1 січня 2016-го Валерієві Мареничу виповнилося 70. Не помітили? В сучасному цинічному світі часто не бачать живих. Не чують. Народного артиста України найчастіше нині можна зустріти десь на центральних вулицях обласного центру з велосипедом у руках та рюкзаком за плечима. З ним важко говорити. Артист. Ні більше, ні менше. Співає Маренич – як Світязь водою пісок миє. Ніжно. Тихо. Говорить – мов цвяхом по старій блясі… Якось так. Тому слово – Валерієві Мареничу.
…«Не пишіть, що Мареничу 70. Напишіть: Мареничу дали Героя України! А хто поведеться, подзвонить розпитати, кажіть: розвели…».
…«Я народився у такому мікрорайоні Кривого Рогу, де були зібрані переселенці з усього Союзу. Чехи, поляки, німці, грузини… Мудрі. Сильні. Заробітчани. Бандити. Злодії. Які хочеш… Луцьк – то піщинка. Там 200 кілометрів можна шурувати – і то все Кривий Ріг».
…«У нас була не попса. У нас були шлягери… Концерт коштував тоді 6 рублів 50 копійок. Уявіть: «дом культури», скажімо, в Норильську – і 12 вечорів поспіль люди йдуть на концерти. Одні виходять, інші приходять на наступний… Навіть тоді ми багато намагалися що зрозуміти. Література потрапляла на очі, газети. Скажімо, в Казахстані після концерту до нас підійшла жінка. Гарна, розумна, із Західної України – і вже невиїзна там. «На вечное поселение» її туди відправили».
…«Комуніст Борис Олійник казав: «Холуями їдете з України». А як інакше назвати таких українців, як не холуї? Я був в Америці, Канаді… Ви не знаєте, скільки мільйонів там голодних і босих. Америка? Це тільки сценарій! Колись закидали, що Мареничі в Канаду виїхати збиралися. Я так скажу: це аргументи ворога!».
...«Волинь з’їдає талановитих. Хто такий Богачук? Хто такий Пашкевич (людина три хори створила – чернігівський, черкаський і волинський)? А хто такий Маренич?.. Мене часто питають: «Чому вас не можна зустріти на концертах?». Кажу: тому що ворог не любить мої твори. А значить – ненавидить цю волинську землю».
…«Йде підготовка до соціального вибуху, до повноцінної громадянської війни. Та ви прочитайте «Гайдамаки» Тараса Шевченка! У мене є такий маленький портативний кобзарик, я завжди його возив із собою по всьому Союзу. Але це треба робити так: почитав, а через десять літ почитай знову!.. Чи Єсеніна. Чи Висоцького. Заспівав: «Я кручу напропалую (мене розбомбили по Союзу за нього тоді) с самой ветренной из женщин. Я давно искал такую и не больше и не меньше», а після концерту два прийшло оболтуса з КГБ: «Где этот хрен Маренич?».
...«Брехня – це теж зіграти роль. Але сьогоднішні політики – це не актори. Жорсткіше треба думати: це закамуфльовані хамелеони. Багато патріотів своїх кишень не бачать. Це ж 26 літ так тягнеться. От бачили розграбовані дачі Пшонки та інших? Це ж не «рускіє» прийшли і не «поляк».
…«Якщо Міністерство культури ігнорує Маренича, то хай собі. Колись давно мені пропонували бути міністром культури. Я зовсім іншої закваски. Я – актор. Люблю спілкування з такими ж людьми. А чинуші – це пристосуванці. У нас море народу з периферії попало в Київ. Деякі навіть міністрами поставали… Але це – не моє».
«Усі знають Ліну Костенко… А чого не розповісти, хто така Ніна Горик (волинська поетеса, – авт.)? У нас же кажуть так: «Твоя любов ходить біля тебе, а ти шукаєш через п’яте село». Так само і в моїй історії. Я все не викладаю, але моє життя змінилося на 180 градусів. «Ручка шаловлівая»… Усе можна говорити: депресія, нема концертів, хтось наплював тобі в душу. Народ наш чутливий. До сліз та істерики довго не треба. Але треба писати, творити, радіти життю. Зима вона теж – красива. Болото теж – красиве!».
Підготувала Олена ЛІВІЦЬКА.
*Валерій Петрович Маренич. Народився 1 січня 1946 р. у Кривому Розі на Дніпропетровщині. З 70-х років проживає на Волині. За конфлікти з Мінкультом УРСР, появу в репертуарі повстанських пісень «Тріо Мареничі» заборонили виступати будь-де за межами Волинської області. Сьогодні голос Маренича вживу можна почути рідко. Він – чужий для філармонії та чиновників від культури, але досі свій для багатьох. Досі співає. У 2014-му ВОТРК підготувала і видала диск Валерія Маренича «Без тебе»: 21 композиція, записана на «живих» концертах та відеокліпи власного виробництва.