Не встигли висохнути сльози радості після
капітуляції гітлерівської Німеччини 8 травня 1945 р., як у сусідів-поляків
виникли справжні ридання від злочинних дій червоних «визволителів». Сталінські
карателі обманом затримали та засудили лідерів Польської підпільноїх держави на чолі з Головнокомандувачем Армії Крайової генералом Леопольдом
Окуліцькі, котрі поювали проти нацистів, але не
хотіли бути підданими кремля…
78 років тому, 18 червня 1945 р., перед радянським «судом» у Москві
розпочався процес над очільниками Польської підпільної держави. Серед
обвинувачених були, зокрема, Головнокомандувач
Армії Крайової генерал Леопольд Окуліцькі і голова Ради національної єдності Казімєж
Пужак. Загалом перед судом постало 16 осіб, звідки й походить назва «Процес
шістнадцяти».
«Поляків
звинуватили в підготовці разом із німцями нападу на радянський союз. Їм також приписували створення
бойових загонів і терористичних груп, які мали знищувати противників Армії
Крайової та радянських військових», –
нагадує Україхнська редакція «Польського радіо».
Раніше, ще до закінчення Другої світової війни,
керівництво Польського підпілля запросили до штаб-квартири «Народного комісаріату внутрішніх справ» (більш відома адревіатура нквд, – ред.)
у Прушкуві під Варшавою для переговорів із радянським генералом іваном сєровим. Поляки поїхали туди 27 і 28
березня 1945 р.із гарантією недоторканності, однак, їх
заарештували та спеціальним літаком перевезли до Москви й ув’язнили в будівлі
органів державної безпеки ссср
на Луб’янці. Після цього західні держави обмежилися лише заявами протесту.
Українська редакція «Польського
радіо» наголошує:
«Одним
із обвинувачених був Адам Бєнь, тодішній член Національної ради
міністрів (помер у 1998 р.).
Через роки чоловік згадував обставини цих подій.
«Польському підпіллю запропонували переговори з
російською стороною, з вищими інституціями. Щоби пом’якшити те, що було
ухвалено в Ялті, ми розуміли, що на цю розмову треба піти», – говорив Адам Бєнь.
Генерал Леопольд
Окуліцькі отримав гарантію недоторканності від
генерала івана
сєрова,
керівника СМЕРШ –
підрозділу контррозвідки Народного комісаріату оборони ссср. Як з’ясувалося пізніше, саме іван сєров
був відповідальний за злочин, скоєний проти польських офіцерів у Катині.
Поляки, однак, не довіряли росіянам із самого початку,
– стверджував Адам Бєнь.
«Ми пішли в повній, я б сказав, подекуди побоюючись,
необхідності, тому що з самого початку всі ми не до кінця вірили росіянам», – підкреслював чоловік.
13 із 16 обвинувачених у процесі були
засуджені до позбавлення волі на строк від чотирьох місяців до десяти років,
троє були виправдані. Генерал Леопольд Окуліцькі, Ян Станіслав Янковські і Станіслав Ясюковіч загинули або були
вбиті в радянських тюрмах. Решта повернулися до Польщі, але багатьох із них – зокрема тих, кого виправдали – знову заарештували. Антоні Пайдак,
заступник урядового делегата від Польщі та міністр-член Національної ради
міністрів, під час слідства не визнав себе винним і був засуджений на іншому
таємному суді в листопаді 1945 р.
до п’яти років ув’язнення. Чоловік повернувся до Польщі лише через 10 років, а
помер у 1988 р.
Ось так червоні
карателі розправилися з лідерами Армії Крайової, котра під час Другої світової війни
воювала як проти «московських визволителів», так і спільно з ними проводила
військові операції як проти гітлерівців, так і проти відділів УПА.
Важливо, що сусідня
країна досі не забуває про звірства кремлівських головорізів, і це ще одна
важлива гарантія міцного союзу з Україною в оборонній війні проти червоної
чуми.
Сергій ШРАМЧУК.
На фото з «Вікіпедії»:
таким був останній Головнокомандувач АК генерал Леопольд
Окуліцькі, якого чекісти замордували
наприкінці 1945 р.