Цього дня наступного
року багаторічному головному редакторові газети «Радянська Волинь» (нині – «Волинь-нова»),
письменникові та публіцистові та голові облорганізації НСЖУ Полікарпові Шафеті
виповнилося б 85 років…
Журналістська та письменницька спільнота як мінімум із 27
листопада 1996 р., коли перестало битися серце Полікарпа Гервасійовича,
відчуває велику прогалину не лише в творчому, але й організаційному житті
працівників волинських мас-медіа. І хоча більш як за 20 років сфера ЗМІ
змінилася до впізнання, чіткі критерії професійності, об’єктивності та
принциповості, які сповідував уродженець с. Дубове Ковельського р-ну та
випускник факультету журналістики Львівського держуніверситету, який у віці 27
років очолив головне друковане видання області, залишаються незмінними.
А 27 грудня виповнюється 84 річниця з дня народження Полікарпа Шафети. Про нього досі пам’ятають
ті, хто мав за честь працювати з ним пліч-о-пліч, а також велика плеяда
кваліфікованих журналістів, кожному з якої Полікарп Гервасійович надавав
усіляке можливе сприяння.
Власне, про активну громадянську позицію Полікарпа Шафети свідчить уся його
творча спадщина. Та й один із останніх записів у «Щоденнику без цензури» від 2
листопада 1996 р. про це яскраво свідчить. Заміни прізвище одіозного
високопосадовця, і – мало не сьогоднішній день:
«Волинь приймала «тверду українську руку» – Прем’єр-міністра
Павла Лазаренка. Але до владної руки
треба ще й державну голову. А в цій справі, судячи з розповідей журналістів,
які намагалися його супроводжувати, є багато сумнівів. Наприклад, безкультур’я.
До всіх звертається, як Міхаіл Горбачов,
на «ти». Перелякана його охорона, що проґавила міну майже під колесом його
авто, тепер обшукує пастухів. Чи, може, демократичні совєти все ще бояться УПА?».
Роман УСТИМЧУК.
На фото з книги «Щоденник
без цензури»: таким був Полікарп Шафета.