Нарада-семінар із питань ситуації на
ринку молока зібрала близько сотні зацікавлених осіб з усієї області. До неї
долучилися начальники управлінь агропромислового розвитку райдержадміністрацій,
управлінь ветеринарної медицини в районах, керівники обласних служб
сільськогосподарських підприємств, представники ЗМІ.
Нарада
відбувалася на базі СТзОВ ім. Лесі Українки у с. Колодяжне Ковельського р-ну,
що належить приватному підприємцю та депутату обласної ради Іванові Смітюху. Її
відкрив директор департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації
Юрій Горбенко, запропонувавши для початку вивчити у господарстві дві теми:
«Організацію роботи на молочнотоварній фермі з додержанням європейських
стандартів із демонстрацією новозбудованого доїльного залу» та «Використання
альтернативних видів палива для сушки зерна». Відтак Іван Смітюх розповів про
своє господарство (400 працівників, 1000 га слабкої і 300 га родючої землі),
його підрозділи – хлібопекарню, ягідне виробництво, зерновий тік із сушкою,
машинно-тракторний парк, польовий стан, тваринницьку ферму. Присутні оглянули
комплекс приміщень для утримання та годівлі нетелів та дійного стада. Здавалося
б, нічого особливого: ферми як ферми. Збудовані ще за радянських часів будівлі
і до сьогодні служать її новому власникові. Скрізь чисто, побілено. Саме йшла
годівля худоби. Чорно-ряба порода почувалася досить комфортно. Просторі
корівники розбиті по чотири секції для безприв’язного утримання молочного стада.
Чому
цей семінар проводиться на базі СТзОВ ім. Лесі Українки, стало зрозуміло, коли
потрапили у комп’ютерно-доїльний блок комплексу. Тут змонтована і діє найсучасніша
цивілізаційна дивоновинка – доїльний зал італійського виробництва «Міклайн» із найсучаснішою
програмою та комп’ютерним забезпеченням ізраїльського виробника. Усі як би на
хвильку перенеслися у ХХІІ ст. Зазирнули у святая святих (це то на фермі!) –
пункт спостереження за доїльним залом.
–
Ось там усе і відбувається, – показує рукою через спостережне віконечко
зоотехнік Сергій Бортнюк.
Згори
добре видно, як з обох сторін до дійних стійок бочком до бочка туляться
чорно-рябі годувальниці, на нижньому третьому ярусі від комп’ютерної ходить дві
працівниці у білих халатах – Марія Філіпчук і Галина Рибачок. Їх ще по-старому називають
доярками, насправді вони корів не доять. Це за них робить найсучасніший автоматизований
комплекс, причому набагато професійніше і вправніше. Припускає корівка молоко –
доїння інтенсивнішає, ні – ослаблюється. Враховано навіть структуру і
властивості жирової клітини, аби вона не пошкодилася і зберегла усі найкращі
властивості найкращого і найдорожчого у світі екстрамолока.
–
Кожна корівка має персональний транспондер, – розповідає представник ТОВ
«Тріолакт» Юрій Баняс, який і займається поставкою та монтуванням цього
технічного дива. – Комп’ютерна програма стежить за їхнім станом у режимі
реального часу: голодна, напоєна, прихворіла, починає «бігати», має телитися… Індекс
здоров’я, портал-контроль за статистикою череди, список корів, накопичення та
систематизація даних, відслідковування молоковіддачі, підказки для прийняття
господарських рішень… Тисячі найпотрібніших параметрів, які допомагають
формувати дійне стадо і найефективніше ним управляти, дати відповідь на
будь-яке питання, а головне – забезпечити екстраякість молока.
Про
подібну ферму з таким модерним комп’ютерно-програмним забезпеченням може мріяти
кожен НДІ чи й експериментатор-практик – доктор наук чи й академік. Але поки що
подібні диво-ферми на Волині мають тільки чотири господарства – ПОСП ім. Івана
Франка Горохівського, ТзОВ «Україна» Локачинського, ТзОВ «Прогрес» Володимир-Волинського
і СТзОВ ім. Лесі Українки Ковельського р-нів. Автоматизовану систему управління
стадом ще впроваджено у ПОСП ім. Шевченка Горохівського, СГПП «Дружба»
Луцького, СГПП «Рать» Луцького, ФГ «Аміла» Турійського р-нів, щоправда, у цих
господарствах інформація вноситься вручну (тисячі показників там не встережеш).
–
І скільки коштує така автоматизована система управління стадом? –цікавлюся.
– Близько
190 тис. євро, – вносить ясність Юрій Баняс. – На ціну значно впливає кількість
транспондерів (передавач-відповідач), яких ми поставили 400.
Сам
Іван Євдокимович зазначає, що з 1 вересня вклав у модернізацію ферми 5 млн грн,
але щоб довести її до рівня, який він запланував, за словами господаря,
потрібно ще 10 млн грн!
–
Така система окупиться за 7-8 років! – каже Іван Євдокимович. – Я побував на
багатьох найсучасніших фермах Європи та Америки і дійшов висновку, що потрібно
впроваджувати найкраще в Україні.
Директор
департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації Юрій Горбенко при
цьому додає, що до половини затрат може бути компенсувано державною програмою
підтримки. До слова, основним виробником молока на Волині є 95 тис. селянських
корів (84%), понад 3,5 тис. родин утримують три та більше корів, із них 2150
цьогоріч отримали з обласного бюджету 1,5 млн грн компенсації (200 грн за одну
голову ВРХ). Зараз на фермі СТзОВ ім. Лесі Українки утримується дійне стадо з
267 корів (проектна потужність 560). Загалом одноосібники доглядають 95 тис.
