Переможена нашими дідами та прадідами країна не тільки
підвелася з колін та відродилася з радіоактивного попелу, але й активно
допомагає бідним нащадкам колишніх переможців… Зокрема – нашій славній столиці,
яка за роки Незалежності в буквальному сенсі опинилася по вуха в лайні, адже
станція аерації в Бортничах переповнена нечистотами і загрожує знищити довкола
все живе!
Отже, найближчим часом
Україну відвідає Прем’єр-міністр Японії Сіндзо Абе. Коли саме, визначать на
міждержавному рівні, проте сам факт візиту глави влади Країни Сонця, що
сходить, в Україну та відмова Сіндзо Абе їхати в Москву на відзначення 9 травня
70-річчя Перемоги – глибоко символічний.
Навіть через рік після Євромайдану
японці з великою симпатією ставляться до народу України, про що, зокрема,
свідчить рівень допомоги японського уряду, який значно зріс. Мало того, японці
закривають очі на наші внутрішні чвари і навіть не намагаються з’ясувати, чому
повинні допомагати країні, де народ після Революції гідності почав жити втричі
гірше, а його влада збільшила свої прибутки в десятки разів. Тому офіційний
Токіо планує надати Україні ще 1,84 млрд дол. США фінансової допомоги: так
щедро Японія не жертвувала жодній іншій державі світу за всю свою повоєнну
історію!
До речі, про історію. Як
відомо, Японія була союзником гітлерівської Німеччина та фашистської Італії в
Другій світовій війні. І хоча Адольф Гітлер неодноразово вимагав від
стратегічного партнера розпочати наступ на радянському Далекому Сході,
Квантунська армія не перетнула кордонів ні 1941-го, ні в наступні роки війни в
Європі. А от Іосіф Сталін виявився вірним союзником Великої Британії та США,
підтвердивши в Постдамі участь СССР у наступі на спільного ворога. Тому після
переможного травня ешелони, завантажені солдатами та бойовою технікою,
потягнулися на Далекий Схід, де й розпочався широкомасштабний наступ на
японські війська. Слід пам’ятати: в цих кровопролитних боях брала участь
величезна кількість українців, а чимало уродженців Волині й досі покояться «на
сопках Маньчжурії»…
Щоб прискорити перемогу та
залякати японців, США вдалися до нечуваного злочину: скинули атомні бомби на
мирні міста Хіросіму та Нагасакі. І лише після цього імператор вирішив
капітулювати… 2 вересня 1945 р. Японія офіційно визнала цілковиту військову та
політичну поразку, втративши при цьому на Курильських островах значну частину
території, котра нині належить Росії..
Але всі повоєнні десятиліття
цей народ не скиглив, а працював. І тепер Японія – серед наймогутніших країн
світу! І навіть аварія на атомній станції в Фукусімі не зупинила поступального
розвитку цієї крихітної за розмірами, але гігантської за можливостями держави!
Як це не дивно, але понад 12
тис. км, які відділяють нас від Токіо, не стали японцям перешкодою для
особливого ставлення до України. Тому найближчим часом наші урядовці отримають
транш чергових кредитних коштів у розмірі 108 млрд ієн (21,13 млрд грн за курсом
НБУ). На що підуть ці гроші? Не повірите: їх використають на реконструкцію
Бортницької станції аерації під Києвом! Виявляється, що всі наші президенти,
уряди, парламенти та столичні градоначальники з 1991-го займалися чим завгодно,
тільки не вирішенням елементарних побутових проблем. Київ хаотично
розбудовувався, на кожному його квадратному метрі вже, мабуть, осів якийсь
мільйонер, а от про створення системи очищення каналізаційних викидів ніхто й
не подумав. Мільйони місцевих жителів та гостей столиці цілодобово гадять, а
древні очисні споруди вже просто не здатні впоратися зі смердючим та
небезпечним цунамі. Ситуація склалася катастрофічна: якщо не модернізувати
комплекс споруд, нечистоти прорвуть допотопні дамби, хлинуть на навколишні поля
і неминуче дійдуть до Дніпра – річки, з якої п’ють воду мільйони українців
нижче за течією…
Якщо пригадати й попередні
жести доброї волі з боку Японії – наприклад, у березні Надзвичайний та
Повноважний посол Японії в Україні Шігекі Сумі підписав у Києві з Міністром регіонального
розвитку, будівництва та ЖКГ Геннадієм Зубком та Міністром охорони здоров’я Александром
Квіташвілі угоду про надання Україні безвідсоткового кредиту в розмірі 8,2 млн дол.
США, з яких 4,2 млн буде використано для придбання сучасного медобладнання, а
торік Японія подарувала 1,84 млрд доларів США для боротьби з корупцією та
проведення чесних виборів, то висновок очевидний: в особі Токіо ми маємо
набагато відповідальнішого партнера, ніж в особі ЄС.
Але питання в іншому. Чи
раціонально використовується японська допомога? Який толк від минулих виборів,
якщо до влади прийшли люди, які лише імітують боротьбу з корупцією і самі в ній
заклякли? І чому кредитні ресурси повинні спрямовуватися виключно на вирішення
елементарних побутових проблем столиці, влада якої за 24 роки Незалежності
опинилася буквально по вуха у власному лайні? Невже всій Україні не потрібні
сучасні технології та виробництво конкурентоздатної продукції за японськими
ліцензіями?
Володимир ДАНИЛЮК.