Подорожі

Мєджугор’є, яке нас змінює!

Моє знайомство з цим надзвичайним містечком відбулося під час паломницької
поїздки.

Меджуґор’є – вперше згадується у 1599 р. (слов’янська назва, що означає
місце між горами Боснія та Герцеговіна).  Раніше цього поселення навіть не було на
карті!

Усе це почалося 24 червня 1981 р., коли на горі Подбрдо (в перекладі
означає «під горою»),  що є частиною села
Б’яковічі, згідно свідчень шістьох дітей-підлітків, було об’явлення Пресвятої
Богородиці. З цього дня і дотепер, за словами візіонерів, Богородиця об’являється їм, запрошуючи
всіх до миру і навернення.Щодня о 4.30 ранку проходять цей
паломницький шлях протяжністю 3 км місцеві жителі та паломники до гори Подбрно.

Сповідальниця світу

Протягом останніх 40-ка років, це унікальне місце у світі, куди стікаються
люди з усього світу: різного кольору шкіри, багаті і бідні, молоді і старі. Тут немає дня у році або сезону, коли б не було чути
промови на різних мовах світу.

Крижевац – це друга гора, що височіє над Меджугор’єм, і де парафіяни
спорудили хрест у пам’ять про 1900-річчя розп’яття Ісуса Христа . Наша група також здійснила сходження на цю гору у
супроводі о. Олексія Самсонова, директора радіо «Марія». Багато хто йшов босоніж. Потім я самостійно на неї
піднялася, вона крутіша, ніж Подбрно, але за 1–1,5 години можна піднятися. Враження надзвичайні, йдуть люди, як
індивідуально так і групами, щоб укріпити свою віру в Бога та відчути
присутність Святого духа.

На горі Крижевац прочани проходять хресну дорогу, переходячи від стації до стації.
В перші роки об’явлень, місця стацій відзначалися дерев’яними хрестами. У 1988
р. були встановлені бронзові рельєфні зображення стацій Хресної дороги, роботи
італійського скульптора проф. Кармело Пуззоло. Крижевац став Голгофою Святилища
Меджугор’я. Щоп’ятниці о 16:00 (зимою о 14:00) тут відбувається хресна хода.

Парафіяльна католицька церква святого
Якова, покровителя
прочан уМєджугор’ї. Тут проходять
богослужіння на хорватській мові, яка є більш менш зрозумілою для слов’ян. Дуже красива спорудацеркви була освячена 19 січня 1969 р.  Сьогодні
це осередок молитовного життя, місце, де збираються парафіяни і паломники.
Свята Меса і молитовна програма проходять в церкві, а влітку – на вулиі, позаду
церкви, де встановлюється вівтар. На площі біля входу в церкву знаходиться
статуя Цариці Миру, скульптора Діно Фелічі. З лівої сторони від церкви – статуя
св.Леопольда Богдана Мандиця, а з правої – великий дерев’яний Хрест, поряд з яким можна поставити запалені
свічки. З південно-західної сторони церкви здіймається скульптура Воскресіння –
робота Айдо Айдича. Поряд з церквою є 25 кабінок для сповіді на різних мовах.Зважаючи на кількість паломників, котрі відвідали це місце (за останні 33
роки – біля 50 мільйонів), його можна назвати світовим
центром молитви та сповідальницею світу.Вживу щоденні богослужіння в тому числі на російській мові можна
почути на сайті Світло Марії!

Амфітеатр Природи

Водоспад Кравіца (KraviceWaterfalls) – одне з
найкрасивіших місць Боснії і Герцеговини.

Ми там були
близько двох годин, враження надзвичайні. Вау! Звичайно, з купання у ньому! Водоспад Кравіца – це великий каскад з туфу на річці Требіжат, в
карстовому центрі.

Його висота становить близько 25 метрів,
а радіус озера в основі водоспаду – 120 метрів.Це комплекс
водоспадів, які утворили природний амфітеатр. Тут відкриваються просто
неймовірні краєвиди, які варто побачити кожному.

