Пересторога
У степовім краю козачім
Примовкнув гамір дітвори,
Де ж радість ділася дитяча?
Сади поникли і двори.
Синів на бійню проводжають,
В зажурі їхні матері,
Дев’ятий рік війна триває,
Під смуток зоряний вгорі.
Донбас дощенту зруйнували,
Самі окопи та дроти.
Чи вам землі було замало?
Ще й твердите, що нам брати…
В гарячій крові скрізь
могили,
Стільки страждань – як не
судіть!
Не рви, Росіє, дарма жили,
Наругу досить нам терпіть!
Ми переможем вас, заждіть!
Валерія СМОЧУК,
12р. м. ЗОШ №23, Луцьк,
шкільний вірш.