На різдв’яні свята в Ковелі хтось славив народження
Ісуса Христа, а хтось плюндрував могили і викорчовував для металобрухту
металеві огорожі біля солдатських поховань…
Доповідаючи про функціонування міського господарства
в осінньо-зимовий період 2013-2014 рр., начальник відділу комунального
господарства Олександр Балак зауважив, що 7 січня ц. р. під час обстеження
міського кладовища по вул. Незалежності у Ковелі працівниками КП «Добробут»
було виявлено зруйновану огорожу біля братської могили загиблим визволителям
Ковеля.
Як інформує інтернет-представництво Ковельської
міськради, зловмисники також пошкодили й огорожу біля пам’ятників загиблим
німецьким військовополоненим. Про акт вандалізму, що стався на Різдво,
повідомлено правоохоронців. Завдані збитки підраховуються.
Ковельський міський голова Олег Кіндер дав доручення
комунальним службам терміново відновити зруйновані огорожі. Олег Олексійович
звернувся до присутніх на засіданні журналістів, аби засоби масової інформації
привернули увагу громадськості. Адже вчинені вандалами дії – це не лише
матеріальні втрати, які буде відшкодовано за рахунок міського бюджету, це, перш
за все, зневага до пам’яті загиблих. Тому за такі вчинки винні мають понести
відповідальність згідно з законодавством, а громада міста – засуджувати їхні
дії та не допускати подібного у майбутньому.
Варто нагадати, що могили радянських
військовослужбовців збереглися на місцевому кладовищі з липня 1944 р., коли тут
було поховано вбитих у боях солдатів та офіцерів. А от пам’ятник на честь
загиблих німецьких військовополонених з’явився вже в період Незалежності
України, коли журналісти Володимир Данилюк і Володимир Шевчук, опрацювавши
архіви, встановили, що біля самісінького Ковеля майже 10 літ після закінчення
Великої Вітчизняної повним ходом функціонував концтабір для полонених солдатів
вермахту. Вони, в основному, займалися розвантажуванням вагонів, що прибували
вузькою колією з Західної Європи. Гинули, як правило, від хвороб та поранень, а
ще – під час спроб утекти. Серед тих, хто перебував у концтаборі, до речі, був
і полонений рядовий вермахту з відомими ім’ям та прізвищем… Карл Маркс: він із
допомогою місцевих жителів намагався втекти до Німеччини, але був спійманий і
засуджений.
Факт існування концтабору, як і реалії багатотисячних
втрат Радянської армії під час визволення Ковеля влітку 1944 р., і став
головною причиною того, що саме тут у 1996 р. з ініціативи Українського фонду
«Єднання» та за підтримки місцевої та обласної влади було відкрито єдиний у
Європі пам’ятник примиренню. На його урочистому відкритті виступали один за
одним керівники ветеранських організацій Радянської Армії (Віктор Кирилкін),
вермахту (Карл-Герман Крог) та УПА (Мелетій Семенюк). Всі говорили про жахи
війни, про уроки, які вона принесла, і про необхідність далі жити в мирі та
злагоді.
І ось тепер хтось поглумився над пам’яттю полеглих
солдатів…
До речі, схожий акт вандалізму в Місті залізничників
стався і в липні 2013 р. На місцевому кладовищі, біля Михайлівської церкви, під
покровом ночі невідомі зруйнували два
пам’ятники, а третього пошкодили, відбивши хреста. Повідомлення про цей злочин
в офіційних міліцейських хроніках не було. Як, власне, й інформації про те, чи
взагалі спіймали та покарали злочинців.
Тому й не дивно, що в різдв’яну ніч зловмисники
поглумилися над пам’яттю солдатів… Винних знову не знайдуть?
Наш кор.
На фото Наталії УСТИМУК та Василя КУЗЬМІНА:
спаплюжена територія біля пам’ятника полеглим радянським солдатам; монумент
загиблим німецьким військовополоненим у концтаборі біля с. Дубове Ковельського
р-ну залишився без металевої огорожі; колишній головний редактор Полікарп
Шафета (зліва), який під час дослідження долі колишніх солдатів вермахту допоміг
журналістам навіть спогадами з особистого дитинства, з цікавістю спілкувався з
представником німецької делегації під час відкриття обеліска на ковельському
кладовищі.