Якщо відстань між Володимиром-Волинським і Нововолинськом
отримала неофіційну характеристику «Дорога смерті», то шлях від с. Озеро до с.
Завітне Ківерцівського р-ну з повним правом може слугувати полігоном для
військової техніки, яка проходитиме бойове злагодження в умовах ведення
військових дій…
Лише 5 км від пожвавленої траси сполученням
Ківерці-Маневичі, але найкоротший шлях місцевого люду до цивілізації перетворюється
на постійне випробування моральних і фізичних сил, а для транспортних засобів –
тестом на живучість трансмісії. Бо, здається, ще з 1939 р., відколи з с. Завітного
відселили корінне населення (раніше в селі з назвою Вікентіївка мешкали селяни німецької національності, але
за німецько-радянським договором про дружбу наприкінці 1939 р. були переселені
вглиб Німеччини) і зробили дорогу, капітально її ніхто не ремонтував…
Якщо ж говорити серйозно, то посипали щебенем і гравієм грунтову
дорогу в далекі радянські часи. А потім влади змінювалися, та в кожної з них до
реконструкції автошляху руки не доходили. Пропонувався альтернативний варіант –
через Човницю на Суськ, а далі – на Ківерці, але «асфальт незалежності» також
виявився крихким, тож і тут на шосейці – суцільні вибоїни.
Тому місцеве населення мріє про нову дорогу. Вірять, що
після цього колись німецьке, а з повоєнних часів українське село отримає друге
дихання для розвитку.
Світлана КОМА.
На фото автора: ось така дорога від с. Озеро до с. Завітного…