Молитва творить дива

Ми
відвідали  спільноту в Ченаколо, де мали зустріч із  колишніми
наркоманами. Цю спільноту заснувала італійська монахиня «мама Ельвіра»,
як її тут усі гарно називають. Ця маленька
на зріст, але дуже сильна у вірі монахиня, зуміла не лише організувати цю
спільноту, але, що найголовніше, через повернення до фізичної праці на землі,
до молитви серцем, покаяння, заставила повірити в себе колишніх алкоголіків,
наркоманів, що вони потрібні Богові та людям.

Перший будинок спільноти, зараз це її центр, знаходиться в
Салуццо, в Італії. Сьогодні спільнота має 32 будинки в Італії і по всьому світу
(у Франції, Хорватії, Боснії та Герцеговині, Австрії, Домініканській
Республіці, США, Мексиці, Ірландії…). Спільнота хоче бути світлом у темряві,
знаком надії, живим свідоцтвом того, що смерті не належить останнє слово. У
спільноті «Ченаколо» не використовують для лікування ліки, ні легкі наркотики,
ні препарати від психічних захворювань. Наркотична ломка тут не знімається
звичайними ліками. Ліками в цій спільноті
стає молитва, робота і «ангел-охоронець.

Воістину жива віра в Бога творить чуда навіть з такими «опущеними та пропащими», як дехто вважає,
людьми. Ми ще раз переконалися,
що ревна молитва з наполегливою працею можуть творити чуда, треба тільки зуміти
вистояти у випробуваннях долі, треба цілковито покластися на Бога.

Зустріч з Патріком та Ненсі

Надзвичайна історія мільярдера Патріка та адвокатки Неннсі з Канади, які
переїхали жити в Мєджугор’є.

Зустріч з цим щасливим подружжям відбулася у їхній домівці, яка знаходиться
в Мєджугор’ї. Ненсі сказала: «У мене найкращий чоловік!»

А Патрік розповів передісторію їхньої зустрічі, свого цікавого життя та навернення його до
Бога.

«Я жив у бідній сім’ї, мій батько ніколи
не працював.Ставши
підлітком, я влаштувався на станцію з миття машин. І став супер-мийщиком машин.
Перший свій автомобіль я купив у 16 років за 200$, підремонтував його, підфарбував та виставив на продаж за 1000$. Їхав
один пан, який зацікавився нею, і дав за нього 800$. Я ніколи не бачив таких великих грошей, але
мені це сподобалося. Потім я почав цей
бізнес, купувати, робити, як новенькі, та продавати автомобілі. Коли мені було 40 років, я був власником 7 агенцій провідний марок – Honda,
Toyota, Mercedes, Fiat, BMW Mazda та Chrysler. У мене працювало 28 працівників.
У один хороший день ми продали 50 машин! І ми пішли святкувати це всім
колективом до бару. Я так і жив для бізнесу та бару.
Основний мій Бог – були гроші. У мене на той час був шлюб – зрада та розлучення, ще один шлюб – зрада і знову розлучення. Я майже ніколи не був дома. Одного
разу мій син прийшов зі школи і сказав: «Тату, я охрестився!». Для мене це було
дивно, адже я ніколи не водив їх до церкви і не молився за них, навіть коли
вони народилися!

Коли я зустрів Ненсі, вона була як ангел
з великими голубими очима, на 20 років молодша, адвокат.

Ми разом жили 6 років, вона була
католичкою і сказала:«Нам потрібно подружитися». На наступний день я замовив вертоліт і ми
одружилися. Я був у білому смокінгу, як Джеймс Бонд. Це був мій
третій шлюб. Після роботи я прийшов додому, а Ненсі плаче… У чому причина?
Вона каже: «Я не відчуваю себе заміжньою…Для мене немає
значення твій вертоліт…Ми маємо взяти
шлюб у церкві!» Я сказав: «Ненсі, ти знаєш, скільки коштує вертоліт?»

