Далекого 1969 року стали на весільний рушничок Віра та Микола, котрі за обопільною згодою взяли прізвище учорашнього нареченого, а відтепер чоловіка – Самчук.
Таке рішення не стало випадковим. Його народило велике та палке кохання обох юних сердець, яке з радістю благословили батьки та підтримали друзі. З роками полум’я любові не згасало, а розгорялося усе більше й більше, привнісши в сім’ю мир, злагоду, душевне тепло. А за ними до щедрого обійстя Самчуків у Вересневе (мікрорайон Луцька) зачастили лелеки. Чотири рази навідувалися вони сюди з найдорожчими у світі подарунками – трьома доньками та сином. З малих літ діти були оточені любов’ю та увагою, яка тепер у ще більшому вимірі фокусується на п’ятьох внуках та одному правнуку.
Вітаючи «золоте» подружжя Самчуків, діти, внуки та правнук, а також їх близькі та друзі бажають Вірі Анатоліївні та Миколі Михайловичу зберігти пломінь любові, що яскраво спалахнув півстоліття тому, довгих щасливих літ у парі жити, ніколи не тужити, онуків та правнуків одружити. Хай весни салютують вам зелебарв’ям природної краси та дарують радість людського буття!