«Вам
тут нічого робити!» – сказала служба поштарської безпеки журналістам, які прийшли на представлення
нового керівника Волинської дирекції «Укрпошти».
Настільки
засекреченого представлення керівника настільки режимного об’єкта бачити ще не
доводилося. Навіть коли свого часу робила репортаж зі слідчого ізолятора та
Ковельської виховної колонії – жодних проблем із боку керівництва не виникало.
Навпаки – сприяння та розуміння.
А от на
державному (!) підприємстві «Укрпошта», зокрема – в його Волинській дирекції,
живуть, очевидно, за своїми законами. Сюди не те що пересічному українцеві,
навіть депутатам Верховної Ради «прохід заборонено». І нікого не хвилює, що
Конституція перед народними обранцями всі двері відчиняє.
Коли про
таку ось «державу в державі» йшлося б іще кілька тижнів тому, пояснення можна
було шукати у колишньому керівникові – Ярославові Кравчуку. Мовляв, давно
«править», набрався «регіональних замашок».
Та коли
після серії викривальних матеріалів та візитів «Самооборони» й «Автомайдану»
директор таки здав роками насиджене крісло, ситуація не змінилася.
Скажете,
надто рано ще бити на сполох? Можливо. Але як у понеділок, 28 квітня,
представляли Волинській дирекції УДППЗ нового керівника – ні в тин ні в ворота!
Про те,
що волинським поштарям пришлють нове начальство, стало відомо ще минулої
п’ятниці. Тож рядові працівниці отримали «ЦУ»: в понеділок на 9.00 – всі у
білих блузках і ніякого яскравого манікюру!
Відтак і
автор цих рядків розпочала робочий тиждень із запитанням до поштарів:
–
Скажіть, а це сьогодні вам нового начальника представляють?
– Так,
сьогодні. Попередньо казали – на 9.00. Але це вам треба через охорону пройти і
далі піднятися нагору.
Однак
40-хвилинна спроба «пройти через охорону» успіхом не увінчалася (бо мене тут
добре запам’ятали після «несанкціонованого проникнення» до кабінету директора і
подальшої статті «Пошта в облозі?!» (від 17 квітня ц.р.). А тому аж після
«пересмєнки» нова жіночка з охорони таки передзвонила у службу поштової безпеки,
і її представник Раїса Сахнік повідомила крізь привідчинені двері:
–
Ніякого нового представника у нас нема. Старий директор працює на своєму місці.
Зараз має бути нарада. Так що вам тут нічого робити! – і швидким замиканням
дверного замка підкреслила небажаність гостей.
Та білі
блузочки поштарок і відсутність яскравого манікюру не давали спокою. Як виявилося
– не дарма. Бо вже ближче до обіду надходить нова інформація: нарада, про яку
повідомила Сахнік, дійсно триває. Але її закінчення стане початком
довгоочікуваного представлення, орінтовно – на 14.00.
О 13.50
я знову стукаю у віконечко поштарської охорони. Звідти знову телефонують у
службу поштової безпеки. Знову через декілька хвилин Раїса Сахнік повертає ключ
у замку й повідомляє:
– Я не
можу пропустити вас на представлення. На це немає вказівки НОВОГО директора.
Так що вибачайте, – і знову її образ зникає за табличкою «Вхід за
перепустками».
«Ну що
ж, – міркую, вкотре поцілувавши замок Волинської дирекції «Укрпошти». – Із
приходом нового керівника зміни таки настали: підлеглі вже опанували слово «вибачайте».
Та
опускати руки не збираюся. Набираю номер керівника ГО «Автомайдан Волині» Ігоря
Оборонова – того самого, котрий пару тижнів тому разом із «Правим сектром»
вимагав у поштарського боса Ярослава Кравчука піти з посади по-хорошому.
За трохи
– дзвінок-відповідь від автомайданівця: «Ми попросили новопризначеного
директора таки дати коментар журналістам. Підходьте до «Укрпошти» на 15.00».