На наступний день вона зустрілася з
єпископом, який дуже добре мене знав. Він сказав їй: «Ненсі! Ти робиш найбільшу помилку свого життя. Він ніколи не
зміниться. Я маю два церковних свідоцтва про розірвання його двох попередніх
шлюбів». Вона пішла з цими свідоцтвами до священника церкви
Непорочного серця Богородиці і він погодився нас обвінчати. Він менеі сказав: «Щоб одружитися в церкві, ти маєш дати обіцянку, що будеш молитися та ходити до церкви!» Оскільки я
був продавцем машин і, щоб продати, міг пообіцяти все…Я ж найкращий
обіцяльник! І цей випадок – не виключення
з моїх правил…Я це все
пообіцяв! А згодом їх, звичайно, не дотримувався! Отже, за тиждень ми мали два свідоцва про одруження з вертольота та з церкви!
Ніхто не вірив, що я можу змінитися…Вірила в це
тільки Ненсі!

Проте усе змінилося в одну мить. Одного
разу брат Ненсі прислав їй книгу послань Богородиці з Меджугор’я. І коли Патрік
запитав Ненсі, що це за книга, вона відповіла: «Це послання Богородиці, яка
являється в Меджугор’ї». А він відповів: «Це неможливо. Забери її, це для тебе.
Навіщо мені знати про послання?» Та Ненсі повернула книгу назад у руки Патріка
і сказала, щоб краще він викинув цю книгу, щоб це було на його совісті. Вона
думала, що він викинув цю книгу. «Але що там всередині? Що буде на моїй
совісті?» – подумав Патрік. І, відкривши книгу, прочитав тільки одне послання, лише одне послання
Богородиці з Меджугор’я. Він прочитав в посланні: «Я закликаю вас до навернення востаннє…»

І я був шокований. Сльози почали текти
по моєму обличчі… Протягом тридцяти років я завжди говорив: «Я не потребую
Бога, я не потребую ходити до церкви. Я маю потребу тільки в грошах». А в цю хвилину Богородиця говорить до мене: «Я запрошую тебе до
навернення». Я повірив цьому посланню, але не знав, що робити. Я
знав, що це правда, що це послання для мене. Що ж я міг зробити? Тоді я просто
почав читати ці послання. Я почав читати кожне послання, яке Богородиця дала в
Мєджугор’ї. І вони перемінили все моє життя», – свідчить Патрік.

Пізніше, коли Патрік та Ненсі були
запрошені і готувалися до великої конференції про послання Богородиці,
несподівано вдома все почало псуватися. Наймолодшого сина виключили зі школи.
Директор школи повідомив Патріку: «Твій син вживав наркотики, продавав їх у
школі». Патрік сказав: «Як таке можливо?» А той відповів:
«Тому, що ці діти мають багато грошей. І це проблема». Старший син, як розповідає Патрік, чотири рази в тиждень ходив на
тренування (грав у регбі) і чотири рази він був такий п’яний, що не міг знайти
свій автомобіль. А він не міг нічого з ним зробити. Дочка вийшла заміж, коли їй
було сімнадцять років. А коли їй було дев’ятнадцять років, вона розвелася. І
знову вийшла заміж, коли їй був двадцять один рік. У двадцять три вона знову
розвелася. Коли Патрік її запитав: «Що ти робиш? Виходиш заміж – розводишся,
виходиш заміж – розводишся. Що це означає?» А вона відповідає: «Тату, а ти що
робив?» Моя дочка була моєю копією. Але я не міг нічого зробити з моїми дітьми.

І я попросив у них пробачення за те, що не відкрив для них Бога. Це дуже важливо, коли
батько просить пробачення у своїх дітей, бо вони тримають цю злість у собі, а
після прощення вона зникає і все змінюється!

І я почав молитися за своїх дітей,
сповідався, священник вислухав мене!