корів, це в рази більше, аніж підприємства. Тобто держава зараз на роздоріжжі –
який напрямок перспективніший? Кого більше підтримувати? Одноосібників з
корівчиною-десятьма і молоком другого ґатунку (для внутрішнього ринку)? Чи першу
сотню крупнотоварних підприємств (по півсотні і більше голів ВРХ) з їх дорогими
новітніми технологіями і високою якістю молока, навіть екстракласу (цього
потребує Європа). П’ятнадцять із них за продуктивністю дійного стада здолали чотиритисячний
рубіж, а ФГ «Перлина Турії» надоїла 5688, ФГ «Аміла» – 6211, а СГПП «Рать» – 7293
кг молока від корови.
Крім
промислового виробництва молока (у Європі, куди рухається Україна, цінуються
саме новітні технології), йшлося про «виробництво» таким стадом не менш цінного
для землеробської праці добрива, а простіше кажучи – гною. Невеличка тваринницька
ферма СТзОВ ім. Лесі Українки вже виробила 400 тонн таких добрив. Середня
корівчина селянина може «натопкати» за стійловий зимовий період при добрій
підстилці 8-12 тонн.
Згодом
учасники наради переїхали на зернотік господарства й ознайомилися з роботою
зерносушильного агрегату й зокрема котельні, що працює на соломі. Про принцип
їх роботи розповів присутнім заступник директора господарства Олег Краєвський.
Відтак у Ковельській центральній бібліотеці відбулася пленарна частина. На неї
винесли питання «Цінова ситуація на ринку молока, тенденції розвитку галузі»,
«Умови співпраці між молокозаготівельниками та сільськогосподарськими
підприємствами», «Наміри з вирощування, плани та умови переробки цукрового
буряку урожаю 2015 р.», «Про організацію закупівлі зерна ДПЗКУ на ДП «Луцький
КХП №2». На цю нараду запрошено керівників молокопереробних підприємств Волині
й інших областей, які тут закупляють молоко: Дмитра Башка та Володимира Качину
(ПАТ «Ковельмолоко»), Анатолія Дудіка і Юрія Щербину (ПрАТ «Ратнівський
молокозавод»), Олександра Снітка і Лілію Литвинчук (філія «Молоко» ТОВ «ТЕРРА
ФУД»), Михайла Поліщука (ТзОВ «Шацький молокозавод»), Андрія Турака (ПОСП ім.
Шевченка), Марію Задворну (ТзОВ «Кременецьке молоко»), Арама Арутюняна та Миколу
Макаренка (ПП «Чортківмолоко»), Івана Щепанкевича (ПрАТ «Галичина»), Сергія Грисюка
(ТзОВ «Радивилівмолоко»), Олега Волошина та Федора Подворнюка (ПАТ
«Дубномолоко»), Віталія Ковальчука та Галину Касперську (ПрАТ «Тернопільський
молокозавод»). Тож відбулася серйозна розмова про ціни й розрахунки за молоко. Наше
«біле золото» закупляє 15 молокопідприємств, 4 з яких – волинські. Та одне з
найбільших за обсягами переробки молока та закупівельними цінами – рожищенське
«Терра Фуд» – тільки 40% продукції закуповує від волинських підприємств та
господарств. Хоча, на думку аналітиків, саме місцеве молоко варто стимулювати і
державі, і місцевим переробникам більшими компенсаційними видатками та
закупівельними цінами, що заохотило б до утримання корів.
На
нараді виступив начальник головного управління ветеринарної медицини в області
Богдан Лозинський. Серед присутніх були також директор ДП «Волинське
сільськогосподарське підприємство по племінній справі в тваринництві» Василь
Шух, директор ДП «Агентство ідентифікації та реєстрації тварин» Віталій Сокол,
в.о. директора державного підприємства «Луцький комбінат хлібопродуктів №2»
Олександр Вовк та постійний представник ПАТ «Аграрний фонд» у Волинській
області Андрій Білецький. Тож ішлося про поліпшення племінної справи у
тваринництві, пуск Луцького хлібокомбінату і закупівлю за вигідними цінами
зерна для нього. Не обійшли стороною і «солодкого питання» – роботи ВАТ «Гнідавський
цукровий завод», копання, доставки та переробки цукрового буряку. Про це
зокрема говорив заступник голови правління Олександр Нікішин, а відтак із місця
взяв слово аграрій та депутат облради Валерій Діброва. Теж аргументовано повів
мову про зобов’язання сторін, вчасну вивозку буряку з полів та розрахунки. Було
багато виступів із зали, тож нарада виявилася цікавою і продуктивною. Говорилося
про відновлення роботи Мар’янівського та Володимир-Волинського цукрових
заводів. Жалілися, що цукрова справа невдячна: собівартість виробленого кг
цукру обходиться заводу у 9-10 грн, а продавати доводиться за заниженими
цінами, та змушені це робити, бо ж потрібно платити зарплатню робітникам,
розраховуватися за сировину.
Загалом
аграрії перед своїм професійним святом – Днем працівника сільського
господарства – дуже змістовно і з великою користю для себе обговорили велике
коло сільськогосподарських проблем, обмінялися досвідом, щоб знову стати до
одвічної хліборобської роботи.
Сергій ЦЮРИЦЬ.