Кажуть, щоб достукатися
до читача найкраще писати про те, що ти бачив на свої очі і, що пропустив через
своє серце. Саме за таким принципом діяв київський бізнесмен Юрій Тира, який на
днях презентував свою дебютну книгу «Дороги до щастя: круїзно-волонтерські нотатки»
у Луцькій Галереї мистецтв.
За словами письменника,
свою роботу він розпочав давно. Писав про подорожі, те що бачив і чим хотів
поділитися з іншими. Основною метою було донести до людей, що українці – гідна нація,
і що у нас є чим пишатися. Що ми можемо мандрувати по світу не тільки у пошуках
легких грошей, але й щоб щось побачити та передати своїм дітям. А потім
почалася війна і подорожі незвіданими краями змінилися на розбиті розпачем
дороги рідної країни.
До війни пан Юрій
відвідав 89 країн, побував у 29 круїзах. У своєму четвертому круїзі, біля
берегів Антарктиди почав нотувати свої перші замітки подорожнього. Зізнається,
що після Помаранчевої революції дуже розчарувався, тому без ентузіазму сприйняв
новини про Революцію Гідності. Коли вперше прийшов на Майдан, те, що там
побачив його не дуже вразило. Тож далі за подіями спостерігав із чужої Франції,
куди поїхав у відрядження, але після того, як згорів дім профспілок та люди
залишилися без одягу і їжі, одним із перших відправився на Майдан.
«А вже коли почалась
війна, поїхав побачити все своїми очима. І це вже моя хвороба з липня 2014
року. Я просто зрозумів, що ми там потрібні», – ділиться спогадами автор.
Уже більше трьох років
чоловік займається волонтерством, тож вирішив крім подорожей описати і страшні
реалії сьогодення.
Книга з’явилася на світ
чотири місяці назад. Написана російською. Автор зізнається, що на рідній мові
вона вийшла б меншим тиражем та дорожчою по вартості, а крім того він
розраховував на ширшу аудиторію, на тих, хто живе за межами нашої держави. «Дороги
до щастя» мають подвійну суть. Адже першою поїздкою письменника-волонтера стала
поїздка під містечко Щастя, що у Луганській області.
Юрій Тира частий гість
на фронті. Він привозить для солдат і духовне, і матеріальне. Останнім часом
приїздить з артистами, аби ті, хоч на трошки повернули наших воїнів до світла
нормального життя. Найчастіше у таких поїздках його супроводжують Арсен Мірзоян,
Сергій Притула, Віктор Бронюк (гурт «ТІК»), Квартал. Наш Сашко Положинський на
свій день народження десять днів проводить на фронті, і це вже стало традицією.
Публіка з захопленням
слухала виступ автора, який відкривав куліси війни. Він розповідав про хлопців,
які повернувшись з полону ніколи не зможуть мати дітей, бо «кадирівці» їх
кастрували, вважаючи нікчемними та недостойними розмножуватися. Про наших
воїнів, які з фронту потрапляли прямо за стіни психлікарень. Про корумпованих
митників, які вимагали по 200 доларів (замість 500) за машини, які переганяли
на фронт. Про несхвалення і презирство від своїх же громадян. І про силу
народу, який постав проти агресора.
Як сказав один із
арабських шейхів, за словами автора:
«Ми єдина нація у
світі, яка не боїться воювати з росіянами».
Ця книжка стане
відкриттям для кожного. Комусь – уроком, комусь – порадою, а для когось –
історією нашого сьогодення.
Ольга
КОНОНЧУК.
На
фото автора: Юрій Тира