Микола ЦИВІРКО: вірші дня!
Кити
жарт
Кит у Азовськім морі… Чом би й ні?
Бердянський жарт цей пригадавсь мені.
“Сенсація” у номер!..
Так вчили репортерів в наші дні.
Імунітет щепили до брехні.
Неначе сніг за комір…
Кит до Москви, бувало, “допливав”.
Коли для дзвону готували сплав,
пускали небилиці:
мовляв, заплив у Патріарший став
й фонтаном сполошив місцевих ґав
і водоплавну птицю…
Від побрехеньок, бач, чистішав звук.
Шедевр тоді – не дзвін виходив з рук!
І де тепер ті дзвони?
Зате “кити” ще й досі лізуть в друк,
нехай і віртуально, крізь “Фейсбук”,
мов всюдисущі дрони…
Ностальгійна пародія
“Під грушею спорохнявілою
сидів собі старезний дід.
Над ним бджола кружляла-вилася
й таки застрягла в бороді…”
Чомусь не веселить пародія
на цей літературний штамп.
Чи не тому, що наче годі вже
сміятися із себе нам?
І сліз непроханих соромитись,
і вкрай наївних ностальгій…
Можливо, в тому Божий промисел,
що щемно так душі моїй…
Судетська
балада
Маленькі діти – Герта, Карел, Людек –
у місті провінційнім десь в Судетах
безжурно грали і великим чудом
була їх приязнь, щира і відверта…
Та якось Герта Карелу сказала:
“Ти чех, а я – німкеня. Трохи прикро!
Ми матимемо клопотів чимало,
як не припинемо всі наші ігри
із Людеком, бо він єврей, я знаю…”
І сумно подививсь на неї Карел.
І хмарно стало над судетським краєм,
який немов прирік себе на кару…
23 листопада
2018 року, м. Київ.