І тоді Патрік та Ненсі вирішили піти на
конференцію про послання Богородиці, де розповідали про щоденну молитву разом,
про те, щоб разом ходили на богослужіння, про піст у середу
та п’ятницю. Богородиця у своїх посланнях говорила: «Якщо ви будете молитися,
то буде вам Мир!». А мир мені був дуже потрібен, особливо серед моїх дітей!»

Ми почали жити за посланнями Богородиці,
молячись разом з Ненсі. І все почало змінюватися! Мій наймолодший син зараз
працює вчителем у католицькій церкві, ще один син професор з математики, ще
один пожежник, а дочка почала відвідувати католицькі богослужіння!

І в один момент я прийняв рішення
переїхати до Мєджигор’я. Ми продали нерухомість, машини та бізнес. Я сказав: «Ненсі, якщо там живе Божа Матір, то я хочу бути її
сусідом!»

Ми прилетіли в Амстердам, купили
автомобіль. Приїхали у Мєджигор’є, і ось уже 27 років тут живемо, відвідуючи щоденно служби Божі у костелі святого
Якова.

Одного разу я поїхав на три тижні на
операцію на очах в Іспанію, коли повернувся, то побачив цілий
сувій, написаний для мене від Ненсі, як вона мене любить та
сумує, адже ми разом вже 48 років і ні разу не розлучалися так надовго!»

Разом вони побудували будинок, де
безкоштовно живуть 150 священників,
приїзджаючи на конференції. Вони надзвичайно поважають священників, бо тільки
вони можуть сказати: «Тіло Христове» та «Бог прощає Тебе!». Також вони приймали
учасників АТО з України та робили для них чай та булочки! Нашу групу у
кількості 50 людей з різних регіонів України вони зустріли гарячим чаєм на травах та смачними курвасанами!

«Я хочу, щоб кожний зробив щось особливе, – сказав Патрік, – посвятили
своїх дітей, рідних, ворогів Непорочному Серцю Богородиці, щоб вони були
спасенні. Амінь.»

В кінці Патрік сказав: «Я дуже поважаю
українців, бо вони не бояться коронавірусу і приїзджають сюди!». Ми зустріли ще
одну групу українців з Ужгорода та польських паломників! І оскільки наша
зустріч з цим дивовижним подружжям проходила в неділю вранці перед службою, то
ця любляча пара, від яких йде Світло та ллється Тепло, на неї поїхали!

Поїздка у столицю Герцеговіни –
місто Мостар

Мостар ( Mostar) – місто лежить на річці Неретва, п’яте за
величиною місто Герцеговіни.

Я добралася до Мостара з Мєджугор’я автостопом за 4 години 30 км. Не хочуть герцеговінці брати
попутників. Чи не привчені, чи бояться коронавірусу, чи там це не прийнято – незнаю. Але доїхати все-таки вдалося.Спочатку став
один поважний мужчина, довіз до середини шляху, потім стала донька з мамою.

Але враження від побаченого міста,
особливо древнього мосту та бірюзової річки Неретви неперевершені!

Будинки в основному кам’яні, є старіші та
новіші! Адже саме з Мостара починалася Югославська війна у 90-х, місто тільки нещодавно повністю розмінували.

Є багато мечетей, адже в цій країні живуть 90% мусульман та 10% християн.

Мостар, як мененастрахав
один турист Саша з нашої групи:«Туди жінці самій їхати небезпечно! Мостар, було містом
строгих звичаїв та традицій мусульманства. Жінки ходили у довгійчорній паранжі, повністю замотані. Якщо ти подивишся мусульманину увічі, він може
плюнути на тебе. У ресторанах обслуговували лише якщо тебе приводить своя
людина».

 Тепер – все це лише міфи!!! Мостар є сучасним європейським
містом, де хто в чому хоче, в тому і ходить. В кожному кафе тобі раді!

