні обов’язки опікується
також роботою теплиці. – Цієї весни вирішили вирощувати огірки, помідори та
перець для потреб консервного цеху. Для цього довелося провести реконструкцію,
побиті скляні рами замінити на поліетиленове накриття, подбати про добриво і
підлив.
І теплиця невпізнанно змінилася! Тепер це близько 700 кв.
м тропіків у серці одного з найгомінкіших лісгоспівських нижніх складів.
Столяри лісопідприємства Олександр Сачук та Володимир Дудай допасовують останні
дерев’яні планки біля віконечок, аби можна було провітрити огіркову територію.
Подивитися на це диво забігають працівники нижнього складу, палетного та
консервного цехів. Плетунці тим часом витягнулися у людський зріст і по нитках
плетуться далі вгору. Позитив ще й у тому, що створено два додаткових робочих
місця – у тепличниць перекваліфікувалися сезонні працівниці знаменитої Ківерцівської
шишкосушарки Євгенія Бузан та Надія Бондарук.
– Місяць тому головний лісничий держлісгоспу Анатолій
Іщик роздобув для нас розсаду самозапильних тепличних огірків, – захоплено
розповідає Євгенія Бузан, яка саме чергує. – Цей сорт називається Цезар Ф1.
Напередодні удобрили землю гноєм, розбили площу на сектори, заснували шпагатом
і висадили рядочками зелені пагінці. За місяць декотрі виросли до двох метрів і
вже дали урожай. Щойно його зібрали і перші 50 кг огірків відправили у
консервний цех.
Заходимо до середини. Рівними рядочками ростуть огіркові
ліани. Євгенія Петрівна походжає між
рядками і обережно обриває горішні вуса.
– Для чого це робите? – цікавлюся, адже загальновідомо,
що завдяки їм огірки можуть закріпитися на нитці.
– Огірки – дуже делікатна культура, потребує багато
вологи, – терпляче пояснює тепличниця. – А саме вусика найбільше її забирають,
то ж і обриваю, аби вода живила плід, а не чіплянці. До речі, найоптимальніша температура
для росту огірків – 23 градуси, – зауважує працівниця. – Намагаємось
дотримуватися цього режиму, – і вже до свого куратора Ольги Омельчук: –
Михайлівно, поглянь бо, що там показують наші термометри?
– Зараз у теплиці 26 градусів! – поглянувши на червоний
стовпчик термометра, мовить інженер лісових культур. – Це у межах норми…
– А коли у вас полив? – цікавлюся.
– Як спаде спека! – кажуть працівниці. – По восьмій
вечора…
Милуюся розлогим листям, золотими квітковими коронами,
колючкастими зеленими довгастиками…
– Ви зібрали перший урожай! – уточнюю. – Але ж огірки ще
малесенькі…
– Нам такі й потрібні!.. – мовить на те Євгенія Петрівна.
– Стандарт – до 8-12 сантиметрів. Їх полюбляють гурмани. Наші ж огірки –
екологічно чисті і дуже смачні. Спробуйте…
Зриваю одного. На перший погляд він колючкастий, та то
тільки так здається, ворсинки дуже делікатні. Легенько протираю долонькою і
пробую на смак: «Справді, дуже смачні. Головне, не гірчать і для зубів не тверді…»
Попри свої величезні розміри теплиця вражає ще й охайністю
та чистотою. У сусідньому блоці помічаю розсаду помідорів і перцю. Помідори
ростимуть до стелі, тож біля них посновані шнури, а біля кожного стебла перцю застромлено
дерев’яну підпорку. І ні зелинки!.. Відчувається, що тепличниці люблять і добре
знають городню справу.
Працівниці вже взялися за обладнання побутового
приміщення для відпочинку, побілили кімнату, фарбують підлогу. Усі необхідні
матеріали виділив лісгосп. Цього дня поряд з теплицею працювала бригада електрозварників.
– Викликали, щоб зробити крапельне зрошення, – пояснила
Ольга Омельчук. – Зварять труби і під’єднають їх до ємкостей із водою.
А в перспективі – й
так званий ефект штучного туману! Так огірки ростимуть швидше і якість їх буде
в рази кращою.
До речі, відновлення тепличного господарства – це сфера
відповідальності головного лісничого Анатолія Іщика, котрий дбає про все
необхідне, особисто контролює хід усіх робіт.
– Чи окуплять себе теплиці? – запитую у нього. – Адже
затрачено кошти на поліетиленову плівку, оббивку, розсаду, добриво…
– Ми розвиваємось! – каже на те Анатолій Андрійович. –
Колись тут була невеличка теплиця, що працювала впродовж цілого року. Зважаючи
на досвід інших лісогосподарств, вирішили йти у ногу з часом. Теперішні
технології дозволяють робити це з мінімальними затратами. Щодо окупності,
побачимо восени. Принаймні, врожай огірків з теплиці задовільнить бодай якусь
частку потреб нашого консервного цеху. Знову ж – це два додаткових робочих
місця з гарантованою оплатою і соціальним пакетом.
У тім, що господарство розвивається, дбає за працівників,
а тепер відновило тепличне господарства – заслуга директора ДП «Ківерцівське
ЛГ» Віктора Сахнюка. Про це говорили і тепличниці, і лісівники, і працівники
нижнього складу. За підсумками минулого року господарство визнано переможцем
змагання серед державних лісопідприємств. За лідерство бореться і цьогоріч.
Сергій
Цюриць.
На фото
автора: у теплиці.