Проте і
цей візит став більше схожий на комедійний серіал. Щоправда, серед акторів –
представники не лише «Волинської газети», а й загальноукраїнських видань, члени
виконкому Луцької міської ради та все та ж служба поштарської безпеки в особі
Раїси Сахнік.
Утомившись
чекати біля службового входу, журналісти сідають прямо на сходах коло дверей. Обіцянки
– «Директор вийде через пару хвилин», «Скоро ви зможете підняти у конференц-зал
та задати свої питання» щоразу лишаються
цяцянками.
Зате
навіть сидіння на сходах приносить цікаві факти. От проскочив на вулицю через
службовий вхід один із достойних поштарів (про це розповідає «Диплом» у рамочці
та зів’яла гвоздичка). А ось із розкішним букетом і пляшкою дорогої випивки
підходить до віконечка охорони головний редактор поважного всеукраїнського
видання. Почувши заперечення «ніззя», чоловік дістає мобілку та прямує на
вулицю, точніше – в напрямку їдальні «Берізка», куди з приміщення «Укрпошти» є
окремий хід.
«Треба й
нам туди заглянути», – вирішуємо з колегами. Тож частина журналістів лишається
стерегти службовий вхід, а частина разом із членом виконкому Луцькради йде до
їдальні.
Крізь
відчинені вікна «Берізки» линуть характерні звуки застілля: дзенькіт посуду й
гучні тости. На наш стукіт у двері відчиняють працівниці їдальні: «У нас
спецобслуговування. Приходьте завтра».
А
відтак, цілком логічно прозвучала невдовзі і фраза Раїси Сахнік:
– Ні
старий, ні новий директор нічого казати вам не будуть. І взагалі: журналістів
тут не чекають.
Це все
одно не зупиняє. Тому з’являється думка підключити важку артилерію – депутата
Верховної Ради України Анатолія Віті ва, котрий саме перебував у Луцьку.
Раїса Сахнік у когось запитує, чи можна впускати народного депутата Анатолія Вітіва.
Підмога
не забарилася – і через трохи до віконечка охорони стукає вже сам народний
обранець. Але жіночка передпенсійного віку свою роботу знає: «ніззя»! І щоби не
опинитися між молотом і наковальнею, просто зникає зі свого робочого місця.
За трохи
ключ у замку службового входу знову крутиться – і на порозі вкотре за
сьогоднішній день опиняється Раїса Сахнік. Анатолій Вітів «допоміг» їй ширше
відчинити двері. А позаяк почалася шарпанина, довелося під двері підставити
ногу.
– Це що
за публіка?! Ви хто такий? – починає з’ясовувати служба поштарської безпеки, на
що Анатолій Вітів дістає посвідчення нардепа.
Раїса
Сахнік однією рукою тримає двері, іншою набирає номер мобільного, по той бік
дверей з’являються двоє міцної статури чоловіків, та починається розмова на
підвищених тонах.
Пояснення
Анатолія Вітіва про Закон України і доступ народних депутатів на об’єкти навіть
підвищеної секретності ситуації не міняє: поштарська охорона стоїть «намертво»,
а замість начальства віддувається все та ж пані Раїса.
Зрештою,
нерви в Анатолія Вітіва здають. Він піднімається в горішні кабінети. Однак
повертається ні з чим:
– Там
жодної живої душі. Всі кабінети порожні, – повідомляє народний обранець і,
маючи багато справ, перепрошує за те, що мусить їхати.
Громадські активісти та журналісти даремно час не марнували.
Частина
найбільш «зацєнтих» журналістів пропонує сидіти до переможного кінця – тобто моменту,
коли кавалькада іномарок під «Укрпоштою» та «Берізкою» почне роз’їжджатися. Частина
вирішує пристати на пропозицію «Автомайдану Волині», активісти якого обіцяють
організувати зустріч наступного дня, тобто вівторок, 29 квітня.
А позаяк
застілля в «Берізці» тривало допізна, то охочі познайомитися з новим очільником
волинських поштарів стали з нетерпінням чекати обіцяної на 12.00
прес-конференції.
Оксана
БУБЕНЩИКОВА.
Фото автора.