Побродивши по місті і знайшовши цікаві об’єкти, які
рекомендували відвідати, щоправда, більшість з
них були зачинені, я купила пива, горішків і сіла на березі бірюзової
річки Неретви і кайфувала від краси та непоспішливості місцевих жителів, які
відпочивають у кафе, прогулюються по місту.

Я вже вирішила не ризикувати їхати
автостопом…Дізнавшись
розклад автобусів у Мєджугор’є, я попрямувала
на автовокзал, а, виявляється, що їх тут два! І, звичайно, я прийшла не на той, що треба!

Дивлюся таксі я пояснююводію
ламаною англійської куди мені треба!

До відправи автобуса залишається 15 хв.
Я питаю:«Встигнемо?» Молодий таксист знизує плечима,потім каже: «Їдемо». І тут в цеж таксі заходить поважного віку дідусь! Таксист каже, що це його родич! Я
уточню, чи він мене відвезе першою, бо цигель – цигель! Ага, а ну тут то було! Він
спочатку висаджує цього дідуся, а поки він порахував їхні копійки, поки
виліз, я в цей час згадала всіх святих і не святих, це було такевипробування!!!

Автобус у Мєджугор’є, звичайно, поїхав без
мене, для ввічливості таксист запитав, коли наступний, сказали, що завтра о 6 ранку!

Я кричала, тупотіла ногами, сказала, що не заплачу!!! А він сказав, що викличе поліцію,
довелося розпрощатися з 3 євро. Я пояснювала, що мені потрібно на виїзд в Мєджугор’є, а він
зробив вигляд, що не розуміє мене і поїхав! Куди далі, як добратися
до виїзду??? Мені везе на пригоди та перешкоди не тільки в нашій країні…Карма!

Але заспокоївшись, я вийшла на вулицю і запитала мужчину, який відвозив причіт від машини у двір! Він все зрозумів, що я
хочу, показав, щоб я сідала в машину, і вивіз мене
на виїзд! От кому треба було дати ті євро, але він відмовився! Є люди!

Звідти автостопом я благополучно доїхала
прямо до Мєджугор’я, навіть
встигла на службу!

У Мєджугор’є до карантину приїздили тисячі паломників з різних континетів. Моя
сусідка по кімнаті Катя з Бібрки розповідала: «Я тут втрєтє, коли у 2018 р. була на «Mlаdifest» то
натовп людей мене ніс! Зараз я ходжу самостійно». Цьогоріч фестиваль
Младіфест пройде з 1 по 6 серпня у Мєджугор’ї.

На одному з наших богослужінь отець Олексій
Самсонов, римо-католицький священик,
сказав таку проповідь: «Один його товариш – священник Петро Куркевич, коли йшов
по горах Польші, то побачив  маленьку
вівцю, яка заблукала і не могла йти. Він взяв її на плечі і поніс до отари.
Вівця почала йому облизувати шию, вуха, потім волосся, як свого Спасителя. Вівці,
коли пасуться, орієнтуються на пастуха, піднімають голови і бачать, що пастух
стоїть, і пасуться далі. Якщо пастуха не стає, то вівці розбігаються і гинуть!
Так і люди мають орієнтуватися на свого Пастиря, вони знають його голос і мають
чути його, адже він дає нам воду Життя!».

По
завершенню  подорожі  наш супроводжуючий Володимир, подякував отцю
Олексію за надзвичайні спільні молитви, цікаві проповіді, вечірні посиденьки,
сказавши: «Аж хочеться його облизати»!

У групі ми говорили, що українці приїжджають у теперішній час, щоб вимолити
мир для України, мир для себе та своїх рідних та близьких.

Це унікальне, божественне та благословенне Мєджигор’є. На святкування 40-річчя об’явлень Богородиці
запрошує до Меджугор’я Радіо Марія з 23 по 28 червня 2021 р!

Хай буде всім МИР у душах та серцях, з
собою та між собою.

Руслана МЕЛЬНИК,

паломниця, член НСЖУ.

Фото Олесі ВЛАД.